Постанова 4802 № 161/20646/21

Справа № 161/20646/21 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/123/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання - Савчук О. В., представника позивача Стретович І. С., представників відповідачів Харчука А. В., Павельчука А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання зарахувати на квартирний облік як військовослужбовця військової частини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що станом на день звернення до суду з позовом він перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , військове звання старший лейтенант, має статус учасника бойових дій. Вказував, що вислуга років станом на 01 березня 2021 року становить: календарна 25 років 10 місяців, пільгова 3 роки 2 місяці, загальна 29 років 1 місць 1 день. Також на його утриманні знаходиться сім`я у складі дружини та двох дітей. Вказував, що 05 січня 2007 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про зарахування його на облік для отримання службового житла і житловою комісією військкомату з 10 січня 2007 року його внесено до журналу обліку військовослужбовців, що потребують надання службового житла. З 27 липня 2012 року він продовжив проходження служби у в/ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 та вважав, що й надалі перебуває в черзі військовослужбовців для отримання службового житла. Зазначав, що 14 вересня 2020 року звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_2 про отримання службового житла. Протоколом житлової комісії в/ч НОМЕР_2 він з 14 вересня 2020 року внесений до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службового житлового приміщення. Вважає, що житлова комісія не прийняла до уваги його перебування в черзі військовослужбовців, що потребують надання службового житла, за попереднім місцем служби, тобто з 10 січня 2007 року. ОСОБА_1 указував, що 30 жовтня 2020 року звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 з рапортом про постановлення його на квартирний облік з 10 січня 2007 року, виходячи з перебування на черзі за попереднім місцем проходження служби (в межах одного населеного пункту), однак йому було відмовлено. У зв`язку з переведенням до нового місця служби протоколом від 15 лютого 2021 року № 46 його було виключено із списків в/ч НОМЕР_2 . Зазначає, що 5 березня 2021 року він звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом про постановлення його на квартирний облік з 10 січня 2007 року. Проте, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21 квітня 2021 року № 54 затверджено рішення житлової комісії про зарахування його на квартирний облік, а саме: з 30 листопада 2006 року - на облік військовослужбовців, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; з 14 вересня 2020 року на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями; з 20 квітня 2021 року до списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень як учасники бойових дій. 15 квітня 2021 року він повторно звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 , однак йому повідомлено, що для вирішення питань стосовно його квартирного обліку необхідно звертатись до житлової комісії за місцем проходження служби. На підставі наведеного позивач вважає, що такими діями порушуються його права на отримання службового житла. З урахуванням збільшення позовних вимог, просив зобов`язати житлову комісію в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_1 зарахувати на квартирний облік його та членів сім`ї у кількості три особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службового житлового приміщення, у черзі з 10 січня 2007 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Позивачем було подано апеляційну скаргу на вказане рішення. Постановою Волинського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2023 року без змін. Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасовано. Справу в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 закрито. 22 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 , уточнивши свої позовні вимоги, просив зобов`язати в/ч НОМЕР_2 змінити дату зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік як військовослужбовця цієї частини, який потребує поліпшення житлових умов шляхом надання службового житлового приміщення, у черзі з 10 січня 2007 року, а не з 14.09.2020 року. Просив зобов`язати в/ч НОМЕР_1 зарахувати на квартирний облік військовослужбовця цієї військової частини його та членів його сім`ї , які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службового житла у черзі з 10 січня 2007 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачі не взяли до уваги його перебування в черзі військовослужбовців, що потребують надання службового житла за попереднім місцем служби, а саме з 10 січня 2007 року. Наголошує, що він не був виключений зі списку 2007 року військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею). Порушення його прав на отримання службового житла продовжує існувати до сьогодні, тому він і звернувся до суду за захистом. Зазначає, що після зарахування його на квартирний облік з 10 січня 2007 року всі відомості про перебування на житловому обліку були внесені до особової справи, так як на той час іншого порядку встановлено не було. Отже, вимога житлової комісії військової частини НОМЕР_2 надати оригінали документів, що підтверджують факт внесення його в списки військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службового житла за попереднім місцем служби, була незаконною, не передбачена жодним нормативних актом, оскільки особова справа та відомості про внесення його до відповідних списків перебували на той час у військової частини НОМЕР_2 , а на час подачі позову перебуває у військової частини НОМЕР_1 . Розглядаючи рапорти про зарахування його на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями, з 10.01.2007 року, житлові комісії військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 припустились помилки, оскільки правових підстав для постановки його на чергу з 14.09.2020 року та зміни попереднього строку зарахування не було. Вважає, що житлові комісії військових частин діяли всупереч наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 року №577, наказу Міністерства оборони України від 21.07.2018 року №380 «Про затвердження інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», прийняли незаконні рішення, зазначені в протоколах №40 від 18.09.2020 року, №43 від 27.01.2020 року, №2 від 20.04.2020 року про зарахування його на квартирний облік для надання службового житла з 14.09.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Вказує, що із документів, наданих позивачем з позовною заявою, вбачається, що ані з рапортом від 14 вересня 2020 року на отримання службового житла, ані з повторним рапортом від 30 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 не надав житловій комісії в/ч НОМЕР_2 витягу з наказу командира військової частини за попереднім місцем проходження військової служби ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо постановки на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями. Відтак, законних підстав для зміни дати внесення у списки військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, у житлової комісії в/ч НОМЕР_2 не було. У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на те, що вважає рішення законним і обгрунтованим, а доводи позову та скарги безпідставними. Вказує, що з 30.10.2024 року позивач вже не є у штаті їх частини, переведений до в /ч НОМЕР_3 . Вважає, що жодних порушень чинного законодавства в/ч НОМЕР_1 щодо житлового обліку позивача не було допущено. Житлова комісія частини приймала рішення про постановку на квартирний облік ОСОБА_1 , виходячи з його рапорту та документів, які він надав, та відповідно до матеріалів його облікової справи. Вказує, що в обліковій справі позивача не було ні його рапорта від 05.01.2007, ні протоколу житлової комісії, ні наказу керівника військового комісаріату. Разом з тим, відповідач звертає увагу, що у справі є документи, що свідчать про наявність у позивача у спірний період частки приватизованої 5-кімнатної квартири у м. Луцьку, яку він відчужив у 2021 році, хоча у рапортах вказував, що у нього відсутнє у власності житло. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити з підстав та доводів, наведених у ній. Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону судове рішення відповідає з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовець ОСОБА_1 , який прибув 27.07.2012 з попереднього місця служби - 166 ТЦ ВСК до нового місця служби у в/ч НОМЕР_2 в межах одного населеного пункту ( АДРЕСА_1 ), за попереднім місцем служби не звертався з рапортом про отримання службового житла та не ставав у тій частині на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), не подав на новому місці витягу з наказу командира військової частини за попереднім місцем проходження військової служби про перебування на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, а в матеріалах дослідженої облікової справи такі докази відсутні, тому і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Як установлено судом, ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 11 липня 1993 року до цього часу. Вислуга років позивача станом на день подачі позову - на 01 березня 2021 року становить: календарна 25 років 10 місяців, пільгова 3 роки 2 місяці, загальна 29 років 1 місяць 1 день (а.с. 14 т. 1). Відповідно до наданої позивачем копії із витягу з протоколу №1 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.01.2007 року вбачається, що заява старшого сержанта контрактної служби ОСОБА_1 про постановку в чергу на отримання службового житла відповідно до наказу МО №577 від 06 жовтня 2006 року № 577 задоволена та ОСОБА_1 внесено до журналу обліку військовослужбовців, що потребують надання службового житла (а.с. 16, 18-20 т. 1). Починаючи з 2005 року, ОСОБА_1 проходив військову службу: з 14 липня 2005 року по 25 жовтня 2005 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 14 липня 2005 року по 25 жовтня 2007 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 25 жовтня 2007 року по 08 вересня 2008 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 08 вересня 2008 року по 25 липня 2012 року в НОМЕР_4 ТЦК ВСК; з 27 липня 2012 року по 16 грудня 2020 року у в/ч НОМЕР_2 ; з 16 грудня 2020 року по 01 листопада 2024 року - у в/ч НОМЕР_1 . 14 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 з рапортом про надання йому службової жилої площі на сім`ю у складі 4 осіб. До рапорту долучено довідку КЕВ м. Володимир-Волинський. Протоколом житлової комісії в/ч НОМЕР_2 № 40 від 18 вересня 2020 року вирішено включити старшого лейтенанта ОСОБА_1 до списків військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службових житлових приміщень відповідно до поданого рапорту з урахуванням дати реєстрації його в службі діловодства частини з 14 вересня 2020 року. Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 20 жовтня 2020 року № 164 зазначене рішення житлової комісії було затверджене. 30 жовтня 2020 року позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 з рапортом про зміну дати взяття його на облік військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службових житлових приміщень, з 14 вересня 2020 року на 10 січня 2007 року. Згідно з витягом із протоколу від 27 листопада 2020 року № 43 житлової комісії в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відмовлено у зміні дати внесення у списки військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , які потребують поліпшення умов шляхом надання службових приміщень, у зв`язку з ненаданням до житлової комісії оригіналів документів, що підтверджують факт його внесення у списки військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання службових житлових приміщень за попереднім місцем служби (а.с.36 т. 3). Вказане рішення житлової комісії було затверджене наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 29 грудня 2020 №

202. Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_2 від 15 лютого 2021 року, затвердженим наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 01 березня 2021 № 24, позивача було виключено зі списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_2 шляхом надання службових житлових приміщень, у зв`язку з переведенням до нового місця служби. З 16 грудня 2020 року позивач почав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). 15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом про надання йому службового житла (а.с. 41 т. 3). Згідно з витягом із протоколу засідання житлової комісії від 20 квітня 2021 року в/ч НОМЕР_1 , затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21 квітня 2021 року, військовослужбовець ОСОБА_1 зарахований з 14 вересня 2020 року на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею), тобто, з урахуванням часу перебування на обліку на отримання службового житла за попереднім місцем служби в/ч НОМЕР_2 (а.с.42 т. 3). Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, установлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Вивчивши обставини даної справи та оцінюючи правове обгрунтування висновку про відмову у позові судом першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне. Встановлено, що початком проходження військової служби ОСОБА_1 в м.Луцьку є 2005 рік. У період з 10 листопада 2006 року до 06 лютого 2012 року питання забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України житловими приміщеннями було врегульовано Інструкцією «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженою Наказом Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 № 1171/13045 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства оборони № 720 від 11.12.2006, № 193 від 23.04.2007, № 518 від 11.09.2007 ( Інструкція № 577). Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 577 військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла. Щорічна кількість службового житла за кожним гарнізоном окремо визначається відповідно до програми створення фонду службових житлових приміщень у Збройних Силах України, яка затверджується Міністром оборони України. Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 577, а також відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині, військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, призначених для проживання одиноких громадян. Як установлено судом і не заперечувалось сторонами, сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 було виділено тимчасове житло - дві житлові кімнати у гуртожитку на АДРЕСА_2 , де позивач був зареєстрований з 25.05.2011 та яке він із сім`єю займає й досі. Відповідно до п.1.4. Інструкції було встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Як визначено п.1.6. Інструкції, обсяг житла, що підлягає заселенню у поточному році, доводиться наказом начальника гарнізону до особового складу не пізніше 1 квітня цього року. У ньому оголошується кількість службового житла та визначається житлова площа для забезпечення військовослужбовців поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги для постійного проживання. В п.1.7. Інструкції було вказано, що уся житлова площа, яка надходить до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляється відповідно до гарнізонної черги рішенням начальника гарнізону, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом, за поданням гарнізонної житлової комісії між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку, для надання службових житлових приміщень - пропорційно кількості військовослужбовців, які потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень (додаток 1). Пункт 2.1 Інструкції № 577 передбачав, що військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Службове житлове приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби. При наданні службового житлового приміщення військовослужбовці та члени їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за місцем служби, не знімаються. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 577 (станом на січень 2007 року) оперативний облік службових житлових приміщень здійснюється у книзі обліку службових житлових приміщень (додаток 2), яка ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. Разом з тим, наказом МОУ № 518 від 11.09.2007 до даної Інструкції було внесено доповнення у вигляді п.7.2, яким визначено, що керівник та відповідні посадові особи квартирно-експлуатаційного органу несуть персональну відповідальність за організацію контролю та правильність ведення в гарнізоні обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, а також дотримання законності під час розподілу житлових приміщень. Як видно з матеріалів справи, позивач після проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 і до переведення до в/ч НОМЕР_2 змінював місце служби: з 25.10.2007 по 08.09.2008 перебував в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з 08.09.2008 по 25.07.2012 в НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 . У період з 06 лютого 2012 року до 16 жовтня 2018 року питання забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України житловими приміщеннями було врегульовано Інструкцією «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженою Наказом Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337 (далі - Інструкція № 737). Згідно з пунктом 3.1 Інструкції № 737 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла мають право на отримання службових жилих приміщень. Службове жиле приміщення надається військовослужбовцю на підставі рапорту на отримання службового житла (додаток 14 до цієї Інструкції), облікованого в журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових жилих приміщень (додаток 15 до цієї Інструкції). Відповідно до п. 2.5 даної Інструкції для зарахування на облік військовослужбовець подає через нетаємне діловодство військової частини рапорт, зразок якого наведений у додатку 1 до цієї Інструкції, на ім`я командира військової частини про зарахування на облік, який підписується повнолітніми членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання жилого приміщення та бажають разом з ним перебувати на квартирному обліку. Рапорт (додаток 1) реєструється представником житлової комісії військової частини в книзі реєстрації рапортів (заяв) про взяття на квартирний облік та внесення змін до облікової справи (додаток 2), яка ведеться в житловій комісії військової частини. До рапорту (додаток 1) військовослужбовцем додаються такі документи: довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї (Ф-3); витяг із наказу про призначення до військової частини; витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця; довідка про проходження військової служби з військової частини (Ф-5); довідка про склад сім`ї з військової частини (Ф-7); довідка (додаток 3) з останнього місця служби про перебування на квартирному обліку. У разі отримання секретарем житлової комісії військової частини рапорту на отримання службового житла (додаток 14 до цієї Інструкції) ним оформлюється на цього військовослужбовця облікова справа (додаток 7 до цієї Інструкції) відповідно до вимог цієї Інструкції (у разі якщо військовослужбовець не перебуває на обліку). У десятиденний строк з дня надходження рапорту на отримання службового житла секретар житлової комісії військової частини надсилає його копію, завірену у встановленому порядку, з резолюцією командира військової частини, до житлової комісії гарнізону та КЕВ (КЕЧ) району. Після їх надходження військовослужбовці, що мають право на отримання службового житла, обліковуються у списку військовослужбовців, що потребують надання службового житла (додаток 16 до цієї Інструкції), який ведеться у житловій комісії військової частини, гарнізонній житловій комісії та КЕВ (КЕЧ) району. Право на отримання службового житла мають також військовослужбовці, які отримали від МО України постійне житло в іншому населеному пункті, а після переміщення до нового місця служби вважаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, та виконали вимоги, передбачені пунктом 9.8 розділу IX цієї Інструкції. Згідно з пунктом 3.2 службові жилі приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби за рішенням командира військової частини, погодженим із начальником КЕВ (КЕЧ) району. Станом на 06 лютого 2012 року, тобто, на час чинності Інструкції № 737, яка передбачала написання рапорту про включення в списки на отримання службового житла та подання певного переліку документів до рапорту, ОСОБА_1 проходив службу у НОМЕР_4 ТЦК ВСК, ця військова частина є попереднім місцем служби позивача перед службою у військовій частині НОМЕР_2 . На службу до в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 переведений з 27 липня 2012 року. Отже, станом на 27 липня 2012 року організація забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями здійснювалася також на підставі цієї ж Інструкції №

737. У подальшому Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) визначив механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей. Вказана Інструкція була чинною 14 вересня 2020 року, тобто на момент подання рапорту на отримання службового житла позивачем. Згідно із пунктом 6 Порядку №1081 питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до абзацу 6 пункту 6 розділу ІV вказаної Інструкції військовослужбовці, що прибули до нового місця служби в межах одного населеного пункту, які перебували на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), зараховуються наказом командира військової частини на відповідний облік на підставі витягу з наказу командира військової частини за попереднім місцем проходження військової служби. Відповідно до пункту 22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. За приписами пунктів 24, 25 Порядку №1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку. На вимогу апеляційного суду про витребування письмових документів щодо наявності книжок обліку протоколів засідання житлової комісії щодо включення ОСОБА_1 до списків осіб, які потребують надання службового житла, представником позивача долучено копії відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо відсутності книги обліку через збіг строків її зберігання та копії з протоколу засідання житлової комісії ВОВК №1 від 10 січня 2007 року. Також під час нового розгляду справи судом першої інстанції після скасування попереднього рішення суду Верховним Судом до матеріалів справи було долучено копію матеріалів облікової справи ОСОБА_1 , які були досліджені місцевим судом та вивчені судом апеляційної інстанції (а.с.193т.2- 133 т.3), та які не спростовують висновків суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, встановивши, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який прибув з попереднього місця служби - 166 ТЦ ВСК до нового місця служби у в/ч НОМЕР_2 в межах одного населеного пункту, за попереднім місцем служби, звертаючись з рапортом від 14 вересня 2020 року на отримання службового житла, а також із повторним рапортом від 30 жовтня 2020 року, не надав житловій комісії в/ч НОМЕР_2 витягу з наказу командира військової частини за попереднім місцем проходження військової служби щодо постановки на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями. Відтак, законних підстав для зміни дати внесення у списки військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями у житлової комісії в/ч НОМЕР_2 не було, тому висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону. Представником в/ч НОМЕР_1 також було надано суду апеляційної інстанції витяг з акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, від 26 лютого 2022 за №203 на підтвердження відсутності документів, які були знищені у зв`язку із загрозою нападу на військову частину на початку повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації, в яких містилися матеріали щодо службового розслідування відносно законності перебування ОСОБА_1 на обліку потребуючих отримання житла військовослужбовців. Представники відповідачів у судовому засіданні пояснили, що оскільки військовою частиною за місцем служби ОСОБА_1 було виявлено факт наявності у його власності частки 5-кімнатної квартири в м. Луцьку, яку ним було відчужено у 2021 році, проводилось відповідне службове розслідування з метою встановлення законності постановки його на квартирний облік у 2006 році. Однак, через початок повномасштабного вторгнення на територію України дане службове розслідування було зупинене. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із частиною другою цієї статті предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом у даній справі правильно встановлено, що позивач, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не довів своїх позовних вимог до в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 та їх обов`язку щодо підтвердження збереження попереднього часу перебування позивача на квартирному обліку для одержання службового житла за попереднім місцем його служби. З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України,що регулює дані правовідносини, та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Наведені в апеляційній скарзі доводи аналогічні раніше заявленим доводам, які були предметом дослідження судом, і їм надана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді