Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/2307/25

Справа № 307/2307/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 лютого 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого Собослоя Г.Г., суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року у справі № 307/2307/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2023 у розмірі 37 743,12 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі сплати судового збору 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 7000,00 грн. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 06.11.2023 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідач уклали у формі електронного документа з використанням електронного підпису кредитний договір № 526124937 (надалі Кредитний договір). Відповідачем кредитний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MРМН-8623. Так, 06.11.2023 о 22:53:36 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Умовами вказаного договору передбачено що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 7 600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинення вказаних дій відповідачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 06.11.2023 перерахувало грошові кошти в сумі 7 600 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитодавець свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. 28.11.2018 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року, та дія такого в подальшому продовжувалась відповідними договорами. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 265 від 02.01.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 19 171,76 грн. Тобто, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 02.01.2024, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги, тобто після укладення кредитного договору між ТОВ «Маніео швидка фінансова допомога» та відповідачем 06.11.2023. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до цього Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 37 743,12 грн. 14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 140325-У, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2022 на загальну суму 37 743,12 грн. Позивач зазначив, що на момент подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2022 становить 37 743,12 грн, яка складається з 7 600 грн заборгованості за кредитом та 30 143,12 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, та підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.03.2025-01.04.2025. Зауважив, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. За наведених обставин позивач указує про наявність підстав для звернення до суду з вказаним позовом. З врахуванням наведеного ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути із ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2023 у розмірі 37 743,12 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 гривень. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє адвокатка Хлопкова М.С., оскаржило таке в апеляційному порядку та просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити у повному обсязі. У своїх доводах щодо належної вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до боржника за кредитним договором, апелянт посилається на п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Вказує, що відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог. Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Вважає, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Зазначає, що право вимоги за кредитним № 526124937 від 06.11.2023 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - 02.01.2024, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №

265. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до Договру факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 743,12 грн. 14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 140325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу № 140325-У від 14.03.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 743,12 грн. Вважає, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2023. На думку апелянта, обставини та докази спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набував права вимоги до ОСОБА_1 . Крім цього зауважує що скаржником під час подачі позовної заяви було додано докази оплати договорів факторингу до договорів 31/0724-01 від 31.07.2024 та 140325-У від 14.03.2025, втім суд першої інстанції проігнорував ці докази, зазначивши у рішенні, що доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу стороною позивача не надано. В апеляційній скарзі апелянт наводить розрахунок сум судових витрат, які поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які просить стягнути на свою користь із відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Натомість апелянт подав суду додаткові пояснення, в яких зокрема послався на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, у якій узагальнено судову практику щодо правомірності переходу права вимоги на підставі договору фактору від № 28/1118-01 від 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником було укладено кредитний договір № 526124937 в електронній формі шляхом акцепту оферти із застосуванням одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог Закон України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Після підписання договору кредитодавцем було перераховано позичальнику грошові кошти у сумі 7 600 грн. Дійсність укладеного договору сторонами не оспорюється. Щодо відступлення права вимоги. 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» (а не ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як зазначено в апеляційній скарзі) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктами п.3.1.1. - 3.1.3 Договору визначено порядок сплати фінансування належної до сплати суми грошових коштів, що встановлюється у кожному Реєстрі прав вимог окремо і сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог, якщо інші умови не погоджені шляхом укладання додаткових угод. Фінансування сплачується на рахунок, зазначений у Розділі 13 Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Згідно з п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Додатковими угодами від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року продовжувався строк дії вищевказаного договору факторингу. У подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024. 14.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 140325-У. Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 526124937 від 06.11.2023 на підставі договору факторингу. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факт передання права грошової вимоги за договором кредитної лінії № 526124937 від 06.11.2023 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до «Юніт Капітал». Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За кредитним договором банка бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1054ЦК України). Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), але на день передачі такого майбутнього права (укладення договору факторингу) саме зобов`язання вже має існувати. Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, на яку посилається апелянт, зокрема, виснував: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. Оскільки в цій справі Договір факторингу було укладено за п`ять років до підписання Кредитного договору № 526124937 від 06.11.2023, на момент відступлення не існувало жодного зобов`язання позичальника, а грошова вимога не існувала ані юридично, ані фактично. Таким чином на момент укладення спірного договору факторингу фактор не був кредитором, а боржник ще не існував як сторона зобов`язання, між учасниками спірних правовідносин був відсутній будь-який правовий зв`язок. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем фактично створені умови, за яких позичальник буде обмежений у захисті своїх прав за формальної наявності низки договорів факторингу, що суперечить принципу правової визначеності. Враховуючи, що кредитний договір не містить посилань на вказаний договір факторингу, а вимога не була індивідуалізована, автоматичного переходу прав не відбулося. Таким чином, відсутність правового зв`язку між учасниками на момент факторингу унеможливлює відступлення такої вимоги як «майбутньої». Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів: У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року. Головуючий Судді: