Постанова 4808 № 341/2087/25

Справа № 341/2087/25 Провадження № 22-ц/4808/472/26 Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Луганської В. М., Томин О. О., розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мерцалов Михайло Юрійович, на ухвалу Галицького районного суду від 28 січня 2025 року, у складі судді Мергеля М. Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У позові просить розірвати шлюб, укладений між сторонами, який зареєстрований 21 вересня 2016 року у Галицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області, актовий запис №

57. У судовому засіданні суду першої інстанції відповідачка заперечила щодо позову та просила вжити заходів для примирення, оскільки є шанс для збереження шлюбу. Ухвалою Галицького районного суду від 28 січня 2025 року клопотання відповідачки задоволено. Надано сторонам у справі про розірвання шлюбу строк для примирення тривалістю 3 (три) місяці. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до закінчення строку для примирення, а саме до 28 квітня 2026 року. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мерцалов М. Ю. подав апеляційну скаргу. Вважає, що за наявних обставин справи надання строку для примирення не відповідає фактичному стану сімейних відносин між сторонами та не сприяє досягненню мети, передбаченої статтею 111 Сімейного кодексу України, а саме примиренню подружжя. Зазначає, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 2016 року, водночас фактичні шлюбні відносини між ними тривалий час відсутні, а з січня 2025 року сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть та сімейних відносин не підтримують. Позивач має чіткий та усвідомлений намір припинити шлюб, оскільки фактично створив іншу сім`ю та має намір будувати сімейні стосунки з іншою жінкою. Посилання відповідачки на участь позивача у відбитті збройної агресії російської федерації також не змінює фактичного стану сімейних відносин між сторонами. Також не є перешкодою для розірвання шлюбу наявність у сторін спільної дитини. Просить скасувати ухвалу суду про зупинення провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Відповідачка ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористалась. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. Частиною другою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України та вважав необхідним надати сторонам строк для примирення з метою збереження сім`ї. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду. Суди повинні використовувати надану законом можливість вживати заходів для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Про зазначене також роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року. Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка заперечувала щодо розірвання шлюбу з позивачем та у судовому засіданні наполягала на можливість збереження шлюбу та примирення між сторонами. Статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі зокрема, у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України (п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що: «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). У даному випадку суд першої інстанції визнав можливим примирення сторін, оскільки відповідачка звернулася до суду з відповідною заявою, та зупинив провадження у справі на строк, який не перевищує встановлений частиною сьомою статті 240 ЦПК України термін. З урахуванням наведеного, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки зупинення провадження на час надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, є обов`язком суду, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Водночас варто зауважити, що строк, наданий подружжю на примирення не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, не є втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, як це передбачено вище зазначеними нормами законодавства, та після його закінчення, якщо примирення не відбудеться, суд вирішуватиме справу по суті заявленого позову. Відсутність згоди на примирення позивача, за наявності клопотання іншого з подружжя, який бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін. Тому доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення щодо надання строку на примирення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони тривалий час не підтримують стосунків, а їх шлюб носить формальний характер відхиляються апеляційним судом, оскільки вказана ухвала підлягає оскарженню лише в частині зупинення провадження, а не надання строку для примирення подружжя, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати висновок про обґрунтованість та доцільність заходу, який вжитий судом першої інстанції щодо примирення подружжя. Фактично, всі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з наданням судом сторонам строку для примирення, що в свою чергу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мерцалов Михайло Юрійович, залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду від 28 січня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: В. М. Луганська О. О. Томин