Постанова 4811 № 465/627/25

Справа №465/627/25 Головуючий у 1 інстанції:Мигаль Г.П. Провадження №22-ц/811/3428/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Мигаля Г.П. від 12 вересня 2025 року у справі за заявою представника позивачки адвоката Хом`яка Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за місцем її заподіяння, - в с т а н о в и л а : додатковим рішенням Франківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року заяву представника позивачки адвоката Хом`яка Олександра Григоровича, про ухвалення додаткового рішення у справі №465/627/25 задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі №465/627/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за місцем її заподіяння. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18221 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять дві гривні) грн. 50 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень) грн. 50 копійки. Вказане рішення оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна». В апеляційній скарзі просять додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року скасувати в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме: -стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія«ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 5302 (п`ять тисяч триста дві ) гривні 00 коп.; -стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 14698 (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп. Зазначають, що при розподілі судових витрат у виді витрат на правову допомогу судом першої інстанції не дотримано принципу покладення судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зазначають, що не заперечують щодо суми стягнутих витрат на правову допомогу 20000 грн., але вважають, що розрахунок стягнутих з відповідачів сум витрат на професійну правничу допомогу здійснено з порушенням ч.2 ст.141 ЦПК України. Вважають, що витрати позивача на правову допомогу в розмірі 20000 гривень, які стягнуті з відповідачів підлягають до стягнення в наступному розмірі: -З ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 26,51 % від стягнутих судом 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що становить 5302 (п`ять тисяч триста дві ) гривні 00 коп.; -З ОСОБА_3 73,49 % від стягнутих судом 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу 14698 (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп. Вважають, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що свідчить про порушення права на справедливий суд та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухваленням нового рішення. Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог, заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270 ЦПК України, рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року №33210/07 і 41866/08, рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року №37246/04 «Гуриненко проти України», рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 та задовольняючи часткову заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " на користь ОСОБА_2 грошові кошти в якості відшкодування витрат на проведення експертизи в сумі 7000 (сім тисяч гривень) грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9403 (дев`ять тисяч чотириста три гривні) грн 35 коп. решти завданої майнової шкоди.Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 (п`ять тисяч гривень) грн на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень) грн завданої моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їй майна. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 321,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 890,08 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Матвіїв і Партнери" укладено договір про надання правової допомоги №1114-15/01/25 від 12.01.2025 року. Відповідно до акту виконаних робіт №004024 від 29.07.2025 року по договору №1114-15/01/25 від 12.01.2025 року загальна вартість послуг, наданих адвокатом на підставі Договору про надання правової допомоги становить 48000,00 грн. Суд зазначив, що розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. З огляду на складність справи, а також предмет спору, суд дійшов висновку, що позивачка довела обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору на суму 20000,00 грн. Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1778,5 грн. з ОСОБА_3 , які суд вважав розумними та обґрунтованими. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. У січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за місцем її заподіяння, в якому просили: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 156800,00 грн. невиплаченого страхового відшкодування та 7000,00 грн. на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування вартості проведеної експертизи; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9403,35 грн. завданої майнової шкоди та 5000,00 грн. на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки, пов`язаною з відсутністю виплати страхового відшкодування; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їй майна. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 14.07.2024 року на перехресті вул.Сахарова - Стрийська у м. Львові сталася ДТП за участю автомобілів: «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Фольксваген Тігуан» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28.09.2024 року по справі № 754/1034/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Фольксваген Тігуан» д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», на підставі полісу № 217392256 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілих, у розмірі 160000,00 грн. та франшизою 3200,00 грн. Зазначали, що внаслідок скоєння ДТП автомобіль «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження. З огляду на те що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», всупереч положенням чинного законодавства, протягом тривалого часу не проводив огляд пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 на предмет визначення розміру завданої майнової шкоди, остання звернулася до судового експерта за наданням відповідного висновку. 29.08.2024 року відповідачам було надіслано письмові повідомлення про огляд пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_1 . Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 146 від 29.09.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 складає 406126,88 грн. Ринкова вартість автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 станом на момент ДТП - 14.07.2024 року, складає 334141,05 грн. Ринкова вартість автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 в пошкодженому стані станом на момент ДТП -14.07.2024 року, складає 167937,70 грн. Після проведення оцінки розміру завданої майнової шкоди 21.10.2024 року позивачі звернулися до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 156800.00 грн. в межах ліміту, визначеного полісом обов`язкового страхування № 217392256 за вирахуванням франшизи. Звертали увагу, що на проведення оцінки завданої майнової шкоди з метою виготовлення висновку экспертного авто-товарознавчого дослідження № 146 від 29.09.2024 р., ОСОБА_2 витратив грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 111 та платіжною інструкцією від 09.09.2024 року. Оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не провело оцінку завданої майнової шкоди у визначені Законом строки, то ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. в якості витрат на проведення такої оцінки. В обґрунтування заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 вказували, що як вбачається зі змісту позовної заяви, завдана ОСОБА_1 майнова шкода у зв`язку із пошкодженням автомобіля в ДТП складає 166203,35 грн. до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає сума грошових коштів у розмірі 9403,35 грн. згідно з наведеним нижче розрахунком: 166203.35 грн. -156800.00 грн. = 9403.35 грн., де 166203.35 грн. - розмір завданої майнової шкоди ОСОБА_1 , 156800.00 грн. - ліміт майнової відповідальності ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». На евакуацію пошкодженого транспортного засобу до місця проведення ремонту ОСОБА_2 витратив грошові кошти у розмірі 5000.00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 349-Г/24 та платіжною інструкцією від 14.10.2024 року. Зазначена сума грошових коштів належить до витрат, які особа ОСОБА_2 поніс для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), які підлягають до стягнення з ОСОБА_3 з огляду на те, що Законом не передбачено покладення таких витрат на ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Щодо стягнення моральної шкоди зазначали таке. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» завдало ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, пов`язаною із відсутністю виплати страхового відшкодування у визначеному Законом порядку, що відповідає положенням п) 2 ч.2 ст. 23 ЦК України. Це призвело до неможливості відремонтувати належний їй транспортний засіб протягом тривалого проміжку часу та спричинило труднощі у її повсякденному житті. Вона постійно перебуває у стресовому стані, через що у неї погіршилось самопочуття, пропав сон і апетит. ОСОБА_3 завдав ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що вона зазнала у зв`язку із знищенням свого майна - транспортного засобу, ОСОБА_1 постійно перебуває у стресовому стані, через що у неї погіршилось самопочуття. У березні 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. в якості відшкодування вартості проведеної експертизи; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки, пов`язаною з відсутністю виплати страхового відшкодування; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9403,35 грн. завданої майнової шкоди та 5000,00 грн. на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їй майна. В обґрунтування заяви зазначав,що 04.02.2025 року вже після звернення з позовом до суду за захистом порушеного права, «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 156800,00 грн. з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно договору №217392256 від 17.03.23 року». Таким чином, спір між ОСОБА_1 та «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в частині стягнення суми страхового відшкодування є відсутнім. У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 Хом`як О.Г.звернулась в суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за місцем її заподіяння, в якій просив: - ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №465/627/25, яким задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідачів ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 , у загальному розмірі 48000.00 грн. В обґрунтування заяви зазначав, що 25.07.2025 року Франківським районним судом м.Львова було прийнято рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди. Зазначала, що між позивачкою ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» укладено договір про надання правової допомоги №1114-15/01/25 від 12.01.2025 року. Згідно п.2.2. Договору нагорода за правову допомогу оплачується клієнтом за ставкою 3000,00 грн. за годину, витрачену адвокатом на надання правової допомоги. Також вказувала, що з поданих до заяви письмових доказів вбачається, що позивачу ОСОБА_1 в період з 16.01.2025 року до 20.05.2026 року надані, та відповідно нею прийняті, послуги правової допомоги у загальній кількості 16 годин на загальну суму 48000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №004024 від 29.07.2025 року. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справив судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20. Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2025 року між позивачкою ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» укладено договір про надання правової допомоги №1114-15/01/25 від 12.01.2025 року. Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, виконавець бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги (послуг правового характеру) у відповідності з умовами цього Договору, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, понесених безпосередньо при виконанні цього Договору. Відповідно до п.1.2.4. вказаного Договору, правова допомога, що надається за цим Договором, полягає в представництві інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства. Відповідно до п.2.1. вказаного Договору, за дання правової допомоги, передбаченої Розділом 1 даного Договору, що надається виконавцем, клієнт виплачує виконавцю гонорар. Відповідно до п.2.2. вказаного Договору, винагорода за правову допомогу, що надається виконавцем, (гонорар) оплачується клієнтом за ставкою 3000,00 грн. за одну годину, витрачену адвокатом (адвокатами) виконавця на надання правової допомоги. Відповідно до п.2.7. вказаного Договору, факт надання правової допомоги за Договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються повноважними представниками сторін, і є первинними обліковими документами. Акти про надану правову допомогу готуються виконавцем і передаються клієнту разом із рахунком для оплати. У разі відсутності зауважень до якості та/або обсягу наданих послуг клієнт протягом 5 (п`яти) календарних дні підписує та повертає виконавцю його примірник акту про надану правову допомогу. У випадку не підписання клієнтом акту про надану правову допомогу у вищевказаний строк, а також необґрунтованої відмови від його підписання, виконавець підписує акт в односторонньому порядку, вказуючи про відмову від підписання акту клієнтом. 29 липня 2025 року АО «Матвіїв і партнери» та ОСОБА_1 склали Акт виконаних робіт №004024 від 29.07.2025 року до Договору №1114-15/01/25 від 15.01.2025 року про те, що послуги з надання правової (правничої) допомоги були надані якісно та у відповідності до домовленості сторін. Клієнт немає зауважень до повноти, якості, обсягу, своєчасності, ціни наданої за цим актом правової (правничої) допомоги. Відповідно до вказаного Акту були надані наступні послуги: 16.01.2025 Надання правової допомоги. Ознайомлення з матеріалами справи, кількість годин: 3, ставка: 3000,00 грн., - сума: 9000,00 грн.; 17.01.2025 Надання правової допомоги. Підготовка та подання адвокатського запиту до ПрАТ «СК «Уніка», кількість годин: 1, ставка: 3000,00 грн., - сума: 3000,00 грн.; 20.01.2025 Надання правової допомоги. Підготовка та подання до Франківського районного суду м.Львова позовної заяви про відшкодування завданої шкоди, кількість годин: 8, ставка: 3000,00 грн., - сума: 24000,00 грн.; 21.03.2025 Надання правової допомоги. Підготовка та подання до Франківського районного суду м.Львова заяви про зменшення розміру позовних вимог, кількість годин: 2, ставка: 3000,00 грн., - сума: 6000,00 грн.; 25.03.2025 Надання правової допомоги. Участь в судовому засіданні, кількість годин: 1, ставка: 3000,00 грн., - сума: 3000,00 грн.; 20.05.2025 Надання правової допомоги. Підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього уповноваженого представника, кількість годин: 1, ставка: 3000,00 грн., - сума: 3000,00 грн. Разом надано послуг: 48000,00 грн. Однак, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, судове засідання 25.03.2025, про яке вказує представник позивачки не проводилось. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, за якими доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04). При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір витрат, визначений представником позивачки у сумі 48000 грн. є завищеним, не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, позивачка довела обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору на суму 20000,00 грн. Вказаного розміру фактично учасниками справи (їх представниками) не оспорено. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачами в позовній заяві були заявлені такі вимоги: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 156800,00 грн. невиплаченого страхового відшкодування. - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9403,35 грн. завданої майнової шкоди та 5000,00 грн. на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки, пов`язаною з відсутністю виплати страхового відшкодування; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їй майна. Однак, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимогу зв`язку з тим, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило страхову виплату в сумі 156800,00 грн. після звернення позивачів до суду, тим самим задовольнивши вимоги позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 156800,00 грн. невиплаченого страхового відшкодування. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, враховуючи те, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» після звернення позивачів до суду здійснили страхову виплату в сумі 156800,00 грн., цим самим частково задовольнивши позовні вимоги позивачів, те, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 01 серпня 2025 року позов в частині заявлених вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задоволено на 83,43%, а в частині заявлених вимог до ОСОБА_3 задоволено на 9,19%, слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18221,5 грн. та з ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1778,5 грн. Зважаючи на вказане, доводи скарги слід вважати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, додаткове ж рішення суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення. Додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року. Судді: Я.А. Левик Н.П. Крайник М.М. Шандра