Постанова 4803 № 212/5089/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2327/26 Справа № 212/5089/25 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 212/5089/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.В. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотрук Василь Іванович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Хомченко Л.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року, - В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (далі- ПрАТ «СУХА БАЛКА»), третя особа без самостійних вимог на предмету спору Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління пенсійного забезпечення Відділ призначення пенсій, про встановлення факту перебування у трудових відносинах. Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 2002 році одночасно працевлаштовувався на роботу на ПрАТ «СУХА БАЛКА» разом зі своїм рідним братом, з яким вони дуже схожі - ОСОБА_2 . Позивач пройшов всі необхідні перевірки, надав свої документи, а його брат, надавши також всі необхідні документи для працевлаштування та пройшовши перевірку, не зміг пройти комісію. Натомість, по халатності працівників відділу кадрів була вчинена помилка, та замість позивача було оформлено на роботу його брата ОСОБА_2 , про що йому первинно відомо не було. До 2005 року на підприємстві була паперова документація і його завірили, щоб він не переживав, так як в будь-який час відділ кадрів зробить зміни. Заробітну плату позивач отримував на банківську карту брата, яка знаходилась у нього. З 2005 року відбулася комп`ютеризація документів на виробництві, та позивач і надалі працював, довірившись адміністрації, що в будь-який час будуть внесені зміни. Фактично ОСОБА_1 працював під іменем брата з 17.07.2002 року по 16.02.2018 року. З 02.08.2019 року позивач по новому працевлаштувався на шахту «Ювілейна» прохідником під своїми документами. Брат позивача ОСОБА_3 фізично не міг працювати на підприємстві весь цей період часу, так як з 08.08.2003 року по 24.06.2004 року відбував кримінальне покарання в виправній колонії за вчинений злочин. Також, відповідно в паспорті брата зареєстровано його місце проживання в 2005 році в м. Києві, що підтверджує його фізичне перебування та проживання на той час в м. Києві. При цьому, брат позивача ОСОБА_3 16.02.2018 року був звільнений з посади, в той час, коли він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що встановлення факту роботи прохідником на шахті «Ювілейна» ПрАТ «СУХА БАЛКА» йому необхідно для подальшого підтвердження робочого стажу при оформленні документів для отримання пенсії. Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, просив суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що заявник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) перебував у трудових відносинах з ПрАТ «СУХА БАЛКА» у період з 17 липня 2002 року по 16 лютого 2018 року, де працював повний робочий день під землею прохідником; зобов?язати ПрАТ «СУХА БАЛКА» провести корегування звітніх документів, які подавались до податкових органів та органів пенсійного забезпечення, а саме, що сплачувався в пенсійний фонд України єдиний соціальнйи внесок та податок на додану вартість за ОСОБА_1 , аане за ОСОБА_2 . Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотрук В.І., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано докази, надані стороною позивача, які у своїй сукупності свідчать саме про перебування у трудових відносинах з ПрАТ «СУХА БАЛКА» позивача ОСОБА_1 , а не його брата. При цьому, судом не було надано оцінці тій обставині, що брат позивача ОСОБА_4 фізично не міг працювати на підприємстві відповідача, оскільки проживав у місті Києві з 2005 року, а у період з 08.08.2003 року по 24.06.2004 року відбував кримінальне покарання в виправній колонії за вчинений злочин. Також, ОСОБА_4 був звільнений з посади 16.02.2018 року, в той час, коли він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , й відповідачем не обгрунтовано яким чином померла особа виконувала посадові обв?язки, а потім ще й була звільнена за прогул. Свідки у судовому засіданні підтвердили ту обставину, що саме позивач працював на ПрАТ «СУХА БАЛКА», однак, суд не прийняв ці докази до уваги. Вважає, що в трудовій книжці на ім?я ОСОБА_5 внесено сфальсифіковані дані, зокрема, щодо дати звільнення останнього з роботи. Наполягає на тому, що суд не дослідив, а відповідач так і не надав відповіді на питання про те, хто ж все таки виконував трудові обов?язки із братів у спірний період, не з?ясував хто взагалі працював після смерті ОСОБА_3 та хто отримував заробітну плату, звідки у позивача взялись оригінали розрахункових листів за той період, коли ОСОБА_4 відбував покарання, був ВІЧ інфікованим та після його смерті, по дату звільнення з роботи відповідно до записів у трудовій книжці. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПрАТ «СУХА БАЛКА»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Мотрука В.І., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» - адвоката Заклецького В.В., який запречував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується долученою до позову копією паспорта номер НОМЕР_2 виданим Броварським РВГУ МВС України в Київській області 17 березня 1999 року (т. 1 а.с. 4-6). Місце проживання позивача зареєстроване з 23.11.2023 року за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади № 2023/009604459 від 23.11.2023 року (т. 1 а.с.8). ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується долученою до позову копією паспорта номер НОМЕР_3 виданим Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 26 травня 2009 року (т. 1 а.с. 10). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 20 травня 1979 року, батьками ОСОБА_2 є батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 12). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 28 червня 2023 року, батьками ОСОБА_1 є батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 (а.с.155). Вказане вбачається також із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126,133,135 Сімейного кодексу України (т. 1 а.с. 156). Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами. Оформлення трудових відносин ОСОБА_5 з ПрАТ «СУХА БАЛКА» підтверджується довідкою № 353 виданою за підписами начальника ВП та ПП ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» та інспектора з кадрів, у якій вказано, що ОСОБА_2 працює в ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» з 17.07.2002 року за наказом № 48 від 31.07.2002 року на посаді (за професією) гірник підземний, шахта «Ювілейна», дільниця № 4, підземні роботи з повним робочим днем. З 19.06.2013 року наказом № 115-ОС від 19.06.2013 року на посаді (за професією) прохідник, шахта «Ювілейна», дільниця № 4, підземні роботи з повним робочим днем (т. 1 а.с.13). Згідно записів з трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 оформленої 05.06.1990 року, 17.07.2002 року саме ОСОБА_4 прийнятий на роботу на підприємство відповідача на шахту «Ювілейна», дільницю № НОМЕР_7 , підземним гірником 2-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах, на підставі наказу № 4 від 31.07.2002 року. 16.02.2018 року ОСОБА_5 звільнено з підприємства за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 135 від 18.07.2018 року (т. 1 а.с. 15-20). Листом-відповіддю адвокату Зіміну М.В. від 18.03.2020 року № 1397/4-20 Міністерство юстиції України ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)» перший заступник начальника установи підполковник внутрішньої служби Логовський А. повідомив, що ОСОБА_2 , 1970 року народження, дійсно відбував покарання в державній установі «Бучанська виправна колонія (№ 85)» з 20.08.1999 року по 04.08.2001 року та 08.08.2003 року по 24.06.2004 року (т. 1 а.с. 14). Згідно довідки серії ІІА № 1495683 МВС України, за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 , станом на 11.02.2020 року, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а.с. 157). ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача ОСОБА_2 помер, місце державної реєстрації смерті Відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що 17.11.2017 року складено актовий запис № 17912, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (т. 1 а.с. 21). З фотокоопії з медичної системи «eHealth» вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , причина смерті у ІV клінічній стадії ВІЛ-інфекції, взятий під нагляд 09.02.2015 року (т. 1 а.с.158-159). Позивачем долучено копії довідок про нарахування заробітної плати на ім`я ОСОБА_2 за 2003, 2004, 2017 роки (т. 1 а.с. 160-164). З копії трудової книжки НОМЕР_9 від 02.08.2019 року, виданої ОСОБА_1 вбачається, що він прийнятий на роботу у ПрАТ «СУХА БАЛКА» з 02.08.2019 року на шахту «Ювілейна», дільницю № НОМЕР_7 , прохідником 5 розряду з повним робочим днем в підземних умовах, на підставі наказу № 144 від 01.08.2019 року (т. 1 а.с.7). Прийняття на роботу у 2019 році позивача на підприємство відповідача також підтверджується довідкою виданою за підписами начальника ВК ПрАТ «СУХА БАЛКА» та старшого інспектора з кадрів, у якій вказано, що ОСОБА_1 працює на ПрАТ «СУХА БАЛКА» з 02.08.2019 року за наказом № 144-ОС від 01.08.2019 року на посаді (за професією) прохідник, шахта «Ювілейна», дільниця № 4, підземні роботи з повним робочим днем (т. 1 а.с.9). Судом досліджено копію характеристики ОСОБА_1 , яка складена та підписана начальником дільниці № 4 ОСОБА_8 та в.о. начальника шахти «Ювілейна» ОСОБА_9 , у якій вказано, що позивач працює прохідником з 2010 року по сьогоднішній день, робітник є достойним професіоналом, не притягувався до дисциплінарних стягнень, з колегами перебуває у дружніх відносинах, неодноразово відмічений керівництвом підприємства за досягнення високих показників у трудовій та виробничій дисципліні (т. 1 а.с. 22). На підтвердження своїх вимог позивач також долучив до позову копію грамоти виданої на ім`я ОСОБА_2 нагородженого як найкращий прохідник ПрАТ «СУХА БАЛКА» на честь професійного свята дня шахтаря від 2010 року та грамоту видану виконкомом Криворізької міської ради виданої на ім`я ОСОБА_2 нагородженого як прохідника дільниці № 4 шахти «Ювілейна» ПрАТ «СУХА БАЛКА» за багаторічну сумлінну працю, високу професійну майстерність, вагомі трудові здобутки, значний особистий внесок у підвищення обсягів і ефективності виробництва вітчизняної гірничодобувної галузі та з нагоди Дня шахтаря, рішенням виконкому міської ради № 250 від 13.08.2014 року (т. 1 а.с. 23-24). У газеті «Новини Євразу» за 04.12.2008 року та 26.08.2010 року опубліковані статті з інтерв`ю ОСОБА_2 , який зазначений як прохідник шахти «Ювілейна» (т. 1 а.с.25-26). На позивача ОСОБА_1 складено характеристику на працівника начальником дільниці № 4 ОСОБА_8 від 20.11.2019 року, відповідно до якої працівник за час роботи на підприємстві проявив себе як спеціаліст високого рівня (т. 1 а.с. 28). З метою досудового врегулювання спору позивач ОСОБА_1 вперше звернувся до відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» з заявою-проханням від 08.04.2020 року зареєстрованою за № 002зв від 09.04.2020 року провести коригування звітних документів, які подавались до податкових органів та органів пенсійного забезпечення, адже фактично трудовий договір був укладений саме позивачем, який ним виконується і досі. Повторне звернення позивача з такими ж вимогами було скероване 03.08.2020 року та зареєстроване за № 1/670 від 03.08.2020 року (т. 1 а.с.30-31). На ім`я ОСОБА_2 видано посвідчення № 633 від 24.12.2002 року та присвоєно рішенням кваліфікаційної комісії від 23.12.2002 року протокол № 30 та присвоєно кваліфікацію проходчик 4 розряду (т. 1 а.с. 31). На ім`я ОСОБА_1 видано посвідчення № 57 від 28.02.2020 року та присвоєно рішенням кваліфікаційної комісії від 28.02.2020 року протокол № 5 право безпечного виконання робіт на висоті (т. 1 а.с. 31). На ім`я ОСОБА_2 підприємством відповідача видано перепустки № 0526 та № 0137 (т. 1 а.с.33). Судом досліджено долучену до відзиву заяву від ОСОБА_2 про прийняття на роботу на дільницю № 4 шахти «Ювілейна» тимчасово з випробувальним терміном строком на 3 місяці гірничим з навчанням на прохідника (т. 1 а.с.66). Наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу № 48 від 31.07.2002 року ОСОБА_2 прийнято на роботу від 17.07.2002 року строком на 3 місяці, ш. «Ювілейна», гірничий з навчанням на прохідника (т. 1 а.с.67). Згідно наказу (розпорядженням) № 144-ОС від 01.08.2019 року про прийняття на роботу позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу з 02.08.2019 року по 01.02.2020 року на шахту «Ювілейну», 1.4 з проходки висхідних виробіток (т. 1 а.с. 68). ОСОБА_2 звільнено відповідно до наказу (розпорядження) № 135-ОС від 16.02.2018 року за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с.69). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вихоив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач 17 липня 2002 року (чи раніше) складав заяву про прийняття на роботу, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, отримував наказ про прийняття на роботу чи ознайомлювався з таким, укладав з відповідачем трудовий договір. Суд зазначив, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт виникнення трудових відносин (постанова Верховного Суду від 6 квітня 2020 року у справі №462/7621/15-ц), чого позивачем у даній справі не доведено з наданням переконливих доказів трудових відносин, а саме: не встановлено: виконання працівником трудових функцій, його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення роботодавцем умов праці працівнику та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома підприємтсва позивач виконував умови трудового договору. Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд вказав, що строк позовної давності підлягає застосуванню судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позову, тому, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, питання стосовно застосування строку позовної давності до спірних правовідносин не розглядалося судом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти перебування у трудових відносинах. У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. У частині другій статті 2 КЗпП України зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою. Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України). Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору працівник зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, виходячи з тлумачення вказаних норм права, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, з яким працівник повинен бути ознайомлений. У наказі про прийняття на роботу обов`язково зазначаються: дата прийняття на роботу, назва посади (професії), за якою працівник працюватиме, розмір основної заробітної плати. При влаштуванні на роботу працівник зобов`язаний подавати трудову книжку. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова форма № П-2), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (за його наявності); визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати під підпис працівника з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за іншою професією (посадою). Заробітна плата має виплачуватися регулярно у встановлені на підприємстві строки не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з вказівкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18). Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження № 61-1121св20) зазначено, що встановлення факту наявності трудових відносин між працівником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскількиза такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21). Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Матеріалами справи підтверджено, що наказом № 48 від 31 липня 2002 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» з 17 липня 2002 року на посаду (за професією) гірник підземний, шахта «Ювілейна», дільниця № 4, підземні роботи з повним робочим днем. З 19 червня 2013 року, згідно з наказом № 115-ОС від 19 червня 2013 року, ОСОБА_2 працював на посаді (за професією) прохідник, шахта «Ювілейна», дільниця № 4, підземні роботи з повним робочим днем (т. 1 а.с.13). В матеріалах справи наявні копії довідок про нарахування заробітної плати на ім`я ОСОБА_2 за 2003, 2004, 2017 роки (т. 1 а.с. 160-164). ОСОБА_2 звільнено відповідно до наказу (розпорядження) № 135-ОС від 16.02.2018 року за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с.69). Наведене узгоджується із записами у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , оформленої 05 червня 1990 року, згідно яких 17 липня 2002 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу на підприємство відповідача на шахту «Ювілейна», дільницю № НОМЕР_7 , підземним гірником 2-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах, на підставі наказу № 4 від 31.07.2002 року. 16.02.2018 року ОСОБА_5 звільнено з підприємства за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 135 від 18.07.2018 року (т. 1 а.с. 15-20). Отже, матеріалами справи підтверджено наявність трудових відносин, які оформлено у відповідності до вищенаведених норм трудового законодавства, між ОСОБА_2 та ПрАТ «СУХА БАЛКА» у період 17 липня 2002 року по 16 лютого 2018 року. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано оцінці тій обставині, що брат позивача ОСОБА_4 фізично не міг працювати на підприємстві відповідача, оскільки проживав у місті Києві з 2005 року, а у період з 08.08.2003 року по 24.06.2004 року відбував кримінальне покарання в виправній колонії за вчинений злочин, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, й відповідачем не обгрунтовано яким чином померла особа виконувала посадові обв?язки, а потім ще й була звільнена за прогул, колегією суддів не приймаються, оскільки преметом данного спору є встановлення факту перебування позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з ПрАТ «СУХА БАЛКА» у період з 17 липня 2002 року по 16 лютого 2018 року, та в межах даної справи суд не наділений повновженнями надавати оцінку цим обставинам. Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що саме він, замість брата ОСОБА_2 , працював на посаді прохідника на підприємстві відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» у період з 17 липня 2002 року по 16 лютого 2018 року колегією суддів відхиляються, оскільки, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо допуску його до такої роботи, отримання дозволу на виконання робіт, виплати роботодавцем йому заробітної плати тощо. Слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу, зокрема, до квітня 2020 року (т. 1 а.с. 29-30), не звертався до відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» з приводу оформлення з ним трудових відносин та виплати заробітної плати, а тому колегія суддів вважає позицію позивача недобросовісною та такою, що суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. За таких обставин, матеріалами справи не підтверджено факту наявності між сторонами трудових відносин у спірний період, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотрук Василь Іванович, - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року. Головуючий: Судді: