Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/8806/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3587/26 Справа № 932/8806/24 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В., Учасники справи: позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Універсальна», відповідач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Басова Н.В., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024року Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Універсальна» (далі ПрАТ «СК «Універсальна») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Заочним рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 93 450,98грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025року залишено без задоволення. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 17 грудня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року. В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Наголошував, що суд неправильно оцінив поважність причин пропуску ним строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Вказував, що отримав копію заочного рішення лише 07 жовтня 2025року, 22 жовтня 2025року ознайомився з матеріалами справи та в межах тридцятиденного строку 05 листопада 2025року подав заяву про перегляд заочного рішення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2026року апеляційну скаргу було залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 29 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк. Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки суд вчасно 06 жовтня 2025року направляв на адресу відповідача ОСОБА_1 копію заочного рішення, а із заявою про його перегляд останній звернувся лише 06 листопада 2025року, на думку суду, з пропуском передбаченого законом строку. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року). ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виснував, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Однак, відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин /частини третя, четверта статті 284 ЦПК України/. Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними. Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом /частина друга статті 126 ЦПК України/. На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу. За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу. Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення. Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви. Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях. Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення. Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду. Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024року у справі №756/11081/20. Однак суд першої інстанції вказаного не врахував та помилково залишив заяву про перегляд заочного рішення без задоволення з підстав пропуску строку для її подання. Щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, слід зазначити наступне. Суд першої інстанції вказував, що 06 жовтня 2025року направляв на адресу відповідача ОСОБА_1 копію заочного рішення, а із заявою про його перегляд останній звернувся лише 06 листопада 2025року, на думку суду, з пропуском передбаченого законом строку. Посилався на статтю 228 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення, на думку суду, про те, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Проте, з таким висновком суду погодитись не можна. Як вбачається з матеріалів справи, копію заочного рішення було направлено 06 жовтня 2025року на електронну адресу відповідача, проте ОСОБА_1 не висловлював у будь-якій формі суду свого волевиявлення на отримання судових документів на певну електронну пошту. Заразом з довідки про доставку електронного листа не вбачається дати отримання надісланого документа, більш того, в електронній адресі допущено описку, що унеможливило б отримання відповідачем такого листа /а.с. 108/. У заяві про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 вказував, що отримав копію заочного рішення лише 06 жовтня 2025року, 22 жовтня 2025року ознайомився з матеріалами справи та в межах тридцятиденного строку 05 листопада 2025року подав заяву про перегляд заочного рішення, та зважаючи на незначний пропуск строку просив його поновити, посилаючись на поважні причини та те, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Та відмовляючи у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції застосував норму ЦПК України, яка не діяла на момент розгляду заяви. Помилково вважав, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин /частини третя, четверта статті 284 ЦПК України/. Тож суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали. Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 03 березня 2026року. Судді: