Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/1875/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3296/26 Справа № 186/1875/25 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Демиденко С.М. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Товариство), в якому виклав вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в сумі 242 240,00грн. Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що він понад 16 років працював у шкідливих умовах на виробничих структурних підрозділах Товариства, внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. Крім того, 05 липня 2013року позивач, перебуваючи на роботі, внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу. Нещасний випадок був визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно з довідками МСЕК йому первинно та згодом повторно встановлено 65 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання та за виробничою травмою, з визначенням третьої групи інвалідності безстроково. Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці. Зазначав, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичний спосіб життя, змусило лікуватися, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Крім того, внаслідок отриманої травми позивач переніс операцію, проходив реабілітацію щодо відновлення функцій правої нижньої кінцівки. Вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які він мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, розуміючи безстроковість негативних наслідків професійних захворювань постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності 65%, стан його здоров`я, характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань від отриманого ушкодження здоров`я, втрату можливості трудової та соціальної реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з втратою професійної працездатності, встановлення групи інвалідності безстроково та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 130 000,00грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 25 грудня 2025року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025року. В апеляційній скарзі висловило вимогу про зміну рішення в частині стягнення моральної шкоди та просило зменшити розмір моральної шкоди до 65 000,00грн, стягнувши її з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у недоведеності змін у способі життя позивача внаслідок отриманого професійного захворювання та недоведеності причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача, а також у завищенні розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції не було враховано, що до нещасного випадку призвело недотримання позивачем законодавства з безпеки праці та посадових інструкцій, не визначено фактів відсутності у позивача інших факторів, які можуть бути причиною страждань позивача, не враховано, що заявлені позивачем страждання стосуються виключно фізичного стану, моральну шкоду помилково ототожнено з фізичною шкодою, не прийнято до уваги, що відсоток втрати професійної працездатності позивача не виключає можливість його роботи за менших фізичних навантажень та за іншою професією. Вважав, що надані позивачем докази не підтверджують вину відповідача у негативних змінах в психічному здоров`ї позивача та не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, що настали. Вказував, що надані позивачем докази не підтверджують систематичність лікування позивача. Крім того, стверджував, що стягненню підлягає сума відшкодування моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 29 грудня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Шахтарського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу №186/1875/25; 31 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. 05 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 05 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1120год 03 березня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12 січня 1998року працював на підприємствах вугільної промисловості, правонаступником яких є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 14 травня 2014року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з роботи у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Згідно актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 22 за формою Н-1 від 12 вересня 2013року та актом проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 12 вересня 2013року, які затверджені в.о. директора ВСП «Шахтоуправління Першотравенське ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», під час виконання позивачем трудових обов`язків 05 липня 2013року о 19.00год. з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу. За результатами проведеного розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Крім того, згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2015року, затвердженим начальником Першотравенського міськрайонного управління Головного управління держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів, у позивача встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другого ст. від дії локальних вібрацій: синдроми помірно вираженої периферичної ангіодистонії та вегетативно-сенсорної поліневропатії з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ст.), деформуючим остеоартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ст.), з трофічними порушеннями на кистях; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатерально, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом, колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Причини виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони - концентрація вугільно-породного пилу 299,93 мг/м3 при ГДК 4 мг/м3 67% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вільного двооксиду кремнію 5,15%, концентрація вугільно-породного пилу 28,87 мг/м3 при ГДК 4 мг/м3 33% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вільного двооксиду кремнію 5,07%; еквівалентний рівень шуму 87 дБА при ГДР 80 дБА 100% часу зміни; рівень фізичного перевантаження маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну до 50 кг при нормативному до 15 кг, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, за участю м`язів тулуба та ніг 723 600 кг/с при допустимому до 43 000 кг/с, перебування у вимушеній позі на колінах, навпочіпки більше 25% часу зміни. Професійне захворювання виникло через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Відповідно до довідок МСЕК від 29 січня 2015року серії 12 ААА №004472 та серії 10 ААГ №017565 позивачу первинно-повторно встановлено 65% втрати працездатності (первинно 30% вібраційна хвороба, первинно10% ХОЗЛ, первинно 10% радикулопатія, первинно 5% туговухість, повторно 10% виробнича травма за актом № 22 від 12 вересня 2013року) та ІІІ групу інвалідності з 28 січня 2015року. Відповідно до довідок МСЕК від 28 січня 2021року серії 12 ААА №063714 та серії 12 ААВ №129592 позивачу повторно встановлено 65% втрати працездатності (30% вібраційна хвороба,10% ХОЗЛ, 15% радикулопатія, 5% туговухість, 5% виробнича травма за актом № 22 від 12 вересня 2013року) та ІІІ групу інвалідності, з 01 лютого 2021року безстроково. Позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання та виробничої травми, підтверджуються медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 09 лютого 2014року, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо перебування позивача на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у період з 25 вересня по 04 жовтня 2013року, у період з 19 грудня 2013року по 06 січня 2014року, у період з 25 лютого по 06 березня 2014року, у період з 12 по 19 листопада 2014року, у період з 07 по 17 грудня 2020року, епікризами щодо перебування на стаціонарному лікуванні в денному стаціонарі у період з 24 по 30 липня 2013року, у період з 08 по 20 січня 2014року, у період з 01 по 10 серпня 2014року, випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 09 по 25 липня 2014року, довідкою про спільний огляд членами консультативно-діагностичної комісії міжрегіонального центру з профпатології хворого від 07 грудня 2020року, які засвідчують скарги позивача на болі в поперековому та шийному відділах хребта, оніміння рук, обмеження рухів, посилення болю при фізичному навантаженні, біль у ліктьових, колінних та плечових суглобах, хрускіт в них, зниження слуху, загальну слабкість, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель, головний біль, запаморочення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування враховуючи стан здоров`я, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та істотність вимушених змін у житті, яких зазнав позивач через втрату здоров`я. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Що стосується доводів апеляційної скарги про не доведення причинного зв`язку між шкодою і діями відповідача, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2015року, у пункті 16 якого встановлено, що обставинами виникнення професійного захворювання є неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Факт причинно-наслідкового зв`язку із настанням хвороби та нещасного випадку, що пов`язана із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ушкодження здоров`я відбулось при виконанні позивачем трудових обов`язків, що в свою чергу призвело до фізичних та моральних страждань, внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 65% професійної працездатності, що обмежує його можливості вести активний спосіб життя та позивач вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт втрати ОСОБА_1 65% професійної працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, стан здоров`я позивача та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 130 000,00грн. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів. Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання та виробнича травма позивача виникли під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення щодо стягнення моральної шкоди ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами. Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача. Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані. Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року). Тож, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди в розмірі 130 000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви щодо тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках. Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності 65 % та третю групу інвалідності, які встановлені йому висновком МСЕК, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність наявності моральної шкоди та необґрунтованість її розміру. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сума відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, апеляційний суд зазначає, що такі доводи є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються. За висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 21 травня 2025року у справі № 235/3143/24, у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди. Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судами питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цих сум. Тож, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». Рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 березня 2026року. Судді: