Постанова Київський апеляційний суд № 758/811/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 758/811/24 номер провадження: 22-ц/824/3868/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року у складі судді Захарчук С.С., у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, трьох процентів річних та інфляційних втрат, В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПрАТ «АК «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Вказано, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг по договору від відповідачів не надходило. Таким чином, відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору, після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг від відповідачів не надходило. У період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2023 року відповідачі свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати послуг з водопостачання та водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого у них виникла заборгованість у розмірі 77 925 грн 18 коп., яка складається із: заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 76 856 грн 29 коп. та заборгованості із внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 1 026 грн 54 коп. Посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань перед ПрАТ «АК «Київводоканал» в них утворилася заборгованість по оплаті послуг, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 77 925 грн 18 коп. Також, посилаючись на ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 3% річних у розмірі 6 507 грн 47 коп., інфляційні у розмірі 29 319 грн 05 коп., витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних, і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року провадження у справі за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних - закрито. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 77 925 грн 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» по 1 009 грн 33 коп. судового збору з кожного окремо. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «АК «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 6 507 грн 47 коп., інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп., витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано положення п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, яким передбачено, що зазначена постанова застосовується з 24 лютого 2022 року. До відповідачів були пред`явлені позовні вимоги у зв`язку з несплатою за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2023 року, внаслідок чого у відповідачів виникла заборгованість. Вказує, що з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних взаємовідносин) позивачем було нараховано відповідачам 3% річних у розмірі 6 507 грн 47 коп. та інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп. за прострочення сплати заборгованості, яка виникла з січня 2017 року до січня 2022 року. Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що в у колонках розрахунку «інфляційні втрати, грн.» та «3 % річних, грн.», починаючи з лютого 2022 року по листопад 2023 року зазначено «0,00», тобто відсутні вказані нарахування. Водночас зазначає, що заявлені інфляційні втрати та 3% річних, які за своєю суттю та правовою природою мають компенсаційний характер і покликані відшкодувати матеріальні втрати (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, однак судом безпідставно відмовлено в частині стягнення 3% річних у розмірі 6 507 грн 47 коп. та інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп. Також вказує, що суд першої інстанції помилково не задовольнив вимогу про стягнення витрат, які позивач поніс для отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп. Зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків щодо своєчасної оплати житлово- комунальних послуг позивач змушений був звернутись за отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого підтвердження власника нерухомого майна, для належного захисту своїх інтересів в судовому порядку. Відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суми заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 77 925 грн 18 коп., не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ АК «Київводоканал» в частині стягнення солідарно трьох процентів річних у розмірі 6 507 грн 47 коп. та інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до абз. 1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» на період дії воєнного стану забороняється нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, штрафів і пені на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року та продовжено на момент ухвалення рішення. Крім того, позивач не надав окремого та обґрунтованого розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за період до введення воєнного стану, а отже не довів належними доказами заявлені до стягнення суми. Також, відмовляючи у стягненні з відповідачів на користь позивача витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп., суд керувався положеннями ст. 133 ЦПК України, згідно з якими до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, тоді як зазначені витрати не віднесені законом до їх складу. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтується на вимогах закону. Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно до наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 19 грудня 2023 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 у розмірі 1/5 частки. Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва № 106811496 від 07 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07 лютого 2024 року зареєстровані: ОСОБА_2 з 17 листопада 1992 року, ОСОБА_1 з 17 листопада 1992 року, ОСОБА_7 з 29 грудня 2009 року, ОСОБА_8 з 08 лютого 2011 року. Також згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17 листопада 1992 року по 16 лютого 2021 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та сторонами не заперечуються. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Вказано, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Також зазначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст.82 ЦПК України). У справі встановлено, що у період з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2023 року ПрАТ «АК «Київводоканал» належним чином виконувало свої зобов`язання щодо надання комунальних послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_3 . У тому числі такі послуги надавались до квартири №121 у цьому ж будинку. У свою чергу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не відмовлялись від отриманих послуг із заявами до позивача чи компетентних державних органів щодо отримання комунальних послуг неякісно а бо не в повному обсязі - не звертались. Однак відповідачі у період з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2023 року свої зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконували, у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість у розмірі 77 925 грн. 18 коп., яка складається із: заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 76 856 грн 29 коп.; заборгованості із внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 1 026 грн 54 коп. Вказані обставини не заперечується учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України. До того ж, як зазначалось вище, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суми заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 77 925 грн 18 коп. не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється. На обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно трьох процентів річних у розмірі 6 507 грн 47 коп. та інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп., ПрАТ АК «Київводоканал» посилалось на те, що відповідачі допустили прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками. Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Тобто співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Із наданого ПрАТ АК «Київводоканал» розрахунку заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення щодо квартири АДРЕСА_5 , за період з січня 2017 року по листопад 2023 року вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням споживачами грошових зобов`язань з оплати наданих послуг у період з січня 2017 року по січень 2022 року включно їм було нараховано передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України компенсаційні платежі, а саме: три проценти річних у розмірі 6 507 грн 47 коп. та інфляційні втрати у розмірі 29 319 грн 05 коп. Водночас, починаючи з лютого 2022 року і по листопад 2023 року такі передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування не здійснювалися, що підтверджується зазначенням у відповідних графах розрахунку нульових показників за кожен розрахунковий місяць (а.с.18-19). Зазначений розрахунок складено оформлено належним чином, підписано уповноваженими посадовими особами, а саме: директором розрахункового департаменту ПрАТ АК «Київводоканал» та головним бухгалтером товариства, та скріплено печаткою підприємства. Колегією суддів перевірено арифметичну правильність здійснених нарахувань, їх відповідність заявленому періоду прострочення та вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому порушень порядку обчислення або невідповідностей поданого розрахунку матеріалам справи не встановлено. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Оскільки ПрАТ «АК «Київводоканал» нарахувало три проценти річних у сумі 6 507 грн 47 коп. та інфляційні втрати у сумі 29 319 грн 05 коп. лише за період з січня 2017 року по січень 2022 року включно, тобто до запровадження обмежень, пов`язаних із воєнним станом, при цьому з лютого 2022 року по листопад 2023 року такі нарахування не здійснювалися (у розрахунку зазначено «0,00»), а правильність і відповідність розрахунку матеріалам справи перевірена апеляційним судом, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових та фактичних підстав для солідарного стягнення цих компенсаційних сум з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» у солідарному порядку. Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, неправильно застосувавши постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 та безпідставно поширив встановлені цією постановою обмеження на період до 24 лютого 2022 року, коли такі законодавчі заборони ще не діяли. Крім того, колегія суддів вважає, шо суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідачів на користь позивача витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп. з тих підстав, що зазначені витрати не віднесені законом до складу судових витрат. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії квитанції від 19 грудня 2023 року на рахунок Державної казначейської служби України сплачено 35 грн 00 коп. У графі призначення платежу вказано «отримання відомостей з Державного реєстру речових прав (8154216)» (а.с. 11). Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Однак суд першої інстанції, всупереч приписам ст. 133 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, не врахував правову природу спірних витрат, неправильно витлумачив зміст поняття судових витрат та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для їх відшкодування. Унаслідок цього суд безпідставно відмовив у стягненні 35 грн 00 коп., сплачених позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, хоча зазначена сума є документально підтвердженою, пов`язаною з підготовкою доказів у справі та такою, що підлягала розподілу відповідно до вимог процесуального закону. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення, згідно з яким підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» три проценти річних у розмірі 6 507 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 29 319 грн 05 коп. та витрати за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп., з наведених вище підстав. Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ПрАТ «АК «Київводоканал» сплатило судовий збір у розмірі 4 542 грн 00 коп. (а.с.141). Оскільки колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду в оскаржуваній частині і ухвалює нове рішення в цій частині про задоволення позову, то понесені ПрАТ «АК «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частинах, що становить по 1 514 грн 00 коп. з кожного. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні трьох процентів річних у розмірі 6 507 грн 47 коп., інфляційних втрат у розмірі 29 319 грн 05 коп. та витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 грн 00 коп. - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» три проценти річних у розмірі 6 507 (шість тисяч п`ятсот сім) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 29 319 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн 05 коп. та витрати за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 (тридцять п`ять) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: