Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/42094/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/42094/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Братиці К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (Агро)" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0198792303 від 15.03.2024 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівний Світанок (АГРО)" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 35533699, 30.10.2007 року зареєстроване в якості юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Іншими видами діяльності є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Учасником Товариства з найбільшою часткою у розмірі 99,90% є компанія "КАЛАДЖЕРС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД". Товариство входить до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, яка включає, зокрема, компанію "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (компанія "ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED"); компанію "АМАРІСТА ЛІМІТЕД" (компанія "AMARISTA LIMITED"); компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" (компанія "AGROPROSPERIS 2 LIMITED"). На підставі наказу від 22.12.2023 року № 6468-п Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходження відповіді від компетентного органу Республіки Кіпр (лист ДПС України від 18.07.2023 року №17068/7/99-00-23-01-01-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 18.07.2023 року № 9023/8)), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентом AGROPROSPERIS 2 LIMITED (Республіка Кіпр) із джерелом їх походження з У країни за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року. За результатами аналізу отриманої інформації від ІКО встановлено факти, які свідчать про недотримання ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" вимог податкового законодавства щодо оподаткування виплат доходів у вигляді процентів джерелом походження з України нерезиденту AGROPROSPERIS 2 LIMITED в періоді з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року. Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" направлено запит від 09.10.2023 року №33615/1/26-15-23-03-27 з пропозицією надати пояснення та їх документальне підтвердження стосовно утримання та сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб при здійсненні виплат доходу компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року. Відповідно до довідки про причини повернення/досилання К-03151 конверт із вказаним вище запитом повернуто 11.11.2023 року до Головного управління ДПС у м. Києві за закінченням терміну зберігання. Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)", згідно наказу від 22.12.2023 року № 6468-п, копію якого разом з повідомленням направлено на податкову адресу ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" засобами поштового зв`язку 25.12.2023 року, що підтверджується трекінг-відправленням 0600072388205, відповідно до інформації Укрпошти, а саме трекінг відправленням 0600072388205 "відправлення вручено особисто" 19.01.2024. Додатково Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" направлено запит від 15.01.2024 №1801/6/26-15-23-03-27 засобами поштового зв`язку 15.01.2024 року, що підтверджується трекінг-відправленням 0600077982440, в якому зазначено, що з 29.01.2024 року планується проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв`язку з чим було запропоновано надати документальні підтвердження стосовно утримання та сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб при здійсненні виплат доходу компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року. За результатами вказаної перевірки Головним управління ДПС у м. Києві складено акт від 07.02.2024 № 9418/Ж5/26-15-23-05-21/35533699, яким встановлено порушення ТОВ "ЧАРІВНИЙ СВІТАНОК (АГРО)" вимог п.103.2, п.103.3 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl зі змінами, а саме заниження податку при виплаті доходів джерелом походження з України у вигляді процентів нерезиденту AGROPROSPERIS 2 LIMITED (Кіпр) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року на загальну суму 21 136 371 грн, у т.ч. за 2017 рік - 13 865 363 грн, за 2018 рік - 4 093 470 грн., за 2019 рік -3 177 538 грн. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2024 року форми "Д" №0198792303, яким збільшено позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 26 420 463,75 грн, у т.ч. податкове зобов`язання у розмірі 21 136 371 грн та штрафні санкції у розмірі 5 284 092,75 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Згідно з пунктами 103.1, 103.2, 103.3 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів від 08 листопада 2012 року, яка ратифікована 04 липня 2013 року, дата набрання чинності для України - 7 серпня 2013 року. Статтею 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Докладне визначення терміну "бенефіціарний власник" наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР. Відповідно до пункту 9 Коментарів до статті 11, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз`яснити значення слів "і сплачуються резиденту", які використовуються в пункті

1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов`язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін "фактичний власник доходу" використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування. Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв`язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резиденства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11). Отже, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом та нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу. Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою. Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу. У випадках, які наводяться в Коментарях (агент, номінал, посередник тощо), безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов`язків передати отриманий платіж іншій особі. Такий обов`язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з`ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами. За загальним правилом ознаками, які можуть указувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема: 1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території; 2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов`язків щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особою-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу; 3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі; 4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти; 5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою; 6) фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент. Отже, враховуючи зазначене правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду висновує, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: - нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; - нерезидент є бенефіціарним власником доходу. Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу. Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому. У момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що платник податків сформував дані податкового обліку необґрунтовано та з порушенням вимог податкового законодавства, або на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Спір у справі обумовлений невизнанням податковим органом права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції. Верховний Суд зазначає, що при вирішенні справ між пов`язаними особами, де можуть бути наявні механізми податкової оптимізації, судам слід встановити чи є нерезидент бенефіціарним власником доходу (процентів) шляхом послідовного аналізу відповідних критеріїв (ознак), зокрема: нерезидент не повинен бути агентом (номінальним утримувачем); нерезидент має самостійно визначати економічну долю доходу; компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи. У таких спорах має досліджуватися "транзит" коштів компанії-нерезидента, часовий інтервал між укладенням договорів; вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою; хто несе фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту. Колегія суддів зазначає, що орієнтовні критерії наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР та в подальшому перелік ознак унормований пунктом 103.3 статті 103 ПК України (в редакції Закону від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року). Для того щоб нерезидент визнавався бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, такий нерезидент не повинен виконувати "транзитну" роль (бути виключно посередником) у русі коштів. Як зазначено в розділі цієї постанови "Правове регулювання", нормативно закріпленою ознакою посередницької функції нерезидента є, зокрема те, що зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом. Якісною стороною цього критерію є відсутність кореспондуючого обов`язку передати права на дохід третій особі (самостійне визначення нерезидентом економічної долі доходу). Кількісний критерій полягає у тому, що компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи (незалежно від способу оформлення такої передачі). Указаний критерій передбачає обов`язок контролюючого органу довести співставність, в тому числі арифметичну, операцій між виплатою доходу з української компанії на користь нерезидента і подальшого перерахування сум грошових коштів з компанії нерезидента - встановити "транзитний" характер компанії-нерезидента за фактичними обставинами, а також дослідити обставини справи відносно господарської діяльності компанії-нерезидента з урахуванням особливостей її провадження. Аналогічний за змістом підхід до застосування норм права Верховний Суд неодноразово демонстрував у своїх постановах, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2025 року у справі №560/10203/24, від 27 жовтня 2025 року у справі №120/7999/24, від 12 серпня 2025 року у справі №560/12637/24, від 18 грудня 2025 року у справі №480/6617/24. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2026 року у справі № 560/10826/24. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2017 рік, позивачем як податковому органу, так і суду, було надано свідоцтво резидента, видане 20.02.2017 року окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстровано у республіці Кіпр з 27.10.2016 року. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А. Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії В. Іоанну 24.02.2017 року № 43885/17. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_1., справжність підпису якого засвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. На підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2018 рік, позивачем надано податкове свідоцтво резидента, видане 19.04.2018 року окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстрована у республіці Кіпр з 27.10.2016 року. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А. Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії Хризі Блітса 26.04.2018 року № 87721/18. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_1. , справжність підпису якого засвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. На підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2019 рік позивачем надано податкове свідоцтво резидента, видане 27.02.2019 року окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстрована у республіці Кіпр з 27.10.2016 року. Прибутки, одержані вищезазначеним резидентом з будь яких джерел у 2019 році, підлягають оподаткуванню у Республіці Кіпр. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А.Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії Хризі Блітса 01.03.2019 №41059/19. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_1 , справжність підпису якого засвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. Надані позивачем документи відповідають вимогам як міжнародного, так і національного законодавства. Зазначені обставині визнаються сторонами, зокрема відповідач не заперечує, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції у спірні періоди і надавала позивачу довідки на підтвердження цьому, видані компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр, які відповідають вимогам ст. 103 (пп. 103.4-103.5) ПК України. В свою чергу, спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з невизнанням контролюючим органом права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2017-2019 роках на підставі Конвенції з посиланням на те, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від позивача, оскільки, на думку відповідача, здійснювала подальше перерахування процентів на користь компанії NAP (Кайманові Острови). Аналізуючи означені вище доводи податкового органу та надані сторонами докази, слід зазначити, що сам по собі факт укладення договору про реструктуризацію у 2016 році не підтверджує того, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від ТОВ "Промінь Поділля" у 2017-2019 роках. Також, суд акцентує увагу на наступних обставинах: договір про реструктуризацію від 01.12.2016 року було укладено з метою передачі функції фінансування в межах групи компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", при чому за наслідками укладення такого Договору компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" набула права вимоги до українських компаній групи, включаючи позивача, за кредитними договорами, стороною яких вона стала; відповідач не наводить жодного доказу того, що в результаті укладення Договору про реструктуризацію від 01.12.2016 року компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" набула статусу агента або особи, що виконує лише посередницькі функції щодо доходу, отримуваного за кредитними договорами, стороною яких вона стала. Більше того, як вбачається з Додаткових угод до кредитних договорів, на які також послався відповідач в акті перевірки, позивач та компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" підтвердили, що (а) остання не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) чи посередником щодо доходу, отримуваного за такими Кредитними договорами, і є власником прав вимоги за Кредитними договорами; (б) у компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не існує зобов`язань з передання отриманих за Кредитними договорами процентів третім особам. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не вказує, яким чином факт зміни структури внутрішньогрупового фінансування у 2016 році може довести відсутність у компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" статусу бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від ТОВ "Чарівний Світанок (АГРО)" у 2017-2018 роках. Факт надання позивачу незабезпеченого заставою кредиту пов`язаною особою не підтверджує та не може підтверджувати, що компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від позивача у 2017-2019 роках. Колегія суддів зазначає, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED має право вимоги не лише щодо кредитних договір, які першочергово укладені з компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД", а й за договорами, укладеними самостійно. Крім того, податковий орган не врахував, що компанія використовувала отримані від українських дочірніх компаній процентні доходи для надання нових позик. Такі доходи також використовувалися і для здійснення інвестицій в акції дочірніх компаній. Вказане відображено у фінансовій звітності підприємства за 2019 рік. Під час розгляду справи суд дослідив звіти про рух грошових коштів компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за 2017-2019 роки, лист від 21.12.2023 року та дійшов висновку, що суми звітності товариства спростовують доводи податкового органу про відсутність у компанії активів для надання кредитів пов`язаним особам на території України, зокрема й за рахунок повернутих позик, а також зауважує, що чинне законодавство не встановлює вимоги щодо джерела походження коштів, за рахунок яких нерезидент надає позику платнику податків, як щодо умови, яка визначає беніфіціарного власника процентів, виплачених за позикою. Крім того слід зазначити, що з фінансової звітності компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за 2017-2019 роки слідує, що в результаті використання своїх фінансових інструментів (включаючи надання кредитів позивачу) остання самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик. За висновками відповідача за 2017-2019 роки українські підприємства виплатили на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED процентні доходи у розмірі 215 439 доларів США, в свою чергу AGROPROSPERIS 2 LIMITED здійснила викуп привілейованих акцій у AMARISTA у розмірі 218 000 доларів США, які були перераховані AGROPROSPERIS 2 LIMITED безпосередньо на рахунок NAP (Кайманові Острови). При цьому суд зазначає, що аналіз банківських виписок компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED не підтверджує здійснення послідовних операцій з подальшого переказу отриманого від українських компаній процентного доходу в жодному місяці за 2017-2019 роки, що вказувало б на транзит таких коштів. Вказані суми, які надійшли на рахунок AGROPROSPERIS 2 LIMITED у якості процентних доходів та суми за рахунок яких викуплені привілейовані акції, не є арифметично рівнозначними. Отже, контролюючий орган не довів послідовного взаємозв`язку між виплатою процентного доходу, викупом привілейованих акцій, що б свідчило про фактичну відсутність права розпорядження прибутком. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів, що "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь-які зобов`язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу, що нерезидент "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", Кіпр, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за користування позикою, а відтак і безпідставність доводів контролюючого органу, щодо необхідності оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15%" та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0198792303 від 15.03.2024 року. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 03 березня 2026 року.