Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6383/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 р. Справа № 520/6383/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.08.25 по справі № 520/6383/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про визнання протиправним та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129637 від 31 грудня 2024 року; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 гривень; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу адвоката у сумі 7000,00 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129637 від 31 грудня 2024 року. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок). Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень). Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що товарна-транспортна накладна, яка надана водієм № 759 від 25.11.2024 не є належним документом, з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів, встановлених законодавством, а саме неповністю заповнений розділ про автомобільного перевізника та водія, що унеможливлює за відсутності даних про РНОКПП автомобільного перевізника "ФОП МЕНДОГРАЛО О." ідентифікувати особу за допомогою відомостей, що містяться у ЄДРЮОФОП та ГФ. Тобто, автомобільний перевізник як особа, яка забезпечує перевезення вантажу, повинен перевірити правильність складання і заповнення усіх документів, які йому надає вантажовідправник, з метою уникнення можливої відповідальності за фізичну відсутність та/ або недоліки / неправильність заповнення таких документів. Посилався на ряд рішень Верховного Суду від 04.03.2025 у справі №440/4136/23, від 25.07.2024 у справі №440/2334/23. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Просив окрім іншого стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є фізичною особою-підприємцем одним із зареєстрованих видів діяльності якого є "77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів", в той же час останнім не надаються послуги вантажних автомобільних перевезень безпосередньо. Старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Лободою О.В. 31.12.2024 року під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення № 000831 від 22.11.2024 року, здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак: НОМЕР_1 з причепом LAG номерний знак: НОМЕР_2 ), що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт № 102786 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.11.2024 року. Відповідно до змісту вищевказаного документу, під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме "при перевезенні вантажу згідно ТТН № 759 від 25.11.2024 року на момент перевірки відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, а саме вантажовідправником не зазначено такі обов`язкові реквізити, як повне ім`я по батькові, код платника податків, згідно ЄДРПОУ вантажного перевізника та ім`я по батькові водія та номер його посвідчення", відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідно до змісту Товарно-транспортної накладної № 759 від 25.11.2024 року, автомобільним перевізником зазначено ФОП МЕНДОГРАЛО, замовником (платником) та вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛОРОГАНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД", вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРИНСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД", саме останнім виписано (складено) та засвідчено товарно-транспортну накладну. Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті в особі в.о. начальника відділу Радіона Кіштуленця було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129637 від 31 грудня 2024 року. Відповідно до змісту постанови, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 25.11.2024 року о 15:20 за адресою: а/д Н 12, Суми-Полтава, км. 72+400 допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту проведення перевірки від 25.11.2024 року № 102786) відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постановлено стягнути з останнього 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень адміністративно- господарського штрафу. Позивач вважаючи спірну постанову протиправною, звернувся до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Пунктом 13 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. За змістом пункту 15 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2). Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Пунктом 22 Порядку № 1567 (в редакції чинній на момент винисенення спірної постанови) передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Положеннями ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. За текстом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, положення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Системно аналізуючи вказані вище норми права, колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати. Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі №280/3520/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21. Поряд із тим, згідно з пп.пп. 11.1, 11.3, 11.5 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Судовим встановлено, відповідно до змісту товарно-транспортної накладної № 759 від 25.11.2024 року, автомобільним перевізником зазначено ФОП МЕНДОГРАЛО, замовником (платником) та вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛОРОГАНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД", вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРИНСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД", саме останнім виписано (оформлено) та засвідчено товарно-транспортну накладну. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач досліджував документи, на підставі який надавалась послуга перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної № 759 від 25.11.2024 року в контексті визначення особи, яка має правовий зв`язок із перевезенням вантажу та безпосередньо надавала відповідну послугу. Натомість зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта проведення перевірки щодо відсутності передбачених законодавством документів, що підтверджується змістом спірної постанови №129637 від 31.12.2024. Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 02 червня 2023 у справі №640/39442/21, зазначив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону №2344-III). Колегія суддів зазначає, що під час під час здійснення уповноваженими особами служби з безпеки на транспорті контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу безпеки на транспорті має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом). Вищевказана позиція суду узгоджується із висновоками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.09.2025 у справі №440/5385/24, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Посилання відповідача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 04.03.2025 у справі №440/2334/23 є безпідставними, оскільки останні не є релевантними до предмету даного спору. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Крім того, колегія суддів зауважує, що посадові особи відповідача в акті перевірки від 25.11.2024 №АР102786 не зазначили, на підставі яких документально підтверджених доказів ними визначено автомобільним перевізником саме позивача та чи було їм надано під час перевірки документи, що засвідчують використання водієм ОСОБА_2 транспортного засобу на договірних умовах. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено, що позивач в межах спірних правовідносин є автомобільним перевізником в розумінні вимог Закону № 2344-III і, відповідно, що він є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції в частині правничої допомоги відповідачем не оскаржується, доводи та вимоги апеляційної скарги вказаних не містять. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служба України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 520/6383/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова