Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/35243/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/35243/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аляб`єв І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд: - визнати протиправними дії Державної податкової служби щодо відмови в прийнятті податкової накладної №26 від 01.07.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Маршалл Табако» №26 від 01.07.2021 року датою її фактичного подання до контролюючого органу 28.07.2021 року; - визнати протиправними дії Державної податкової служби щодо відмови в прийнятті податкової накладної №28 від 01.07.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Маршалл Табако» №28 від 01.07.2021 року датою її фактичного подання до контролюючого органу 28.07.2021 року. Позов мотивовано тим, що податковим органом протиправно відмовлено у реєстрації поданих податкових накладних, оскільки останні надіслані до податкового органу на реєстрацію до набуття права підпису директором. Стверджується, що відповідачем протиправно ототожнюється поняття створення електронного документу (податкової накладної) та надіслання такого документу для реєстрації. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкових накладних від 01.07.2021 № 26 та від 01.07.2021 №28. Зобов`язано Державну податкову службу України прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та від 01.07.2021 №28 датою їх подання 28.07.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ДПС України подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28 липня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що неприйняття на реєстрацію податкових накладних у спірній ситуації є правомірним та ґрунтується на ключових положеннях законодавства України, що регулює питання електронного документообігу та податкового обліку. Також апелянт стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню в задоволеному розмірі, оскільки позивач не надав жодного доказу оплати наданих послуг. Посилаючись на такі та інші аргументи, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ДПС України, встановлено строк до 24.09.2025 для надання відзиву іншому учаснику процесу. Іншою ухвалою від 21.10.2025 призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» до суду 15.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення Донецьким окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43678364. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля тютюновими виробами (46.35). Позивач 28.07.2021 направив на реєстрацію податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та №28. Згідно з квитанцією ДПС України від 28.07.2021 вказані податкові накладні не було прийнято. В квитанції зазначено: «Документ не може бути прийнятий. Порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Андрій Мартинов, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної. Зареєстровані підписи особи: директор з 08.07.2021 по 28.07.2021; 08.07.2021 по 01.07.2022». Не погодившись з вказаними діями ДПС України щодо неприйняття на реєстрацію податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем помилково ототожнюється поняття створення електронного документу (податкової накладної) та надіслання такого документу для реєстрації, оскільки на момент виникнення зобов`язання позивача щодо складення спірної податкової накладної 01.07.2021 був директор Барабаш Ярослав Васильович, за повноважень якого і було створено вказаний електронний документ. Податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та №28 мали бути відправлені на реєстрацію в ЄРПН до 31.07.2021, як про те зазначено в приписах чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а також враховуючи зміну керівництва товариства позивача з 08.07.2021, спірна податкова накладна, що направлена на реєстрацію у 28.07.2021, є такою, що відправлена повноважним керівником на момент її відправлення, із використанням чинного електронного цифрового підпису. Суд зазначив, що дії ДПС України щодо неприйняття податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» від 01.07.2021 № 26 та №28 за умови підписання такої КЕП повноважного директора на дату подання податкової накладної на реєстрацію є протиправними, а тому вимоги в цій частині слід визнати такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, вимога в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Маршалл Табако» від 01.07.2021 № 26 та №28 задоволенню не підлягає, оскільки вказані податкові накладні не були перевірені на відповідність за всіма критеріями, згідно пункту 12 Порядку № 1246. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленій цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються. Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Тобто, причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: - невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); - нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; - відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; - недотримання вимог, установлених пункту 192.1 статті 192 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; - наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; - відсутності суми податку на додану вартість відповідно до пункту 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 pоку); відсутності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; наявності факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; недотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Підставою для неприйняття податковим органом до реєстрації наданих позивачем податкових накладних зазначено порушення вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Разом з тим відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на час накладення електронного цифрового підпису та направлення на реєстрацію податкової накладної посаду директора позивача займав Мартинов А., його електронний цифровий підпис, відповідно до доказів, поданих відповідачем, є дійсним та зареєстрованим з 08.07.2021. Вказані обставини визнаються відповідачем у відзиві. Зазначене підтверджується також інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої вбачається, що починаючи з 08.07.2021 Мартинов Андрій Миколайович є директором ТОВ «Маршалл Табако». Отже, посилання апелянта на те, що надіслана 28.07.2021 податкова накладна від 01.07.2021, на яку накладені електронний цифровий підпис Мартинова А., підписана електронним підписом, що не є чинним, є необґрунтованими з огляду на те, що до Єдиного реєстру податкових накладних спірна податкова накладна надіслана 28.07.2021 у період, коли Мартинов А. вже обіймав посаду директора підприємства позивача та мав відповідні повноваження. Відповідачем протиправно ототожнюється поняття створення електронного документу (податкової накладної) та надіслання такого документу для реєстрації, оскільки на момент виникнення зобов`язання позивача щодо складення спірної податкової накладної 01.07.2021 був директор Барабаш Ярослав Васильович, за повноважень якого і було створено вказаний електронний документ. З огляду на те, що податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та №28 мали бути відправлені на реєстрацію в ЄРПН до 31.07.2021, як про те зазначено в приписах чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а також враховуючи зміну керівництва товариства позивача з 08.07.2021, спірна податкова накладна, що направлена на реєстрацію у 28.07.2021, є такою, що відправлена повноважним керівником на момент її відправлення, із використанням чинного електронного цифрового підпису. При цьому, виходячи з аналізу матеріалів справи вбачається, що чинність електронного цифрового підпису Мартинова Андрія Миколайовича як директора ТОВ «Маршалл Табако» на момент подання електронного документа для реєстрації у ЄРПН контролюючим органом не ставиться під сумнів, а отже, платником податків здійснені необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах склалася ситуація, коли між обов`язком скласти податкову накладну та подати її на реєстрацію у позивача змінився керівник, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора. Водночас, електронні документи - податкові накладні ТОВ «Маршалл Табако», підписано чинним електронним цифровим підписом нового керівника та подано їх до контролюючого органу для реєстрації, що свідчить про дотримання позивачем вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Колегія суддів зауважує, що податковим законодавством не встановлено прямої заборони щодо неможливості складення податкових накладних в один день, а подачу на реєстрацію їх в інший із застосуванням чинного електронного цифрового підпису нового керівника. ДПС України у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у прийнятті до реєстрації спірної податкової накладної, складеної позивачем, у ЄРПН. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій ДПС України щодо відмови у прийняті до реєстрації податкових накладних від 01.07.2021 №26 та №28 та вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для вчинення таких дій, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України прийняти до реєстрації спірні податкові накладні, оскільки фактично вказані податкові накладні не були перевірені на відповідність за всіма критеріями, згідно пункту 12 Порядку № 1246, а тому вимога про зобов`язання відповідача зареєструвати вказані податкові накладні є передчасною. Щодо доводів апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення стягнення 3000,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів: - договір №04/11/ЮО про надання правової допомоги від 04.11.2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕС» (Об`єднання) та ТОВ «Маршалл Табако» (Клієнт); - ордер серії АІ №1100577; - заявку №1 на отримання юридичних послуг від 24.11.2021 згідно договору про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року. Відповідно до п.3 додаткової угоди №3 від 22.12.2021 року до Договору про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року гонорар Об`єднання за надання послуг, визначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюється у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) та підлягає оплаті у порядку, встановленому Договором про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року. Згідно п.5.2 Договору оплата послуг Об`єднання за цим Договором здійснюється на підставі безготівкового розрахунку шляхом перерахування Клієнтом суми грошових коштів у національній валюті України на рахунок Об`єднання, зазначений у цьому Договорі, протягом 3 (трьох) операційних (банківських) днів з моменту пред`явлення Клієнту до оплати рахунку за надані послуги, передбачені цим Договором та/або додатковою угодою до нього. Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву подано заперечення щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат. Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 3000,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо не надання позивачем до суду рахунків, платіжних документів, судова колегія зазначає, що судові витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20). Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції констатувавши факт недоведеності обсягу та змісту послуг не міг стянути кошти, не маючи підтвердження, які саме послуги надаі і чи відповідає їх вартість заявленій сумі. З цього приводу колегія суддів зазначає, що представником позивача до суду першої інстанції надано заявку №1 на отримання юридичних послуг від 24.11.2021 згідно договору про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020. У вказаній заявці зазначено, що надано такі послуги: підготовка позовоної заяви та здійснення всіх інших юридично значимих дій. Суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проаналізував надану представником позивача заявку №1 наданих послуг. Судом зменшено розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням доводів відповідач, а також наданим адвокатом обсягом послуг. Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу позивачем не підтверджено належним чином. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №640/35243/21- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді Т.Р.Вівдиченко О.В.Карпушова