Постанова 4818 № 638/4396/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/4396/25 Номер провадження 22-ц/818/965/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2025 року в складі судді Подус Г.С. по справі № 638/4396/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 19 липня 2019 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в Анкеті-заяві. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, у розмірі до 20 000,00 грн. Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, зокрема не здійснював своєчасне погашення заборгованості за кредитом та не сплачував щомісячний мінімальний платіж, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошових зобов`язань. Прострочення сплати щомісячного мінімального платежу тривало понад 90 днів, що відповідно до положень Умов договору є істотним порушенням зобов`язань клієнтом, унаслідок чого вся заборгованість за кредитом стала простроченою, а кредит набув форми «на вимогу». Банк направляв відповідачу повідомлення про наявність простроченої заборгованості та необхідність її погашення, однак відповідач на контакт не виходив та жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчинив. Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг «Monobank» станом на 20 листопада 2024 року становить 34 018,68 грн, з яких: 34 018,68 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); заборгованість за пенею 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 липня 2019 року у розмірі 34 018,68 грн станом на 20 листопада 2024 року, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2025 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 липня 2019 року у сумі 34 018,68 грн та судового збору 3 028,00 грн відмовлено повністю, судові витрати залишено за позивачем. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного надання (видачі) відповідачу кредиту, встановлення та розміру кредитного ліміту, отримання/видачі платіжної картки у спосіб, що дозволяє однозначно підтвердити її отримання, а також доказів руху коштів по рахунку, які б давали можливість перевірити реальний обсяг використаних кредитних коштів і правильність розрахунку заборгованості. Надані витяги з Умов і Тарифів та роздруківки із сайту банку суд не визнав складовою договору та безспірним підтвердженням погоджених сторонами умов через їх змінюваний характер, а розрахунок заборгованості, складений позивачем, оцінив як такий, що сам по собі не доводить існування боргу та його розміру. З огляду на недоведеність обставин, на які посилався позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми та залишив судові витрати за позивачем. Не погоджуючись з рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2025 року, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, не врахувавши особливості укладення договору про надання банківських послуг у дистанційній формі через мобільний додаток monobank, а також положення законодавства про електронну комерцію. На думку апелянта, підписання відповідачем анкети-заяви, використання мобільного додатку, здійснення банківських операцій та користування кредитним лімітом свідчать про належне укладення договору, погодження з Умовами та правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Скаржник вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, а також не застосував презумпцію правомірності правочину, сформульовану у практиці Верховного Суду. Посилаючись на наведене, АТ «Універсал Банк» просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 липня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с. 30). Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором. Також ОСОБА_1 визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису, та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с. 6-11), відповідно до якого станом на 20 листопада 2024 року її розмір становить 34 018, 68 грн, із них: 34 018, 68 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Згідно виписки по рахунку за період з 19 липня 2019 року по 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, а також робив платежі на погашення заборгованості (а.с. 21-27). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 грудня 2021 року (а.с. 31-43), за відсутності доказів, що відповідач саме з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви від 19 липня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів чорної картки банку, в яких викладені основні умови кредитування інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача (а.с. 44-78). Разом з тим, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 34 018, 68 грн, за пенею 0 грн, за порушення грошового зобов`язання 0 грн. Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 19 липня 2019 року містить підпис відповідача. В анкеті зазначено номер відкритого карткового рахунку - НОМЕР_1 , згідно виписки по якому відповідач використовував кредитні кошти. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами у загальному розмірі 26 175, 37 грн. Сплачені ним кошти розподілялись банком в тому числі на погашення процентів, які передбачені Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Оскільки в анкеті-заяві від 19 липня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним. Отже, колегія суддів вважає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22. Виходячи з наведеного, оскільки згідно виписки та розрахунку банком безпідставно списано на погашення відсотків 26 175, 37 грн, отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, становить 7 843, 31 грн (34 018, 68 грн 26 175, 37 грн). Висновок суду першої інстанції щодо повної відмови у задоволенні позову колегія суддів вважає помилковим, оскільки суд не врахував, що рух коштів по рахунку відповідача та користування ним кредитними коштами підтверджено випискою по рахунку, в якій вказано такий самий номер рахунку, як і в анкеті-заяві від 19 липня 2019 року, та безпідставно не надав виписці належної оцінки як доказу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Універсал Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2019 року у розмірі 7 843, 31 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 61), з апеляційною скаргою - 4542,00 грн (а.с. 95, зворот). Зважаючи, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково, на 23,06% судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на його користь у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, становить 1745,64 грн ((3028,00 + 4542,00) х 23,06%). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 липня 2019 року у розмірі 7 843, 31 (сім тисяч вісімсот сорок три) грн 31 коп, а також судовий збір за подання позову і апеляційної скарги в розмірі 1745, 64 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) грн 64 коп. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук