Постанова 4855 № 320/43070/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/43070/23 Суддя першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Файдюка В.В., суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини грошових доходів за період з 12.08.2020 по 20.07.2023, присуджених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №640/11978/19 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі №640/11978/19, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів з 12.08.2020 по 20.07.2023 у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №640/11978/19 та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі № 640/11978/19, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу виплачена несвоєчасно, а відтак відповідач повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій ГУ ПФ в м. Києві не вчинило і після зазначеної виплати, чим допустило протиправну бездіяльність по відношенню до ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що кошти згідно з рішенням суду виплачені однією сумою, тобто мають разовий характер, що свідчить про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Після усунення визначених в ухвалі від 19.02.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 03.03.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №640/11978/19, яке набрало законної сили 12.08.2020, зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , у період з 18.07.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019, виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідок від 29.05.2019 №1-24.2.2/2908/19, 1-24.2.2/2909/19, наданих Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно проведеного перерахунку. На виконання зазначеного судового рішення на картковий рахунок позивача 20.07.2023 надійшла сума перерахованої і належної до виплати пенсії. Позивач 24.07.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 18.07.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 12.08.2020. Листом від 15.08.2023 №28086-26888/Г-02/8-2600/23 ГУ ПФ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що кошти з перерахунку пенсії виплачені 20.07.2023 одним платежем, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 46, 68, 124 Конституції України, ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також ряду підзаконних актів та правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки несвоєчасні нарахування та виплата пенсії позивачу відбувалася внаслідок вини відповідача. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Із змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Приписи абз. 1 п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №200/5213/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16, від 08.06.2022 у справі №200/5213/20-а. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Доводи апелянта про те, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду, що є одноразовим платежем, є безпідставними, адже компенсація, передбачена Законом, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті необхідності перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених внаслідок неправильного її обчислення, ця сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону. Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулося у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії ГУ ПФ в м. Києві ОСОБА_1 у період з 12.08.2020 по 20.07.2023, що підтверджується матеріалами справи, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, судова колегія вважає за необхідні підкреслити, що вина відповідача встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, що, у свою чергу, спростовує посилання апелянта на те, що порушення строків виплати пенсії відсутнє. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.