Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4542/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4542/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 02 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Лан" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне акціонерне товариство "Лан" (вул. Хотинська, буд. 4м, м. Чернівці, Чернівецька область, 58007, код ЄДРПОУ 30892100) основний вид діяльності згідно КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. 18.07.2022 між ПАТ "Лан" (покупець) та Defne Kimyevi Maddeler Ithalat Ihracat Limited Sirket, м. Антакья (Хатай), Туреччина (постачальник) було укладено контракт №1807/22. До даного контракту укладались додаткова угода від 30.12.2022, якою було змінено п.13.1. Контракту в частині його дії до 31.12.2024, а також додаткова угода від 03.04.2023, якою було внесено зміни в п. 4.2 та 6.4. контракту, які є його невід`ємними частинами. За умовами даного договору Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію в кількості та терміни, вказані у Специфікаціях до даного контракту. Згідно з п. 4.2. контракту умови поставки визначаються та узгоджуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Згідно з п. 6.4 всі платежі здійснюються в доларах США. Оплата здійснюється на умовах, що визначаються та узгоджуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. У відповідності із Специфікацією №20 від 12.04.2024 до контракту №1807/22 від 18.07.2022, Постачальник зобов`язався поставити на умовах поставки CFR Чорноморськ, Україна, товар, в тому числі - Бікарбонат натрію, код УКТ ЗЕД 2836300000 в кількості 692,55 метричних тон по ціні 370 доларів США за одну тону, загальною вартістю 256243,5 доларів США. Постачальником виставлено рахунок №20240000001458 від 23.04.2024 на оплату товару, в тому числі бікарбонату натрію (SODIUM BICARBONATE FOOD GRADE-NAHCO3), у вигляді кристалічного порошку білого кольору із вмістом основної речовини не менше 99,3% в кількості 692,55 тонн на суму 256243,5 доларів США. 07.05.2024 ПАТ "Лан" подало до митного оформлення митну декларацію №24UA500110002978U0, разом з товаро-супровідними документами, а саме: паспорт безпеки від 08.10.2018, пакувальний лист від 23.04.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №20240000001458 від 23.04.2024, коносамент (bill of lading) №3 від 24.04.2024, сертифікат про походження товару №ММ066227 від 24.04.2024, сертифікат якості від 15.04.2024, зовнішньоекономічний контракт №1807/22 від 18.07.2022, висновок про вартісні характеристики товару ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №92 від 06.05.2024, договір про надання послуг митного брокера №155 від 02.05.2024. За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UA500110/2024/000051/1 від 08.05.2024, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: - згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Розділом 6 пунктом 6.4. контракту від 18.07.2022 №1807/22 визначено, що товар постачається на умовах 100% передплати. Проте, до митного оформлення банківські платіжні документи не надавались; - у наданому висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" зазначено, що здійснено аналіз даних спеціалізованих торговельних майданчиків, цінової інформації постачальників та виробників відповідної та подібної продукції. Проте, не наведено жодних конкретних джерел інформації та/або посилань на інтернет-сайти, які можна перевірити. Наведено лише загальні посилання на інтернет-ресурси: Alibaba.com, chemanalyst.com, sunsirs.com, indiamart.com та echemi.com; - згідно п.13.1. контракту від 18.07.2022 № 1807/22 контракт вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022. На момент прийняття митної декларації термін дії контракту закінчився. Відповідачем було надано позивачеві електронне повідомлення, щодо надання додаткових документів 08.05.2024 №0805-24-1, саме: додаткову угоду до контракту від 30.12.2022, вантажну відомість (cargo manifest) від 24.04.2024, навантажувальний документ (bordereau), наряд №3 від 02.05.2024, рахунок та платіжне доручення на оплату фрахту, проміжні рахунки; Також листом №0705-24-2 від 07.05.2024 позивач повідомив відповідача про те, що на його адресу надійшов вантаж, а саме - бікарбонат натрію вагою 692550 кг , по ціні 370 доларів США за тонну. Вищезазначений вантаж не страхувався. Ціна попередньої поставки аналогічного товару складала 392 долара США за тонну. Різниця в ціні пояснюється тим, що при попередній поставці товар транспортувався в контейнерах, та у меншому обсязі. Крім того, видатки з розвантаження товару в порту минулого разу були сплачені постачальником та включені до вартості товару. У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA500110/2024/000051/2, Одеською митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500110/2024/000136. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі МК України). Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України). Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до ч.4 ст.53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За змістом частин 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Частиною 5 статі 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України). За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Згідно матеріалів справи, позивачем надано Одеській митниці митну декларацію від 07.05.2024 №24UA500110002978U0. Як встановлено судом, для митного оформлення товару, зазначеного в митній декларації позивачем подано відповідний пакет документів, а саме: паспорт безпеки від 08.10.2018, пакувальний лист від 23.04.2024, рахунок-фактуру (інвойс) № 20240000001458 від 23.04.2024, коносамент (bill of lading) №3 від 24.04.2024, сертифікат про походження товару №ММ066227 від 24.04.2024, сертифікат якості від 15.04.2024, зовнішньоекономічний контракт № 1807/22 від 18.07.2022, висновок про вартісні характеристики товару ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 92 від 06.05.2024, договір про надання послуг митного брокера №155 від 02.05.2024. За результатами розгляду митної декларації, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган виходив з того, що подані позивачем документи містять розбіжності. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (ч.4 ст.9, ч.2 ст.77 КАС України). Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України). Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, з матеріалів справи вбачається, що 1807.2022 між ПрАТ "Лан", м. Чернівці, Україна (покупець) та Defne Kimyevi Maddeler Ithalat Ihracat Limited Sirket, м. Антакья (Хатай), Туреччина (постачальник) було укладено контракт №1807/22. За умовами даного договору Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію в кількості та терміни, вказані у Специфікаціях до даного контракту. Згідно з п. 6.4 всі платежі здійснюються в доларах США. Оплата здійснюється на умовах, що визначаються та узгоджуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. У відповідності із Специфікацією № 20 від 12.04.2024 до контракту №1807/22 від 18.07.2022, Постачальник зобов`язався поставити на умовах поставки CFR Чорноморськ, Україна, товар, в тому числі - - Бікарбонат натрію, код УКТ ЗЕД 283630 00 00 в кількості 692,55 метричних тон по ціні 370 доларів США за одну тону, загальною вартістю 256243,5 доларів США. Фактично постачальником було виставлено рахунок: №20240000001458 від 23.04.2024р. на оплату товару, в тому числі бікарбонату натрію (SODIUM BICARBONATE FOOD GRADE-NAHCO3), у вигляді кристалічного порошку білого кольору із вмістом основної речовини не менше 99,3% в кількості 692,55 тонн на суму 256 243,5 доларів США. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митних деклараціях вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а розділом 6 пунктом 6.4. контракту від 18.07.2022 №1807/22 визначено, що товар постачається на умовах 100% передплати, до митного оформлення банківські платіжні документи не надано, суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що згідно контракту № 1807/22 від 18.07.2022 умови поставки визначаються та узгоджуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Згідно специфікації №20 до контракту № 1807/22 від 12.04.2024 р. Сторони погодили, що поставка буде здійснюватися на умовах CFR Чорноморськ. Поставка протягом 20 днів від дати Специфікації. Умови оплати: протягом 21 дня з моменту поставки. Також у листі, який надано Одеській митниці зазначено, що зниження закупівельної вартості вдалось досягнути в тому числі за рахунок більшої концентрації вантажу, та фрахтуванню постачальником окремого судна для доставки товару. При загальній кількості вантажу 3378,971 т, загальна вартість фрахту склала 96 250 доларів США. Таким чином, вартість доставки однієї тони вантажу склала 28,485 доларів США, що значно нижче за транспортування в контейнерах або автотранспортом. Окрім того, згідно п.6 специфікації, оплата за товар проводиться протягом 21 дня з моменту поставки товару. Тому суд зауважує, що на час подання митної декларації товар був не оплачений позивачем, вказані зобов`язання ПАТ "Лан" виконані 14.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №16. В постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 по справі № 420/18880/21. При цьому, в постанові від 11.06.2019 по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. За таких підстав, не надання декларантом позивача платіжного документа не свідчить про те, що позивачем під час митного оформлення заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару. В оскаржуваному рішенні відповідачем, суб`єктом владних повноважень не наведено жодного обґрунтування щодо неможливості перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі інших наданих документів. Стосовно тверджень відповідача, що у наданому висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" зазначено, що здійснено аналіз даних спеціалізованих торговельних майданчиків, цінової інформації постачальників та виробників відповідної та подібної продукції, проте, не наведено жодних конкретних джерел інформації та/або посилань на інтернет-сайти, які можна перевірити, а наведено лише загальні посилання на інтернет-ресурси: Alibaba.com, chemanalyst.com, sunsirs.com, indiamart.com та echemi.com, суд вказує наступне. Згідно з положеннями статті 53 МК України, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. На думку суду, експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом, оскільки повністю підтверджує числові складові ціни імпортованого товару та не містить розбіжностей з поданими до митного оформлення документами, передбаченими частиною другою статті 53 МК України. Верховний Суд України у постанові від 03.02.2021 №810/4441/16 зазначив, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 53 МК України. Такі документи носять виключно інформаційний характер. Отже, на думку суду зауваження відповідача є безпідставним, адже описана ним відсутність джерел використання цінової інформації, взагалі не має впливу на правильність визначення митної вартості товару, особливо з урахуванням того, що всі значущі дані можна отримати та перевірити й з інших документів, які надавалися до митного оформлення декларантом. Також суд не бере до уваги, твердження відповідача, що на момент прийняття митної декларації термін дії контракту від 18.07.2022 №1807/22 закінчився, оскільки до даного контракту укладено Додаткову угоду від 30.12.2022, якою було змінено п. 13.1 Контракту в частині його дії до 31.12.2024, яка була надана Одеській митниці листом від 07.05.2024 №0705-24-2. Таким чином, наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та взагалі є помилковими. По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару. Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. За результатами встановлених судом обставин справи, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Отже суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються. Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Окрім того, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів. Надаючи оцінку таким діям, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. Так, позивачем додатково на вимогу відповідача було надано: лист ПАТ "ЛАН" від 08.05.2024 №0805-24-1, додаткову угоду до контракту від 30.12.2022, вантажну відомість (cargo manifest) від 24.04.2024, навантажувальний документ (bordereau), наряд №3 від 02.05.2024, рахунок та платіжне доручення на оплату фрахту, проміжні рахунки. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем додатково на рішення про коригування митної вартості надано листи-роз`яснення щодо правильності визначення митної вартості в поданих митних деклараціях. У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо. Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України. Таким чином, суд вважає, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500110/2024/000051/1 від 08.05.2024, є протиправним й таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.