Ухвала КАС ВС № 320/50833/25

УХВАЛА 02 березня 2026 року м. Київ справа №320/50833/25 адміністративне провадження № К/990/5660/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив: - взяти до розгляду дану заяву та надані додатки; - визнати порушення суддів та органів правосуддя, що зафіксовані у доданих документах; - зобов`язати відповідні органи ВРП і суди надати обґрунтовану відповідь на системні скарги позивача. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3028 грн, належним чином оформленої апеляційної скарги, що відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначивши сторін у справі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2025 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі апеляційного суду від 31.10.2025 в частині сплати судового збору, на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 320/50833/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 31.10.2025. Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з цією касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга). Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку. Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху. Керуючись частиною п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 залишено без руху та надано апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 3028 грн та належним чином оформленої апеляційної скарги, що відповідає вимогам статті 296 КАС України, зазначивши сторін у справі. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 31.10.2025 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення сплати судового збору, вказавши про те, що апелянт не навів жодних підстав передбачених Законом України «Про судовий збір», які дають право на звільнення від його сплати судового збору, та не надав доказів на підтвердження свого майнового стану для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 8 Законом України «Про судовий збір». На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 03.11.2025 ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків, в якій, окрім іншого, апелянт просив звільнити його від сплати судового збору. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою 07.11.2025 продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що спір за своїм предметом відноситься до спорів, які мають соціальний характер, випливають з відносин сімейного утримання, позаяк, за доводами апелянте, предметом первісної справи є захист соціального права, безпосередньо пов`язаний зі справою № 755/8714/24 про стягнення аліментів на утримання матері похилого віку (87 років), що, на його думку, є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та пункту 3 частини першої статті 5 цього Закону. У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважив, що апеляційна скарга подана на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 320/50833/25, предметом спору у якій є дії чи бездіяльність ВРП, а тому відсутні підстави вважати, що цей позов за своїм предметом відноситься до спорів, які мають соціальний характер, випливають з відносин сімейного утримання. Крім того суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що він діє як представник за електронною довіреністю від імені матері - позивача, а тому не є стороною спору особисто, і не може нести витрати сторони у справі, зауваживши про те, що відповідно до адміністративного позову та інших матеріалів справи, позивачем вказано саме ОСОБА_1 , ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відмовлено у відкритті провадження за позовом саме ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що позов по справі № 320/50833/25 подано від імені іншої особи, доказів протилежного заявник не надав. Оскільки апелянт не надав доказів на підтвердження скрутного майнового стану, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя, Шостий апеляційний адміністративний суд уважав за доцільне продовжити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025, в частині сплати судового збору. Повертаючи ОСОБА_1 його апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 28.01.2026 вказав, що копію ухвали від 07.11.2025 апелянт отримав 10.11.2025, станом на день постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги зазначені недоліки в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025, з урахуванням висновків, викладених в ухвалі від 07.11.2025, не усунув (не надав документа про сплату судового збору). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги відповідно до частин п`ятої та шостої статті 298 КАС України, вказавши й про те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Зі змісту касаційної скарги слідує, що ОСОБА_1 фактично не погоджується із підставами залишення його апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору та щодо рішення апеляційного суду про відмову у задовленні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Водночас, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вказав, що заявником не було надано жодних доказів для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки за відсутності доказів скрутного матеріального становища апелянта, наведені ним доводи не свідчать про неможливість виконання обов`язку щодо сплати судового збору. У цьому контексті варто зауважити, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. Крім того, суд відхилив доводи скаржника про наявність у нього пільги щодо сплати судового збору, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» для позивачів у справах про стягнення аліментів, вказавши про те, що предметом спору у справі № 320/50833/25 є дії чи бездіяльність ВРП. У постановах Верховного Суду у справі № 182/1768/17(6-а/0182/50/2018) від 24.02.2020, № 420/4676/19 від 14.08.2020, № 320/7209/19 від 28.12.2020, № 744/658/20 від 21.02.2020 зроблено висновок про те, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв`язку з допущеними недоліками та їх виправлення. Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами постанові від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів, які слугують підставою, на його думку, для зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях. У постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 та інші, Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору. У постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4473/21 (910/8061/21) вказано, що Закон «Про судовий збір» не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. З урахуванням викладеного, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством України порядку і розмірі. Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2026 у справі № 320/50833/25 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 скаржнику, оскільки він не усунув недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 31.10.2025 шляхом сплати судового збору у встановлений судом строк та не надав доказів скрутного матеріального становища для визначення майнового стану особи для цілей застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір». При цьому, суд апеляційної інстанції надав практичну можливість ОСОБА_1. усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору, залишивши його апеляційну скаргу без руху, та з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя, продовжив процесуальний строк на усунення недоліків. Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, правильно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. При цьому, Суд зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 320/50833/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов