Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/279/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/279/24 пров. № А/857/33723/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Гінди О.М., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2025 року, головуючий суддя Микитин Н.М., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-АВТО» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,- В С Т А Н О В И В: Позивач ТзОВ «ВК-АВТО» звернулося в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2023/000134 від 02.11.2023 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2023/000019/1 від 02.11.2023 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що декларантом надано митному органу всі наявні у нього документи та відповідно до переліку визначеного ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, та не містять жодних розбіжностей щодо, кількості, найменування, якості та ціни задекларованого товару, а також дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № № UА206080/2023/000134 від 02.11.2023 року; визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UА206080/2023/000019/1 від 02.11.2023 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що МД не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена. Крім того, на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 23UA206080006410U3. У зв`язку з вищезазначеним вартість транспортного засобу була визначена Івано-Франківською митницею самостійно. Враховуючи всі наведені обставини, позовні вимоги є безпідставними, а рішення про коригування митної вартості, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно умов контракту №012020 від 11.01.2020 року фірма NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN в особі директора Andreas Keller взяла па себе зобов`язання щодо підбору та продажу ТзОВ "ВК-АВТО" засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні, що іменується у подальшому товар. Доповненням № 3 від 13.07.2020 року до контракту № 012020 від 11.01.2020 року сторони збільшили суму контракту до 500000,00 (п`ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів. 02.11.2023 року представником ТзОВ "ВК-АВТО" - декларантом ФОП ОСОБА_1 подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електрону мигну декларацію № 23UA206080006410U4 для митного оформлення бувшого у використанні моторного транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN. модель TGX 18.440, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2013, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 10518 cm3, потужність двигуна 324 кВт. Митна вартість транспортного засобу визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання автомобіля. Зокрема у митній декларації «ціна товару» вказано 7000,00 Євро. за курсом 38.2311 грн. за 1 Євро. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №071/2023 від 27.10.2023 року, декларація про походження товару 071/2023 від 27.10.2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 3.07.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.11.2012 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) 012020 від 11.01.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 13.07.2020 року, договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020 року, акт фізичного огляду від 01.11.2023 року, митна декларація країни виробника 23DE885319122782E9 від 30.10.2023 року, сертифікат відповідності від 01.11.2023 року. Подання таких документів відповідач не заперечує. 02.11.2023 року посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД № 23UA206080006410U4 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206080/2023/000019/1 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2023/000045/1. Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №UА206080/2023/000019/1 від 02.11.2023, відповідачем зазначено, що "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про падання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи, які засвідчені банком і були ідентифіковані. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ. неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-IV розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.08.2023 року №UA205170/2023/22748. за якою здійснене митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: - Сідельний тягач б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування : марка MAN, - модель : TGX 18.440, календарний рік виготовлення - 2012. модельний рік виготовлення - 2012, номер шасі НОМЕР_4 , тип кузова сідельний тягач, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 10518 cm3, - потужність двигуна 324 кВт, - колісна форма: 4/2, - загальна кількість місць - 2, - вантажопідйомність: 10500 кг, - маса в разі повного навантаження : 18000 кг. - категорія ТЗ за документами виробника: N3, Виробник: «MAN», DE. Торговельна марка: «MAN». Визначена митна вартість - 10000 EURO". Декларантом ФОП ОСОБА_1 03.11.2023 року подано нову митну декларацію №23UA206080006464U3. 04.01.2024 року позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості № UA206080/2023/000019/1 від 02.11.2023 року, до заяви додано: доповнення № 5 від 27.07.2022 року до контракту № 012020 від 11.01.2020 року, копія рахунків-фактур (інвойсів) № 069/2023, 071/2023, 072/2023, копія платіжного доручення № 0410001 від 29.11.2023 року про перерахунок коштів за автомобіль, копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі № 071/2023, копія листа від 03.01.2024 року фірми продавця - NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN про підтвердження продажі даного транспортного засобу та отримання коштів за нього. Листом №7.21-1/.21-15.1/13/147 відповідачем відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2023/000019/1 від 02.11.2023 року. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати банківські чи інші бухгалтерські документи, що підтверджують вартість самого товару, або за їх відсутності - висновок експертної організації), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки (тобто фактично щодо можливого понесення позивачем додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості товару тощо). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом). Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документі, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: декларацію про походження товару 071/2023 від 27.10.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 3.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.11.2012 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) 012020 від 11.01.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 13.07.2020 року; договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020; акт фізичного огляду від 01.11.2023 року; митна декларація країни виробника 23DE885319122782E9 від 30.10.2023 року; сертифікат відповідності від 01.11.2023 року. Також, 04.01.2024 року позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості № UA206080/2023/000019/1 від 02.11.2023 року, до якої додано: доповнення № 5 від 27.07.2022 року до контракту № 012020 від 11.01.2020 року, копії рахунків-фактур (інвойсів) №069/2023, 071/2023, 072/2023, копія платіжного доручення № 0410001 від 29.11.2023 року про перерахунок коштів за автомобіль, копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі № 071/2023, копія листа від 03.01.2024 року фірми продавця - NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN про підтвердження продажі даного транспортного засобу та отримання коштів за нього. Так, згідно платіжного дорученням № 0410001, від 29.11.2023 року позивач здійснив перерахунок коштів у сумі 24000 Євро німецькій компанії NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN за транспортні засоби згідно рахунків-фактур (інвойсів) 069/2023, 071/2023. 072/2023 а тому числі за транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440. календарний рік виготовлення - 2012. модельний рік виготовлення - 2013, номер шасі НОМЕР_1 . На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Стосовно ж правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст. 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отже, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості. Натомість, митний орган під час прийняття рішень про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та про коригування митної вартості товарів, не зазначив які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте, як зазначено судом вище, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом. З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскарженого рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч. 6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення. Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2025 року у справі №300/279/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Гінда З. М. Матковська