Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 643/8269/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 р.Справа № 643/8269/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 (суддя: Крівцов Д.А., м. Харків) у по справі № 643/8269/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту відповідач, ДПП), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025. Позивач в обґрунтування позову зазначив, що спірна постанова є незаконною та необґрунтованою. Вказує на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення. Зазначає, що технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплений на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, аніж ті, які визначені в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено. Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено. Крім того, відповідачем не доведено встановлення знаків фотофіксації та обмеження швидкості руху на відповідній ділянці дороги. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 по справі № 643/8269/25 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу у розмірі 340,00 грн., і закрито справу про адміністративне правопорушення. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 по справі № 643/8269/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що постанова ЕНА № 4729467 від 14.05.2025 містить належні та допустимі докази скоєного адміністративного правопорушення, в тому числі і відомості про пристрій TruCam серійний номер 008349, яким було здійснено фото- або відеозапис. Зазначає, що оскільки представник відповідача не мав повного доступу до системних розширень програми, яка відтворює відеофайли з приладів TruCam, відеозапис наданий до суду першої інстанції був наданий з налаштуваннями, які стояли в програмі за замовченням без відображення точних географічних координат місця вимірювання швидкості руху транспортного засобу. Вказує, що відеофіксація, яка міститься в матеріалах справи, містить дані на підставі яких можливо встановити обставини допущеного позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, враховуючи вищевикладене, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025, винесена щодо ОСОБА_1 , не підлягає скасуванню, оскільки винесена правомірно за вчинення адміністративного правопорушення. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що, згідно з постановою, винесеною Поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП у Миколаївській області сержантом поліції Волковою А.Г., позивач 14.05.2025 о 13:40:56 год. на автодорозі Н-11 209 км в населеному пункті м. Баштанка рухався на автомобілі «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 23 км/год. Швидкість фіксувалась на прилад «TruCam TC008349», чим порушив п. 12.4. ПДР порушення швидкісного режиму в населеному пункті. У зв`язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладений штраф у розмірі 340,00 грн.. Відповідач надав суду СД-диск із відеозаписом, на якому зафіксований рух вказаного вище автомобіля та його швидкість. Згідно з настановою з експлуатації приладу LTI 20/20 TruCam ІІ, такий призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю за дотримання правил дорожнього руху та використовується під час контролю швидкості ТЗ. Суду надані також видані Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» сертифікат відповідності від 09.01.2019 та сертифікат перевірки типу від 26.12.2018 на прилад LTI 20/20 TruCam ІІ. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32443 від 15.11.2024, дійсного до 15.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС008349 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Як вбачається з Експертних висновків № 04/05/02-1178-ВС1 від 15.12.2023 та № 04/05/02-1179-ВС1 від 15.12.2023, у лазерному вимірювачу швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами, в тому числі ТС008349. Згідно з наданими відповідачем листами Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-38/70 від 19.11.2024 та № 22-38/30 від 01.07.2025, прилади TruCam, в тому числі LTI 20/20 TruCam ІІ, конструктивно створені для утримання в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Тому значення максимально допустимих похибок визначено для цих приладів саме для ручного режиму роботи. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCam формує остаточний результат вимірювань. Не погоджуючись з постановою серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Пунктом 12.4. Правил визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті

122. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з пунктом 2 Розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваною постановою позивач визнаний винним у тому, що в населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, рухався із швидкістю 73 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 23 км/год. У зв`язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладений штраф у розмірі 340,00 грн.. Як вбачається зі спірної постанови, швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС008349. З наданих відповідачем доказів судом встановлено, що вищезазначений прилад призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах та відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю. Зазначений прилад конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів, його основне призначення це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Вказана обставина підтверджується даними настанови з експлуатації приладу LTI 20/20 TruCam ІІ та листами Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-38/70 від 19.11.2024 та № 22-38/30. Прилад LTI 20/20 TruCam ІІ отримав сертифікат відповідності та сертифікат перевірки. Прилад LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС008349, яким вимірювалась швидкість автомобілю позивача, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32443 від 15.11.2024, дійсного до 15.11.2025, та даними експертного висновку № 04/05/02-1179-ВС1 від 15.12.2023. Факт дотримання встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та роз`яснення позивачу його прав, в тому числі права на юридичну допомогу адвоката та інших, підтверджується оскаржуваною постановою, в якій міститься підпис позивача про роз`яснення йому вказаних прав та отримання копії постанови. Також, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на те, що швидкість фіксувалась на прилад «TruCam TC008349», Бк 1229. Таким чином, в постанові зазначений конкретний, індивідуально визначений прилад «TruCam», на який здійснювалось вимірювання швидкості руху автомобіля під керуванням позивача. Разом з тим, як зазначає відповідач, прилад TruCam LTI 20/20 автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості. Проте на відеозаписах, які відповідач надав на СД-диску, відсутні координати місця проведення вимірювання швидкості автомобіля позивача (відповідні графи широти та довготи не заповнені). Таким чином, попри наявність у меню приладу «TruCam TC008349» відповідних граф (розділів) для відображення точних географічних координат місця вимірювання швидкості (його широти та довготи) та можливості їх автоматичного встановлення, зазначені координати під час вимірювання швидкості автомобіля позивача не фіксувались та не відображались в меню приладу. За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, що інші розділи меню приладу «TruCam TC008349», зокрема посилання на населений пункт «Баштанка», коректно і точно відображають місце вимірювання швидкості. Інакше кажучи, за відсутності географічних координат місця вимірювання швидкості, які повинні відображатись автоматично за наслідками роботи навігації у вказаному приладі, проте в наданих суду відеозаписах не відображені, суд позбавлений можливості вважати доведеним, що вимірювання швидкості проводилось саме в тому місці, яке вказано в постанові, а саме в населеному пункті з обмеженням швидкості 50 км/год. Посилання в меню приладу на населений пункт «Баштанка» вказаних висновків суду не спростовує, оскільки за відсутності автоматичного визначення координат суд не може достовірно встановити, що вказана назва населеного пункту відобразилась автоматично, а не була вписана вручну працівниками поліції у відповідну графу (розділ) меню приладу «TruCam TC008349». Окремо колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів того, що на 209 км автодороги Н-11 розташований населений пункт Баштанка та діють вказані вище обмеження швидкості руху, тобто встановлені відповідні дорожні знаки, суду не надано. Так, суду не надано будь-яких даних щодо наявності знаків населеного пункту або того чи іншого обмеження швидкості руху на ділянці дороги, де, виходячи з постанови, проводилось вимірювання. Також, колегія суддів звертає увагу, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що такий здійснений на ділянці місцевості, яка проходить вздовж лісового масиву (посадок дерев). Тобто візуальний аналіз місцевості, зображеної на відеозаписі, не дозволяє суду встановити, що зазначена місцевість перебуває в населеному пункті, адже будь-які споруди (будинки, інші приміщення тощо) на відеозапису відсутні. За таких обставин, з досліджених доказів суд позбавлений можливості встановити наявність обмежень швидкості руху 50 км/год. на ділянці дороги, де проводилось вимірювання швидкості руху автомобіля під керуванням позивача. З приводу поданих до суду апеляційної інстанції відеозапису з приладу TruCam ТС008349, на якому у меню приладу у відповідних графах (розділах) для відображення точних географічних координат місця вимірювання швидкості (його широти та довготи) містяться необхідні дані, які з технічних причин не були відображені в наданому відеозаписі до суду першої інстанції, та фотознімків дорожнього знаку «Баштанка» та дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Згідно з частиною восьмою наведеної статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тобто, відповідач, виконуючи обов`язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення та вини позивача, повинен надати відповідні докази до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву або у інший строк, встановлений судом для подання таких доказів. Якщо такі докази подати неможливо, відповідач має у визначений строк повідомити про це суд та надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Натомість відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення правомірності винесення оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді першої інстанції та не навів жодного обґрунтування неможливості подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відтак, надані апеляційному суду відеозапис та фотознімки не можуть бути прийнятими судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак, і підстави для притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, тому оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що Департаментом патрульної поліції не доведено наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача підлягає закриттю. Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .. Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 по справі № 643/8269/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко