Постанова 4856 № 560/507/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/507/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі МОН) та Державного підприємства «Інфоресурс», у якому просить визнати дії відповідачів протиправними та зобов`язати їх вчинити певні дії. 1.2 Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю МОН та ДП «Інфоресурс» (як технічного адміністратора ЄДЕБО) щодо коригування відомостей стосовно Позивача, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. 1.3 Позивач стверджує, що внесена до ЄДЕБО інформація про порушення ним послідовності здобуття освіти, згідно зі ст. 10 Закону України «Про освіту», є недостовірною та протиправною.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 Позивач звернувся до МОН із заявою про внесення змін до даних ЄДЕБО, а саме: відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про освіту» просив змінити статус щодо порушення послідовності здобуття освіти на «Так, не порушує». 2.2 Листом від 04.12.2024 №3/9748-24 МОН повідомило Позивача, що оскільки він здобуває освіту в непослідовному порядку, у відповідному полі бази даних зазначено: «Ні, порушує». 2.3 Позиція Відповідача ґрунтується на тому, що послідовність не вважається порушеною лише у разі поновлення на навчання або переведення на той самий рівень освіти, який здобувався раніше. Оскільки Позивач мав можливість поновитися, але обрав інший шлях, МОН вважає свої дії законними, а відомості в довідці обґрунтованими. 2.4 Додатково Відповідач зазначив, що внесення даних до ЄДЕБО є компетенцією закладів освіти, тому МОН не має підстав для самостійного коригування цієї інформації. 2.5 Не погодившись із зазначеною позицією, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено: - визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) відомостей про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»; - зобов`язано Міністерство освіти і науки України та технічного адміністратора ЄДЕБО Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти ОСОБА_1 . А саме: у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» вказати «Так, не порушує».

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. 4.1 Відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги Апелянт обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 4.2 Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Відповідно до статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. 1.2 Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. 1.3 Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про освіту», вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. 1.4 За приписами статті 40 Закону України «Про освіту», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. 1.5 Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. 1.6 Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). 1.7 Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. 1.8 Статтею 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Видами таких документів є: диплом молодшого бакалавра, диплом бакалавра, диплом магістра, диплом доктора філософії/доктора мистецтва. 1.9 Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. 1.10 Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти (крім вищих військових навчальних закладів) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). 1.11 Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула відповідних знань і навичок, виключно у разі повного завершення нею навчання за освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу освітньої програми та успішного проходження атестації. 1.12 Таким чином, ключовим критерієм «здобуття рівня освіти» у розумінні законодавства є завершеність попереднього етапу навчання, що обов`язково має підтверджуватися відповідним документом про освіту (дипломом). 1.13 Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин навчається за денною формою здобуття освіти у Закладі вищої освіти «Подільський державний університет», де здобуває другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». 1.14 Судом встановлено, що у період з 01.09.2017 по 31.12.2018 Позивач був зарахований до Львівського національного університету імені Івана Франка для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 035 «Філологія», проте наказом від 28.09.2018 №2795 з 01.09.2018 був відрахований із закладу освіти. Отже, навчання за вказаним освітнім ступенем не було завершене, а відповідний рівень вищої освіти не здобутий. 1.15 Колегія суддів критично оцінює аргументи Міністерства освіти і науки України щодо того, що сам факт попереднього перебування Позивача у статусі студента магістратури свідчить про порушення ним послідовності здобуття освіти. Суд наголошує, що згідно з нормами чинного законодавства, належним та єдиним підтвердженням здобуття особою певного рівня вищої освіти є відповідний диплом, виданий після успішного виконання освітньої програми та проходження атестації. 1.16 Оскільки ОСОБА_1 раніше не отримував диплома магістра, його поточне навчання у Закладі вищої освіти «Подільський державний університет» є першою спробою завершеного здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти. Таке навчання повністю відповідає принципу черговості, визначеному частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки рівень магістра є наступним після вже наявного у Позивача першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. 1.17 За таких обставин, відображення у довідці з ЄДЕБО від 02.09.2024 № 240885 інформації про те, що поточне здобуття освіти Позивачем «порушує послідовність», не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. З огляду на це, дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення таких відомостей до бази даних та їх подальше відображення у довідці є протиправними. 1.18 Вирішуючи питання щодо правомірності внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), суд виходить із приписів Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584. Дана база є автоматизованою системою, власником якої є держава, розпорядником МОН України, а технічним адміністратором ДП «Інфоресурс». 1.19 Відповідно до розділу IV Положення № 620, саме МОН України як розпорядник: вживає організаційних заходів для функціонування бази; встановлює вимоги до її апаратного та програмного забезпечення; використовує інформацію ЄДЕБО для прийняття управлінських рішень та виконання повноважень. 1.20 Суд зазначає, що формування довідки про здобувача освіти здійснюється автоматизовано за алгоритмами, встановленими МОН України. Заклади освіти (суб`єкти освітньої діяльності) уповноважені лише вносити та підтримувати актуальність первинних даних, проте вони не мають технічної можливості змінювати програмні параметри, за якими система автоматично визначає «порушення послідовності» здобуття освіти. 1.21 Таким чином, оскільки автоматичний розрахунок послідовності навчання базується на вимогах до програмного забезпечення, які визначає безпосередньо Міністерство, саме дії МОН та технічного адміністратора щодо налаштування цих алгоритмів призвели до відображення у довідці Позивача недостовірних відомостей. 1.22 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерством освіти і науки України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін (некоректному налаштуванні обліку даних) до відомостей ЄДЕБО щодо факту послідовного навчання Позивача. Зазначення інформації «Ні, порушує» у довідці про здобувача освіти є результатом неналежного виконання Відповідачами своїх функцій як володільця та адміністратора інформаційної системи. 1.23 На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», натомість навчальний заклад, в якому навчається Позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому позовні вимоги в цій частині також є підставними та обґрунтованими. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 12.11.2025 у справі №620/16629/24. 1.24 Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права і не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін проти України», §58), суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо основні підстави рішення є чіткими та обґрунтованими. 1.25 Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.