Постанова Харківський апеляційний суд № 641/2235/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/2235/21 Номер провадження 22-ц/818/1671/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року в складі судді Боговського Д.Є. по справі № 641/2235/21 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, ВСТАНОВИВ : У березні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з позовом, в якому просило стягнути на користь підприємства заборгованість за надані послуги з опалення та гарячої води за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 98440,45 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за відповідачами утворилась заборгованість, у зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення та гарячої води за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 71396,78 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи. Зазначає, що судом не встановлено період реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , тобто позивачем не доведено що на час виникнення заборгованості відповідач була зареєстрована за вищевказаною адресою. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідачів зі сплати послуг з централізованого опалення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перебувають на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою користуються послугами з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, тобто є споживачами КП «Харківські теплові мережі». Згідно відомостей нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість абонента перед КП «Харківські теплові мережі» за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2021 року складає 71396,78 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростований, контррозрахунок не наданий. Як на підставу позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов`язання з оплати послуг з централізованого опалення відповідачі належним чином не виконують, тому наявні підстави для стягнення з них суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. З огляду на фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг, відповідно до ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідачів виникло грошове зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено період реєстрації ОСОБА_1 , судова колегія зазначає, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Доказів на спростування цієї інформації, або уточнення часу, з якого відбулась ця реєстрація, відповідачем суду надано не було. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук