Постанова 4856 № 240/11202/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11202/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області провести перерахунок з 01 квітня 2019 року та виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням складових, встановлених довідкою Управління Служби безпеки України в Житомирській області за вих.57/85-3001 від 06.04.2021, направленою на адресу відповідача на виконання рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8314/19. В грудні 2025 року представником позивача подано суду першої інстанції заяву про зміну способу виконання рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 160 093, 51 грн." Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №240/11202/21 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 160 093, 51 грн." Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №240/11202/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.04.2019 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, в результаті чого за період з 01.04.2019 нарахована заборгованість по пенсії в розмірі 160280,86 грн., яка включена до підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень», про що свідчить розрахунок доплати. Відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025 року (далі - Порядок), позивачу в жовтні 2025 року розпочато виплату коштів в сумі, визначеній Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/щомісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, яка складає 187,35 грн. Апелянт вказав, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. При цьому включення Головним управлінням до Реєстру судових рішень перерахованої суми судового зобов`язання в частині виплати коштів в розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде здійснена після надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України, в порядку черговості набрання рішенням законної сили. З огляду на викладене, апелянт просить суд скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного від 18.12.2025 у справі №240/11202/21, постановлену за заявою ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені такої заяви. Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області провести перерахунок з 01 квітня 2019 року та виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням складових, встановлених довідкою Управління Служби безпеки України в Житомирській області за вих.57/85-3001 від 06.04.2021, направленою на адресу відповідача на виконання рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8314/19. Згідно розрахунку пенсійної виплати за період з 01.04.2019 ОСОБА_1 нарахована заборгованість по пенсії в розмірі 160280,86 грн., яка включена до підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень». Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. З огляду на те, що відповідач/боржник, який є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав судове рішення в частині виплати нарахованої доплати пенсії, суд першої інстанції, з урахуванням положень абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, дійшов висновку про необхідність змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача/боржника цих пенсійних виплат на користь позивача. Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.. Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. З цього приводу апеляційний адміністративний суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України під час розгляду заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він повністю узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі N 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги. При цьому суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, викладені в апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача. Мотиви апеляційної скарги не спростовують той факт, що рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача. Суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання судового рішення, керувався не лише чинним положенням статті 378 КАС України, а й принципами міжнародного права, гарантувавши позивачеві реальний та ефективний механізм захисту його соціальних прав, а доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області ґрунтуються на застарілому правовому підході. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.