Постанова 4824 № 752/26114/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/26114/24 Головуючий у суді І інстанції Митрофанова А.О. Провадження № 22-ц/824/3345/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Голуб С.А., суддів: Журби С.О., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею. 15 липня 2024 року Суворовським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття. Позивачка зазначала, що відповідач участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає, зв`язок з дитиною не підтримує, місце його перебування не відоме, та, наскільки їй відомо, з 2022 року він проживає за кордоном. З моменту народження і по теперішній час дитина повністю знаходиться на утриманні матері, піклуванням, розвитком дитини займається також вона. З урахуванням зазначених підстав ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела і не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина та небажання брати участь у вихованні дитини. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що оскаржуване рішення ухвалено судом всупереч інтересам дитини. На підтвердження того, що відповідач не виконує покладених на нього батьківських обов`язків щодо виховання сина нею були надані докази, які в сукупності та кожен окремо свідчать про доведеність того, що батько не займається вихованням дитини. Аргументи інших учасників справи ОСОБА_2 та Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Короткий зміст пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні Учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися та явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, позивачка надіслала заяву про розгляд справи без її участі, відповідач та третя особа причини неявки до апеляційного суду не повідомляли, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Позиція Київського апеляційного суду За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2024 року у цивільній справі № 523/11538/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19). Органом опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради підготовлений висновок від 24 січня 2025 року за № 01-05-8-31вх, відповідно до якого встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 19 липня 2022 року складено відповідний актовий запис № 902 Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Матір?ю в інтересах малолітнього ОСОБА_3 заключено декларацію № 0001-HP6T-T9A0 від 13 серпня 2024 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, з педіатром КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені Академіка Б.Я. Резніка» Одеської міської ради Голда Т.А . Відповідно до судового наказу від 15 липня 2024 року у справі № 523/11538/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду - з 10 липня 2024 року до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до інформації дитячої клініки «ІНФОРМАЦІЯ_6» ФОП ОСОБА_5 від 29 серпня 2024 року малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається у клініці з 04 жовтня 2022 року по теперішній час, дитину супроводжує мати. Батько на консультаціях жодного разу не був присутній. Мати зажди сумлінно виконує рекомендації лікарів. Відповідно до розпорядження Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 травня 2024 року № 410р ОСОБА_1 надано згоду на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що місцезнаходження батька дитини невідомо. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № П1-138555-ф/о від 21 червня 2024 року, наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 травня 2024 року. ОСОБА_1 відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № П1-138555-ф/о від 21 червня 2024 року, наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 29 лютого 2024 року. Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , автора курсу «ІНФОРМАЦІЯ_7», лікаря, психіатра, психотерапевта, від керівника ФОП ОСОБА_7 , ОСОБА_1 є професіоналом своєї справи, створює власні авторські методики, при цьому приділяє багато часу вихованню, розвитку та піклуванню про здоров?я дитини, передає знання учасницям курсу, створивши авторський курс ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_8». ОСОБА_1 порядна, щира, цілеспрямована, відповідальна, добра, чесна, життєрадісна людина. Відповідно до Книги обліку доходів ФОП ОСОБА_1 має самостійний стабільний дохід. Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 6378 від 10 вересня 2024 року серії 10ЯЯЯ № 305340, наданої КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради, ОСОБА_1 без ознак психіатричних, в тому числі спричинених вживанням психоактиних речовин проявів. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № ФОВА-002765533, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України станом на 11 грудня 2024 року є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні; відомості про розшук відсутні. ОСОБА_1 повідомила, що батько малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 виїхав за кордон 16 вересня 2022 року, зв?язок з ним відсутній, участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає, дитиною не цікавиться, покинув родину, коли дитині було 2 місяці. Від ОСОБА_2 на адресу Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради жодної інформації, яка б підтверджувала його участь у вихованні та утриманні дитини, не надходило. Спеціалістами служби з метою обстеження житлово-побутових умов проживання 14 січня 2025 року здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З?ясовано, що ОСОБА_1 проживає з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабусею та цивільним чоловіком. Для дитини створені належні умови для проживання та всебічного розвитку. Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 18 грудня 2024 року № 04/01-4182 фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі 13 грудня 2024 року здійснено вихід для проведення оцінки потреб сім?ї/особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складено акт оцінки потреб сім`ї/особи № 784/СЖО, ознаки СЖО відсутні. Зважаючи на вищевикладене, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол від 23 січня 2025 року № 2), керуючись статтею 164 Сімейного Кодексу України, постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59-61). На виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2024 року від Державної прикордонної служби України надійшла відповідь від 13 січня 2025 року з інформацією про перетин державного кордону України, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 17 вересня 2022 року у пункті пропуску Грушів перетнув державний кордон України у напрямку «Виїзд» (а.с. 57). Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України). Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року). Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року). Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України). При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька та/або матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції встановив та убачається з матеріалів справи, що позивачка не надала беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, або інших обставин, які в силу приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Суд врахував, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу на батьків, що за обставин цієї справи не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для суду. Так, висновок складений за відсутності батька дитини і не містить відомостей про те, чи викликався та чи повідомлявся відповідач про засідання комісії з питань захисту прав дитини, а тому ґрунтується лише на фактах, повідомлених позивачкою, які орган опіки та піклування не намагався перевірити на правдивість. Цей висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, сама перевірка була проведена формально, органом опіки та піклування не здійснено жодних спроб зв`язатися з відповідачем та вислухати його пояснення, а також не надано оцінки можливим причинам невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків на належному рівні, таких як проживання дитини та батька у різних країнах. Отже, суд вірно не погодився з висновком органу опіки та піклування від 24 січня 2025 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Зазначений висновок, який має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради ґрунтував виключно позицією позивачки, без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав, він є недостатньо обґрунтованим та не містить достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Самі по собі факти того, що батько не спілкуються з дитиною, не забезпечує її матеріально, не бере участь у вихованні, не може бути достатньою підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. За змістом статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України зазначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) Європейський суд з прав людини також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. За обставин недоведеності свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, враховуючи, що відповідач, який є зареєстрованим в м. Києві, проте у вересні 2022 року виїхав за межі України, що доводиться матеріалами справи, місце його знаходження суду не відомо, фактичної участі у розгляді цього сімейного спору не приймав, відповідно, не висловлював свою позицію щодо взаємовідносин між сторонами та їхньою малолітньою дитиною і його думка не була врахована органом опіки та піклування під час вирішення питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, місцевий суд дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими доводи позивачки про те, що рішення суду першої інстанції порушує права дитини, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення інтересів дитини відповідачем. Фактів винної поведінки та злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків апеляційним переглядом оскаржуваного рішення не встановлено, як і обставин вчинення дій, які шкодять дитині. Отже, відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. Згідно статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб. Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи. Здійснюючи правосуддя, Європейський суд з прав людини керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Тобто, при розгляді даної справи суд першої інстанції, крім іншого, також мав враховувати принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішення «справедливого балансу» сторін, обов`язково враховуючи найвищі інтереси дитини. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих доказів, враховуючи принципи диспозитивності, змагальності та пропорційності, а також зважаючи на найкращі інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав у зв`язку із його необґрунтованістю. Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги позивачки. За таких обставин суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат позивачки, понесених в суді апеляційної інстанції, не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року. Головуючий С.А. Голуб Судді: С.О. Журба Д.О. Таргоній