Постанова Одеський апеляційний суд № 521/16239/25

Номер провадження: 33/813/436/26 Номер справи місцевого суду: 521/16239/25 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., захисника ОСОБА_1 адвоката Джулая М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович, на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 22 серпня 2025 року о 23 год. 27 хв. в м. Одесі, вул. Водопровідна 13А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом JET, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер Alcotest. Результат 1,13 проміле, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.56-58). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай М.В.,подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.59-71). Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 29.12.2025 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Вивчивши клопотання адвоката Джулая М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не надсилалась. Копію повного тексту постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року було отримано його адвокатом лише 12 січня 2026 року. Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практикою Європейського суду з прав людини. Щодо суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 431379 від 23.08.2025; довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; роздруківка (чек) тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора «Drager» Alcotest; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з місця події. Однак, Одеський апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступні обставини. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП). Згідно висновків Верховного Суду, викладених у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17. Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта водія транспортного засобу. Водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР). Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, як було вказано вище, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи долучені докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431379 від 23.08.2025; довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія; довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; роздруківка (чек) тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора «Drager» Alcotest; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з місця події. При цьому досліджені апеляційним судом відеозаписи не містять рух транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 керує електросамокатом JET до зупинки. Таким чином, будь-яких належних доказів, зокрема долученими до протоколу відеозаписами, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електросамокатом JET, та зупинення працівниками поліції саме під час руху електросамоката, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), матеріали справи не містять, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведене у своїй сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 електросамокатом JET в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи апеляційної скарги щодо не керування ОСОБА_1 транспортним засобом, електросамокатом JET, є обґрунтованими та заслуговують на увагу. Апеляційний суд зауважує, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об`єктивних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить обов`язкової складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як визначено п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування останнім транспортним засобом. Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Горяєва О.В. підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і взяті Одеським апеляційним судом до уваги. Так, апеляційний суд не приймає до уваги твердження апеляційної скарги про те, що за керування електросамокатом JET, не може наставати адміністративна відповідальність, з огляду на наступне. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008 року, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п.1.10 ПДР. Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій четвертій ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Згідно п. 1.10 ПДР, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб. У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, №2956-IX (далі-Закон України №2956-IX) визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Нормативно-правовий акт розділяє легкі електричні транспортні засоби на дві категорії: легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. До цієї категорії підпадають всі прокатні самокати, низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. При цьому, пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год. не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли. Тобто, електросамокат відповідно до Закону України №2956-IX є легким персональним електричним транспортним засобом. При цьому, нормаст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів. З огляду на вищевикладене, електросамокат є транспортним засобом, за керування яким в стані алкогольного сп`яніння, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП. Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович, задовольнити частково. Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року скасувати і прийняти постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда