Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/10649/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 р. Справа № 480/10649/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/10649/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №UА805090/2024/000019/1 від 06.11.2024. В обґрунтування позову зазначив, що під час митного оформлення транспортного засобу надав всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових його митної вартості. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, що потягло за собою підвищення розміру митних платежів. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 позов задоволено. Сумська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього. Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Звертає увагу, що транспортний засіб ввезений на територію України своїм ходом, тобто його доставка не здійснювалась. Отже, товар відправлено з-за кордону після його оплати за банківськими реквізитами, що зазначені в рахунку, тоді як інших умов оплати митному органу не надано. Таким чином, не подання позивачем платіжних документів, що підтверджують сплачену ціну за автомобіль є підставою для неможливості використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору. В свою чергу, вказує, що митним органом визначено митну вартість товару, враховуючи інформацію з мережі Інтернет: автосайт www.mobile.de, де вартість автомобіля Mazda 2 hybrid hatchback CVT AUT, 2022 року випуску зі схожими пошкодженнями становить 15 958 євро. Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості, яким заявлену позивачем митну вартість товару скориговано до рівня 16 158 євро (з урахуванням транспортних витрат). При цьому, спірне рішення містить відомості про характеристики порівнюваного товару, що не враховано судом першої інстанції. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П`янова Я.В., Бегунц А.О. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури від 31.10.2024 № 460065 придбав у компанії Gedsted Autohandel a/s транспортний засіб Mazda 2, VIN - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 13.03.2023, вартість 9 200 Євро. 05.11.2024 з метою митного оформлення товару, представник позивача Таратун Т.В. подала до Сумської митниці митну декларацію № UA805090/2024/002654, в якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 9 200 Євро. На підтвердження митної вартості, разом з декларацією надано, зокрема: рахунок-фактура №460065 від 31.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення від 05.11.2024; висновок експерта 04110366 від 04.11.2024; договір про надання послуг митного брокера №20214/11/01/1-Д від 01.11.2024; висновок про походження товару №04110366 від 04.11.2024; довіреність № 1006 від 31.10.2024; заява від 05.11.2024; зняття з реєстрації авто №1783799 від 01.11.2024; фото пошкоджень авто від 05.11.2024; експортна декларація 24DKJAWLD7C6TKOB8 від 01.11.2024; копія паспорту та ідентифікаційного коду. За результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Сторонами не заперечується, що на вказане електронне повідомлення митниці декларантом не надано додаткових документів. За наслідками розгляду документів, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UА805090/2024/000019/1 від 06.11.2024. Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19. Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18. Судовим розглядом установлено, що митне оформлення транспортного засобу здійснювалось позивачем за основним методом з урахуванням рахунку-фактури від 31.10.2024 № 460065. Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості автомобіля, що поставлявся в Україну. Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару. У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору, зазначено: - згідно Довіреності від 31.10.2024 №1006, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 придбати (купити) на його ім`я транспортний засіб за кордоном України. Згідно рахунку-фактури від 31.10.2024 № 460065 сума до сплати становить 9 200 євро. Товар ввезено в Україну своїм ходом, тобто, товар відправлено з-за кордону за умови оплати ціни товару за банківськими реквізитами, що зазначені у рахунку. Інформація щодо інших умов оплати митному органу не надавалась. Таким чином ОСОБА_3 мала надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару згідно ч. 2 ст. 53 МК України. На запит митного органу надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, отримано відповідь про неможливість їх надання, без зазначення причин. Виходячи з вищевикладеного, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена та які підтверджують митну вартість згідно статті 53 МК України. Відповідач визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України на основі вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, роком виготовлення, об`ємом двигуна, типом кузова) на рівні 15 958 євро, згідно з ціновою інформацією відкритого інтернет ресурсу www.mobile.de та вартості перевезення, згідно з довідкою про транспортні витрати від 05.11.2024 у розмірі 200 євро. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Доводи скаржника щодо не надання позивачем банківських платіжних документів, що підтверджують вартість автомобіля марки Mazda 2, VIN - НОМЕР_1 , 2022 року випуску колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 придбав у компанії Gedsted Autohandel a/s транспортний засіб Mazda 2, VIN - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 13.03.2023 на підставі рахунку-фактури від 31.10.2024 № 460065. Визначена покупцем та продавцем вартість товару становить 9 200 Євро. Рахунок від 31.10.2024 № 460065 скріплено печаткою та підписом продавця. Дослідивши рахунок-фактуру, колегія суддів зазначає, що вказаний документ містить відомості про вартість автомобіля 9 200 Євро, необхідні реквізити сторін: продавця Gedsted Autohandel a/s та покупця ОСОБА_1 , особистий підпис продавця; відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу марки Mazda 2, VIN - НОМЕР_1 , 2023 року. Як пояснив позивач та не спростував відповідач, оплата за придбаний автомобіль ним здійснена готівкою, а отже надати додаткові документи на підтвердження передачі продавцю коштів він не мав можливості. З цього приводу колегія суддів зазначає, що рахунком-фактурою не визначено умов оплати товару, зокрема, лише в безготівковий спосіб, а отже оплата позивачем товару готівкою не суперечить рахунку-фактурі. В свою чергу, рахунок-фактура від 31.10.2024 № 460065 є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля, які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Висновки щодо належності рахунку-фактури в якості документу, що підтверджує вартість придбаного товару висловлені Верховним Судом у постанові від 08.08.2025 у справі № 460/164/24. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження вартості придбаного автомобіля. Інших підстав неможливості визначення митної вартості товару за основним методом відповідачем ні в рішенні про коригування митної вартості, ні судам першої та апеляційної інстанції не наведено. Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу. В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі № 480/10649/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц