Постанова 4857 № 460/3216/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3216/25 пров. № А/857/24545/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне), - ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУПФ-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ-2), в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення ГУПФ-2 про відмову у призначенні пенсії від 25.12.2023 №172650007720 (далі Рішення), рішення ГУПФ-1 про відмову у призначенні пенсії від 18.03.2024 №172650007720 (далі Рішення-1) та відмову ГУПФ, викладену в листі від 09.02.2024 №2006-594/Б-02/8-1700/24; зобов`язати ГУПФ-1 призначити та виплатити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), з 16.11.2023. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Визнано протиправним та скасовано Рішення-1. Зобов`язано ГУПФ-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2023 про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило ГУПФ-2, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У доводах апеляційної скарги ГУПФ-2 вказує про відсутність належних і допустимих доказів, що підтверджують факт догляду позивача за дитиною до досягнення нею 12-річного віку. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 09.10.2023 повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 . Довідкою Сарненської міської ради Рівненської області від 09.11.2023 №13/02-877 підтверджується, що позивач дійсно проживала в с. Корост Сарненського району Рівненської області з 15.11.1969 по 29.08.1988, в с. Мале Вербче Сарненського району Рівненської області з 30.12.1989 по даний час 2023 року, які відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення. 10.11.2023 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ. З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та 15.11.2023 прийнято рішення №172650007720 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить 23 роки 1 місяць 23 дні. За доданими до заяви документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки, даних персоніфікованого обліку та догляд за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 22.12.2023 позивач повторно звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ. За принципом екстериторіальності, 25.12.2023 ГУПФ-2 прийняло Рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 19 років 07 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми ЧК до 12 років, Юрій (14.07.1993), ОСОБА_2 (26.11.1989), оскільки заявниця в період досягнення дітьми 12-річного віку працювала. На звернення позивача на Урядову «гарячу» лінію та письмове звернення щодо визначення стажу та призначення пенсії ГУПФ листом від 09.02.2024 №2006-594/Б-02/8-1700/24, зокрема, повідомило, що тривалість страхового стажу визначена на підставі наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб, з урахуванням вимог чинного законодавства та становить 19 років 7 місяців 3 дні. Підстави для перегляду страхового стажу відсутні. 11.03.2024 позивач знову ж звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ. За принципом екстериторіальності, 18.03.2024 ГУПФ-1 прийняло Рішення-1, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 19 років 07 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано періоди догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в період досягнення дітьми 12-річного віку заявниця перебувала в трудових відносинах. Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом № 796-ХІІ. Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у наступному вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. З наведених положень Закону вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 роки, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років з моменту аварії до 01.01.1993. Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років. Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» села Корост та Мале Вербче Сарненського району Рівненської області було віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі-Порядок №22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності). Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 та від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/24. Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 2 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Також, Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, вказав, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення. Отже, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території протягом 3 років станом на 01.01.1993. Згідно з статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Крім того, відповідно до статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до абзацу 5 пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. В свою чергу Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Пунктом 13 статті 30 цього Закону передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Слід зазначити, що згідно із пунктом 11 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону № 796-ХІІ; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював. У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 460/3/24 вказав, що право на зарахування часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку належить виключно одному з батьків. Такий підхід обумовлений необхідністю уникнення подвійного обліку одного й того самого періоду у страховому стажі обох батьків. Зазначене право не виникає автоматично, а має похідний характер і може бути реалізоване лише за умови підтвердження відповідними доказами. Перелік документів, які підтверджують наявність права на зарахування спірного періоду, визначений у Порядку №637. До них належать документи, що посвідчують факт народження дитини та підтверджують її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, заява про відмову іншого з батьків від використання пільги, а також докази того, що протягом відповідного періоду батько (або мати, який претендує на зарахування) не перебував у трудових відносинах та не здійснював іншу діяльність, що зараховується до страхового стажу. Саме сукупність таких документів виконує гарантійну функцію та слугує запобіжником від подвійного або необґрунтованого використання пільги. Вона забезпечує баланс інтересів і підтверджує індивідуальний характер цього права: період догляду за потерпілою дитиною може бути врахований як страховий стаж лише для одного з батьків, і тільки після належного підтвердження усіх умов. Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підтвердження часу догляду за потерпілими дітьми до досягнення ними 12-річного віку надала, зокрема свідоцтва про народження дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та посвідчення, що підтверджують статус цих дітей як потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Однак, матеріалами справи, а саме даними трудової книжки, встановлено, що позивач працювала на посадах двірника та опалювача у Маловербченській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 01.06.2000 по 27.12.2011. Відповідно, відповідачем правомірно не зараховано позивачу періоди догляду за потерпілими дітьми до досягнення ними 12-річного віку, оскільки остання в такий період перебувала у трудових відносинах, що зараховуються до страхового стажу. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції в наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позову. Вказане є підставою для скасування рішення суду та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула