Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23475/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23475/25 Суддя І інстанції - Калугіна Н.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2, які виразились у неправомірній відмові ОСОБА_1 в наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 20 травня 2025, зареєстрованому в Управлінні Служби безпеки України року у Дніпропетровській області 21 травня 2025 року за вхідним № П-360, викладеній у датованому 27 травня 2025 року листі розпорядника інформації - ІНФОРМАЦІЯ_2 № 55/30/П-360-Р/629-2025 та порушенні розпорядником інформації - ІНФОРМАЦІЯ_2 строку розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20 травня 2025 року, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 за вхідним № П-360, яке виразилось в ненаданні, тобто неврученні адресату, ненаправленні поштовим або електронним зв`язком у встановлені статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI п`ять робочих днів з дня отримання запиту, датованого 27 травня 2025 року листа розпорядника інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 55/30/П-360-Р/629-2025, тобто несвоєчасному наданні інформації; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20 травня 2025 року, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 21 травня 2025 року за вхідним № П-360. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.05.2025 позивачем на електронну пошту відповідача направлено запит на надання публічної інформації. Відповідь на вказаний запит позивач просив надіслати поштою та на електронну адресу. Зазначив, що відповідь на запит отримав лише 15.07.2025 за результатами розгляду відповідачем відповідних запитів. Таким чином, відповідачем порушено строк розгляду запиту про надання публічної інформації. Крім цього, позивач вказав, що відповідачем протиправно відмовлено у надання позивачу інформації, вказаної у запиті. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 в наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 20 травня 2025. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання публічної інформації від 20 травня 2025 року, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 21 травня 2025 року за вхідним № П-360-П, з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 подало на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову. Вказує на правомірність наданої відповіді на запит позивача від 20.05.2025 року. Вказує, що Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення залишив поза увагою, що положення частини 3 статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII (далі - Закон № 2229-XII) визначено, що не підлягає розголошенню інформація з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законами України. Статтею 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Положеннями стаття 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 № 374-IV (далі - Закон № 374-IV) визначено зокрема, що забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів. Відповідно до пункту 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» від 23.12.2020 № 383 (далі - ЗВДТ) відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, щодо об`єктів - становлять державну таємницю. Зазначеній інформації присвоюється гриф секретності - цілком таємно. Зазначає, що розголошення запитуваної інформації дає змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або не здійснюється контррозвідувальна діяльність, зазначений факт може завдати істотної шкоди інтересам держави, оскільки послаблює ефективність механізму контррозвідувальної діяльності. Таким чином інтерес у доступі до запитуваної інформації не переважає шкоду, яку може бути завдано її оприлюдненням, оскільки така інформація не має безпосереднього значення для забезпечення прозорості публічних ресурсів, але прямо впливає на ефективність контррозвідувальна діяльність та має гриф секретності - цілком таємно. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Дослідивши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши рішення суду першої інстанції на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи і правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 о 17:43 год ОСОБА_1 направив засобами електронного зв`язку (а саме: з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3) запит на отримання публічної інформації, в якому, посилаючись на ст. 34 Конституції України, приписи Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», п. 4.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року №383, просив надати йому інформацію щодо заведення упродовж 2014-2025 років контррозвідувальних справ щодо ОСОБА_1 , номерів контррозвідувальних справ, в разі їх заведення, та дати їх заведення (дати затвердження відповідних постанов про заведення контррозвідувальних справ). Також у цьому запиті позивач просив відповідача надати йому відповідь протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту й цю відповідь надіслати поштою та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 20.05.2025 на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов вищевказаний запит на отримання публічної інформації, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву. За результатами розгляду поданого позивачем запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 складено відповідь за №55/30/П-360-П/629-2025 від 27.05.2025, підписана електронним цифровим підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 27.05.2025 об 11:49. В листі зазначено, що за дорученням керівництва Служби безпеки України запит від 21.05.2025 вхідний № П-360-П в межах компетенції Управління, розглянуто. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Повідомлено, що відповідно до статті 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Додатково проінформовано, що органи безпеки не наділені правом надання роз`яснень чинного законодавства, у розумінні переліку суб`єктів безоплатної первинної правової допомоги, визначених у статті 9 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». 27.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 направило позивачу вказану відповідь вищезазначеного листа засобами поштового зв`язку (на вказану в його запиті адресу). Позивач не погоджується з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні інформації та з порушенням строку розгляду поданого ним запиту на отримання публічної інформації від 20.05.2025 (вх. №П-360-П), у зв`язку з чим, звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач у своєму запиті не просив повідомити відомості про організацію, плани, зміст, форми, методи, засоби, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, результати контррозвідувальної діяльності, наукових і науково-технічних розробок з питань забезпечення державної безпеки, а також про осіб, які співробітничають або раніше співробітничали на конфіденційній основі з органами та підрозділами Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, узагальнюючі відомості про особовий склад цих органів та підрозділів, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно позивача контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів, оприлюднити чи надати зібрані відомості. Факт заведення або незаведення контррозвідувальної справи, її номер та дата її заведення не є результатами контррозвідувальної діяльності та не відносяться до інформації з обмеженим доступом чи відомостей, які становлять державну таємницю. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суд першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація. Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації. Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. За змістом статті 4 Закону №2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідно до частин 2, 5 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Згідно статті 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» відомості про організацію, плани, зміст, форми, методи, засоби, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, результати контррозвідувальної діяльності, наукових і науково-технічних розробок з питань забезпечення державної безпеки, а також про осіб, які співробітничають або раніше співробітничали на конфіденційній основі з органами та підрозділами Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, узагальнюючі відомості про особовий склад цих органів та підрозділів становлять державну таємницю і підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України «Про державну таємницю». Доступ до зазначених відомостей може надаватися у випадках та у порядку, визначеному Службою безпеки України, згідно з вимогами закону. Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів. Згідно статті 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Згідно частин першої-другої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Відтак, результати контррозвідувальної діяльності? ? органів та підрозділів Служби безпеки України з питань забезпечення державної безпеки інформації з обмеженим доступом та може віднесена або до державної таємниці або службової інформації. Отже Законами України «Про доступ до публічної інформації» та «Про контррозвідувальну діяльність, встановлено заборону на розголошувати інформація з обмеженим доступом, оприлюднення або надання (розголошення) зібраних відомостей, а також інформації щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності. Відповідно до пункту 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» від 23.12.2020 № 383 (далі - ЗВДТ) відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, щодо об`єктів - становлять державну таємницю. Зазначеній інформації присвоюється гриф секретності - цілком таємно. Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію щодо заведення упродовж 2014-2025 років контррозвідувальних справ щодо ОСОБА_1 , номерів контррозвідувальних справ, в разі їх заведення, та дати їх заведення (дати затвердження відповідних постанов про заведення контррозвідувальних справ). ІНФОРМАЦІЯ_2 на запитувану інформацію позивача повідомило, що відповідно до статті 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. За вказаних обставин справи колегія суддів наголошує, що інформація про яку просить надати позивач дає змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або не здійснюється контррозвідувальна діяльність, зазначений факт може завдати істотної шкоди інтересам держави, оскільки послаблює ефективність механізму контррозвідувальної діяльності, а тому висновки суду першої інстанції про те, що факт заведення або незаведення контррозвідувальної справи, щодо позивача її номер та дата її заведення не є результатами контррозвідувальної діяльності та не відносяться до інформації з обмеженим доступом чи відомостей, які становлять державну таємницю є помилковими, оскільки безпосередньо стосується певної особи стосовно якого здійснюється або не здійснюється контррозвідувальна діяльність. Згідно з частин третьої-п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Доказів наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частин третьої-п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»? ? матеріали справи не містять. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що відмовляючи у наданні позивачу запитуваної ним інформації, СБУ діяла неправомірно. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову задоволенні позовних вимог. Керуючись п.2 ч.1 ст. 315, ст. 317, 321,322 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 03 березня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова