LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856420/10020/25

від 02.03.2026 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 420/10020/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 02 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ГУ ПФУ у Київській області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просив: -визнати протиправним та скасування рішення за № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача всі періоди за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ; - зобов`язати відповідача розрахувати та призначити позивачу пенсію за віком з урахуванням всього страхового стажу, зазначеного у записах трудової книги; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу розраховану пенсію за віком за період від моменту звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України (17.03.2025) до моменту призначення та виплати пенсії за віком. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, з 20.07.1979 по 12.06.1985, з 29.10.1985 по 17.10.1989, з 01.11.1989 по 10.01.1992, з 01.07.1995 по 26.01.1996 та повторно розглянути його заяву від 17.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.03.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Серед інших документів до заяви позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_1 з метою підтвердження страхового стажу. За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу, а саме 15 років. Так, відповідач зазначив про те, що підтверджений стаж роботи позивача становить 06 років 07 місяців 20 днів. Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи; з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи; з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення; з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення; з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV). Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV). Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст. ст. 44, 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок). Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Крім того, Інструкцією від 20.07.74 №162 та Інструкцією від 29 липня 1993 року № 58, про порядок ведення трудових книжок працівників, що діяли на період спірних періодів роботи позивача унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Так, із змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує наступне: - відповідно до запису № 1 24.09.1976 позивач прийнятий слюсаром механозбірних робіт в цеху 25; - відповідно до запису № 3 17.03.1977 позивачу присвоєно 2 розряд слюсара механозбірних робіт в цеху 25 відповідно до наказу № 419; - відповідно до запису № 3 03.05.1977 звільнений за власним бажанням; - відповідно до запису № 4 20.07.1979 прийнятий у цех 25 слюсарем механо-збірних робіт; - відповідно до запису № 8 12.06.1985 звільнений за власним бажанням (наказ від 22.08.1985); - відповідно до запису № 9 29.10.1985 прийнятий на роботу та відправлений у відрядження на будівництво картонної фабрики; - відповідно до запису № 11 17.10.1989 звільнений за власним бажанням; - відповідно до запису № 12 01.11.1989 прийнятий радіомеханіком ІV розряду; - відповідно до запису № 13 10.01.1992 звільнений за власним бажанням; - відповідно до запису № 21 01.07.1995 прийнятий радіомеханіком; - відповідно до запису № 22 26.01.1996 звільнений за власним бажанням. Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи, то колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про виправлення номера наказу про звільнення є помилковим. Аналіз записів у трудовій книжці свідчить, що реквізити наказу про звільнення № 68 від 03.05.1977 залишилися без змін. Виправлення, на яке посилається відповідач, стосується іншого запису - наказу № 419 від 17.03.1977 про присвоєння позивачу 2-го розряду слюсаря механозбірних робіт у цеху

25. Зміна реквізитів цього наказу не має жодного відношення до факту звільнення та не впливає на підтвердження періоду роботи. Записи про прийняття на роботу 24.09.1976 та звільнення 03.05.1977 виконані належним чином, містять підписи уповноваженої особи та печатку підприємства. Вони підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період та відповідають вимогам Інструкції №

58. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення та періоду з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення, то колегія суддів вважає такі підстави є безпідставними, оскільки на відповідних записах трудової книжки відтиски печаток дійсно наявні. З часом вони частково втратили насиченість кольору та чіткість, що могло ускладнити їх сприйняття, однак це не свідчить про їх відсутність. Таким чином, сам факт знебарвлення чи часткового стирання відтиску печатки не може вважатися належною правовою підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, якщо інші реквізити трудової книжки підтверджують фактичне виконання працівником трудових обов`язків. Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки, на думку відповідача, відсутні накази про прийняття та звільнення, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними. Так, із змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що у відповідних записах чітко зазначено факт прийняття позивача на роботу 01.07.1995 та звільнення 26.01.1996. При цьому, в графі про реквізити наказу прямо вказано (мовою оригіналу): "Приказ від 01.07.1995 року" та "Приказ від 26.01.1996 року". Використання у трудовій книжці терміна "Приказ" відповідає усталеній практиці діловодства підприємств, оскільки до 1996 року в офіційній документації часто застосовувалася російська мова. Зазначені реквізити наказів підтверджують, що кадрові дії оформлювалися належними розпорядчими документами роботодавця, які стали підставою для внесення відповідних записів до трудової книжки. Також, відповідачем не зараховано до страхового стажу періоду з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи. Так, відповідно до запису № 8 трудової книжки позивач звільнений за власним бажанням 12.06.1985, тоді як у графі про реквізити наказу зазначено наказ від 22.08.1985 При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Також, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17. При цьому, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірних періодів, а також доказів того, що позивач не виконував трудові обов`язки у спірні періоди або що вказані періоди не відповідають дійсності. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Проте, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу. Згідно п. 4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Таким чином, на орган Пенсійного фонду України законодавець поклав обов`язок щодо вчинення дій по перевірці достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення таких дій. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, з 20.07.1979 по 12.06.1985, з 29.10.1985 по 17.10.1989, з 01.11.1989 по 10.01.1992, з 01.07.1995 по 26.01.1996. Водночас суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про призначення пенсії без попереднього надання правової оцінки пенсійним органом підставам незарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, адже завданням адміністративного суду є здійснення судового контролю за правомірністю прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а не первинний його розгляд. Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»