Постанова 4821 № 711/5952/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/340/26Головуючий по 1 інстанції Справа №711/5952/25 Категорія: 304090000 Булгакова Г. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 6205579 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 9 800,00 грн., строк кредиту 364 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 9 800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . В подальшому, 25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (рішенням № 251124/1 від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до позивача. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 41 588,26 грн., з яких: 9 800,00 грн. - тіло кредиту; 14 431,48 грн. нараховані проценти; 17 356,78 грн. нараховані позивачем проценти за 89 календарних днів. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6205579 від 23.12.2022 у розмірі 41 588,26 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, позивач просив у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6205579 від 23.12.2022 у розмірі 41588,26 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., а всього 54010,66 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними. Однак, у передбачений у договорі строк, кредит не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 41 588,26 грн., з яких: 9 800,00 грн. - тіло кредиту; 14 431,48 грн. нараховані проценти; 17 356,78 грн. нараховані позивачем проценти за 89 календарних днів., тому наявні підставі для стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що кредитний договір та додатки до нього не містять фізичного підпису відповідача, у зв`язку з чим не вбачається за можливе встановити, чи саме ці правила розумів відповідач при укладенні договору, чи були вони належним чином доведені до відома відповідача по справі. Також необхідно відзначити, що розмір відсотків, який більш як у два рази перевищує розмір вказаного в договорі тіла кредиту, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності, адже сума вимог, які заявляються в кінцевому випадку до стягнення більше ніж у 4 рази перевищує суму початкового кредиту. Крім того, відповідач не є спеціалістом у сфері банківських послуг, а отже фактично міг таким чином бути введений в оману представниками позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи «ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 6205579, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М296859». Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. Договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9 800,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 364 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Згідно з пунктами 1.5., 1.7., 1.8. Договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору; 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,89% в день та застосовується якщо споживач до 06.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: п.1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 60535,38% річних; 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 56916,01% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: відповідно до п. 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 80 787,28 грн.; згідно з п. 1.2.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 80 650,77 грн. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (пункт 2.5. Договору). ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 9 800,00 грн., шляхом зарахування 23.12.2022 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» № 20231010-4 від 10.10.2023 року та листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250714/43932-БТ від 17.07.2025 року. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим, станом на 24.09.2024 року, у нього виникла заборгованість у розмірі 24231,48 грн., з яких: 9 800,00 грн. - тіло кредиту; 14 431,48 грн. нараховані проценти. Підпунктом 3 п. 4.1. Договору № 6205579 від 23.12.2022 року передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих дні із дати такого відступлення. 25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Згідно з п. 1.2. Договору перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року підписано і скріплено печатками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 25.09.2023 року. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6205579. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК « Фінтраст Капітал». Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену останнім при укладенні кредитного договору. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом ст. 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Надаючи правову оцінку Договору № 6205579 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022 року щодо його укладеності ОСОБА_1 суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що між сторонами узгоджені умови споживчого кредиту. Так, умовами укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору № 6205579 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022 року було передбачено надання ОСОБА_1 споживчого кредиту в сумі 9800,00 грн. строком на 364 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Перерахування грошових коштів відповідачу на картку № НОМЕР_2 здійснено ТОВ «Пейтек Україна» на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 року (а.с.78), також даний факт підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250714/43932-БТ від 17.07.2025 року (а.с. 36). Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором за договором від 23.12.2022 року № 6205579 та має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9800,00 грн., за відсотками користування кредитом 14431,48 грн., за відсотками за 89 днів 17356,78 грн., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її відповідність умовам договору. В оферті на укладання договору про надання кредиту № 6205579 від 23.12.2022 року вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту споживчий кредит. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем будь-яких платежів за вищевказаним кредитним договором не здійснено. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Авентус Україна» за період з 23.12.2022 року по 24.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 склала 24231,48 грн., яка складається з наступного: 9800,00 грн. основний борг, 14431,48 грн. проценти за стандартною ставкою. Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором. Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків. Відтак згідно з наданим розрахунком, заборгованість за кредитним договором відповідача становить: 9800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 14431,48 грн нараховані відсотки. Відповідно до договору факторингу від 25.09.2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) № 25.09/23-ф, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) , пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за договором №6205579 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022 року з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо. Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») придбало право вимоги за цим договором до ОСОБА_1 . Всі ці дані відображено у Картці обліку договору, що надана до позовної заяви та є належним та допустимим доказом у справі. Крім того, як зазначено у позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 6205579 нарахування за відсотками за 89 календарних днів 17356,78 грн. Свої вимоги про стягнення вказаної заборгованості за процентами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» обґрунтувало умовами договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», яким передбачено передання прав вимоги до боржників на підставі реєстру боржників, який формується згідно з додатком №1 до договору. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.09.2023 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №6205579 від 23.12.2022 року в загальному розмірі 24231,48 грн., з яких: 9800,00 грн. - заборгованість по кредиту, та 14431,48 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 39). Така ж заборгованість була відображена і у картці обліку договору (розрахунку заборгованості) за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 26-33). Умовами укладеного між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу укладеного не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором №6205579 від 23.12.2022 року. А тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» мало право на стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 14431,48 грн., а всього, разом із заборгованістю по кредиту (9800,00 грн.) 24231,48 грн. Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 9800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 14431,48 грн відсотків за користування кредитом. Отже, колегія суддів вважає, що за договором факторингу позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Крім того, позивачем також було заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Таким чином, норма ч.10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи наведене та те, що вказані кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 23.12.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, слід відмовити. За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Також позивач в суді першої інстанції просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано; договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 8904 від 19.05.2025 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт № 8904 від 16.06.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; рахунок на оплату № 8904-16/06-2025 від 16.06.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1917921 від 10.04.2025; свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18. Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3000,00 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6205579 від 23.12.2022 року із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (58,3%) у розмірі 1412,26 грн. Судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (3633,60 грн.) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (41,7%) 1515,21 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 102,95 грн. судових витрат. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6205579 від 23.12.2022 у розмірі 24213,48 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 102,95 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді