Постанова Харківський апеляційний суд № 629/6154/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 629/6154/25 Номер провадження 22-ц/818/1304/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року в складі судді Харабадзе К.Ш. по справі № 629/6154/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року Акціонерне Товариство "Універсал Банк" звернулося до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 18 вересня 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 59 100,00 грн. Зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач прострочила зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 03 травня 2024 року направив повідомлення про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 Умов кредит став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 04 червня 2025 року становить 65 229,38 грн, із них: 65 229,38 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн заборгованість за відсотками; 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 вересня 2019 року у розмірі 65 229,38 грн станом на 04 червня 2025 року та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. У вересні 2025 року ОСОБА_1 через представника подала відзив на позовну заяву та надала до суду додаткові документи. У відзиві відповідач просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, оскільки умови про сплату відсотків, пені та комісії не були узгоджені сторонами, а надані Банком Умови, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту не були нею підписані та не були доведені до її відома на момент укладення договору. Відповідач стверджує, що повністю сплатила суму фактично використаних кредитних коштів (тіло кредиту), а кошти, що надходили на картку, Банк неправомірно списував на погашення не погоджених сторонами відсотків. Відповідач зазначає, що подальше підвищення кредитного ліміту та нарахування овердрафту здійснювалися Банком односторонньо, без її письмової згоди. На думку відповідача, заборгованість у заявленому розмірі утворилася внаслідок порушення Банком принципів добросовісності та справедливості. Цього ж дня, позивач АТ «Універсал Банк» подав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що договір про надання банківських послуг був належно укладений у письмовій електронній формі шляхом підписання боржником анкети-заяви, яка є невід`ємною частиною договору та містить пряму згоду з умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту, опублікованими на офіційному сайті банку. Позивач надав докази ознайомлення боржника з умовами, використання ним електронного підпису та технічної неможливості отримати кредит без такого підтвердження. Наголосив, що банком були подані докази, що підтверджують факт надання кредиту, його використання, односторонню зміну кредитного ліміту (на що була надана згода в анкеті), нарахування відсотків та неустойки відповідно до умов договору, а також розрахунок заборгованості. 29 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 через представника подала заперечення на відповідь на відзив. У ньому вона, посилаючись на надані позивачем документи, наголосила, що основні умови кредитування (Умови та правила, Тарифи, Паспорт кредиту) не були нею підписані ані власноруч, ані кваліфікованим електронним підписом на момент укладення договору 18 вересня 2019 року, оскільки ключова пара ЕЦП була згенерована значно пізніше 18 лютого 2020 року. Відповідач також оскаржила належність та доречність доданих позивачем доказів (окремі заяви на розстрочку), стверджуючи, що вони стосуються інших, повністю погашених цільових кредитів і не мають відношення до предмету спору про заборгованість за кредитним лімітом по картці. Крім того, вона заперечила проти якості наданої копії Анкети-заяви, яка не дозволяє достовірно підтвердити пункт про згоду на односторонню зміну кредитного ліміту. На підставі цього відповідач повторно просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 30 вересня 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало до суду додаткові пояснення. У них банк не погодився з доводами відповідача та надав додаткове обґрунтування своєї правової позиції. Позивач зазначив, що договір був укладений в електронній формі шляхом акцепту публічної оферти у мобільному застосунку Monobank, а введення одноразового ідентифікатора (OTP-коду) є належним аналогом власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Банк наголосив, що використання кваліфікованого електронного підпису для укладення такого договору законом не вимагається. Також позивач вказав, що без підтвердження ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та підписання Анкети-заяви перехід до наступних етапів реєстрації є технічно неможливим, а всі зазначені документи у сукупності становлять єдиний договір про надання банківських послуг, враховуючи викладене, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження відповідачем Умов і правил обслуговування, Тарифів, Паспорту споживчого кредиту та Таблиці обчислення вартості кредиту саме у тій редакції, на яку посилався банк, а також відсутні підтвердження одержання цих документів відповідачем у мобільному додатку із зазначенням дати та часу. Суд вказав, що надані банком Умови і правила у редакції, чинній з 27 листопада 2021 року, не підтверджують умов, які діяли на момент підписання Анкети-заяви 18 вересня 2019 року, а тому не можуть вважатися погодженими сторонами складовими договору. Крім того, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості фактично сформований з урахуванням процентів, нарахованих за документами, які відповідачем не підписані, а внесені відповідачем кошти банк списував переважно на погашення таких процентів, що призвело до формального зростання «тіла кредиту». З огляду на це суд визнав нарахування процентів неправомірним та зазначив, що суми, які були списані на погашення неузгоджених процентів, підлягають зарахуванню в погашення тіла кредиту. Оцінивши виписку руху коштів та встановивши, що загальна сума внесених відповідачем платежів за період користування карткою значно перевищує розмір встановленого кредитного ліміту, суд дійшов висновку про фактичне повернення відповідачем отриманих кредитних коштів, а відтак про відсутність підстав для стягнення заявленої суми. Судові витрати зі сплати судового збору залишено за позивачем. Не погоджуючись із рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, поклавши судові витрати на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту належного укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та ознайомлення відповідача з його умовами. Скаржник зазначає, що договір між сторонами був укладений у встановлений законом спосіб шляхом підписання відповідачем анкети-заяви з використанням електронного підпису, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є аналогом власноручного підпису та має рівнозначні юридичні наслідки. Також у скарзі вказується, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту утворюють єдиний договір про надання банківських послуг, умови якого були доступні відповідачу в мобільному додатку та на офіційному сайті Банку у режимі реального часу. Відповідач, користуючись кредитними коштами, здійснюючи банківські операції та не заявляючи заперечень щодо умов обслуговування, підтвердив свою згоду з умовами договору. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 вересня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с. 19). Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилась з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з Договором. Також ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису, та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с. 7-12), відповідно до якого станом на 04 червня 2025 року її розмір становить 65 229, 38 грн, із них: 65 229, 38 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею; 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Згідно виписки по рахунку за період з 18 вересня 2019 року до 04 червня 2025 року ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами, а також робила платежі на погашення заборгованості (а.с. 14-16). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 листопада 2021 року (а.с. 20-26), за відсутності доказів, що відповідач саме з ними ознайомилась при підписанні Анкети-заяви від 18 вересня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідачки (а.с. 29-31). Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачкою електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2023 року. До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Разом з тим, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 65 229, 38 грн, за пенею 0 грн, за порушення грошового зобов`язання 0 грн. Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 18 вересня 2019 року містить підпис відповідачки. В анкеті зазначено номер відкритого карткового рахунку - НОМЕР_2 , згідно виписки по якому відповідачка використовувала кредитні кошти. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами у загальному розмірі 229 098, 81 грн. Сплачені нею кошти розподілялись банком в тому числі на погашення процентів, які передбачені Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Оскільки в анкеті-заяві від 18 вересня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним. Також колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-якої заборгованості за тілом кредиту, оскільки позивач не довів правомірність нарахування відсотків та їх включення до загального розміру боргу. До складу тіла кредиту можуть бути віднесені виключно кошти, які фактично отримані та використані позичальником, тоді як проценти за користування кредитом є окремою складовою кредитних зобов`язань, що у межах існуючих між сторонами правовідносин не були погоджені, оскільки анкета-заява не містить жодних умов щодо процентної ставки, порядку та строків їх сплати. Із виписки по рахунку, яка містить повну інформацію про рух коштів, розподіл надходжень та списань за кредитним договором, убачається, що позивач нараховував та списував на користь банку проценти, правомірність нарахування яких ним не доведена. Всі суми, які були банком віднесені на погашення відсотків, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 у справі № 342/180/17) та Верховного Суду (постанова від 18.05.2022 у справі № 697/302/20), підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Згідно з випискою за період користування карткою відповідачем було витрачено 293 912, 19 грн, внесено 229 098, 81 грн, а банком безпідставно списано 76 802, 17 грн як проценти. Таким чином, фактичний розрахунок свідчить про наявність переплати за кредитним договором у розмірі 11 988, 79 грн (293 912, 19 229 098, 81 76 802, 17 = - 11 988, 79 грн). Отже, тіло кредиту є повністю погашеним, а наявність переплати виключає можливість існування будь-якої заборгованості на користь банку, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк». Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук