Постанова 4811 № 455/1258/24

Справа № 455/1258/24 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П Провадження № 22-ц/811/3638/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. Провадження № 22-ц/811/3639/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М. секретаря: Заяць Я.І. з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Соболь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року та на додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликалась на те, що 29 червня 2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд №2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м.Чоп до м.Львів на залізничній станції м.Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода - її маму ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого вона загинула на місці. За фактом кримінального правопорушення СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, про що 29 червня 2023 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326. 30 грудня 2023 року старшим слідчим СВ Відділення №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Терлецьким С.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326 від 29 червня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення - п.2 ч.1 ст.284 КПК України.? На момент звернення до суду, вона постійно відчуває апатію, скаржиться на головний біль, втрату сил та порушення сну, що супроводжуються сльозами. Після смерті матері, вона також страждає розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, зазнає роздратування, що призвело до суттєвих та непоправних змін у її житті. Загибель матері є причиною її постійних страждань, стресів, панічних атак, погіршенні здоров`я та необхідності докладати надзвичайних зусиль для організації життя. З огляду на вищенаведене, просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в її користь грошові кошти у розмірі 660 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 30 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 90 000 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь ОСОБА_1 6191 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в сумі 900 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 30 вересня 2025 року, після ухвалення рішення у справі, на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила ухвалити додаткове судове рішення по справі та стягнути в її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 гривень. Додатковим рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 090.91 грн. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року та додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року покликається на те, що згідно з висновком судово-психологічної експертизи моральна шкода, спричинена їй трагічною загибелю матері внаслідок наїзду вантажного електропоїзда, оцінюється в розмірі 660 000 грн., однак суд не надав належної правової оцінки висновку експертизи. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди не враховано, що вона є особою з інвалідністю з дитинства, отримує мінімальну пенсію по інвалідності, на момент загибелі матері була неповнолітньою, а батько не сплачував аліменти на її утримання. Просить рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року покликається на те, що у зв`язку з розглядом справи вона понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, однак суд стягнув лише 4090.91 грн., не врахувавши всіх обставин справи. Понесених витрат на професійну правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, які надані суду, відтак наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Просить додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. 03 грудня 2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи повно і всебічно розглянув обставини завдання моральної шкоди, подію дорожньо-транспортної пригоди, досліджено подані сторонами докази та зроблено висновки, які відповідають дійсним обставинам справи і судовій практиці. Наголошує на тому, що суд першої інстанції, враховуючи, що загибла порушила вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року No54, правомірно застосував норми частини 2 статті 1193 ЦК України, та зменшив суму відшкодування, оскільки заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди на загальну суму у розмірі 660 000 гривень, на думку суду, не відповідає принципу розумності та справедливості у даних обставинах справи. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були судом задоволені частково, вважає, що суд обгрунтовано дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, стягнувши із відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених вимог. Просить апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року та додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційних скарг, пояснення представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Соболь О.В. на заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом та матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим 20 грудня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області (а.с.13, зворотньої сторони, том 1). 03 листопада 2016 року ОСОБА_4 одружилася з ОСОБА_6 у зв`язку з чим ОСОБА_4 змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим 15 листопада 2016 року Старосамбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.18, том 1). З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 04 липня 2023 року Старосамбірським відділом реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 36 років померла ОСОБА_3 (а.с.12, том 1). З виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 28 листопада 2017 року та направлення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охмадит» №319/01 від 28 березня 2019 року відомо, що у ОСОБА_1 наявний S сколіоз грудо-поперекового відділу хребта на етапах оперативного лікування, вальгусна деформація лівого колінного суглобу, еквінусна установка лівої стопи (а.с.16-17, том 1). Постановою старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Терлецького С.Ю. від 30 грудня 2023 року встановлено, що 29 червня 2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд № 2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м. Чоп до м. Львів під керуванням машиніста ОСОБА_10 , на 87-му км 3-го пікету залізничної колії Сянки-Львів, що на залізничній станції м. Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебігала залізничну колію зліва-на-право відносно напрямку руху поїзда по пішохідному переході, оснащеному звуковою сигналізацією, що сповіщає про наближення поїзда. Пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди (а.с.19-21, том 1). Даний факт зареєстровано до ЄРДР за №12023141320000326 від 29 червня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України та розпочато досудове розслідування. Досудовим розслідуванням було встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала під час залізнично-транспортної пригоди. Згідно розшифрування швидкостемірної стрічки, протоколу розгляду події у ВСП «Локомотивне депо Мукачево» та з пояснень локомотивної бригади встановлено, що поїзд №2504 в зазначену добу слідував вагою 1209 т. в складі поїзда 224 осей. Після випробування повної проби гальм поїзд відправився зі станції Чоп о 00:03 год. на 277 км. 5 п., машиністом було виконано пробу гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. Швидкість поїзда зменшилась на 10 км/год. за 310 метрів при нормі 350 метрів. Під час слідування поїзда по станції Старий Самбір о 06:26 годині зі швидкістю 49 км/год., при дозволеній 60 км/год. (згідно наказу №389 від 28.06.2023) локомотивна бригада помітила людину, яка знаходилась на залізничній колії, машиністом поїзда було негайно подано звукові сигнали великої гучності з одночасним застосуванням термінового (екстреного) гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кг/см2, з подачею піска під колісні пари локомотива. На звукові сигнали великої гучності людина не реагувала. Через малу відстань уникнути наїзду на людину не вдалось, про що машиніст поїзда у встановленому порядку по поїзному радіозв`язку негайно повідомив чергового по Старий Самбір, а також керівництво локомотивного депо. Гальмівний шлях поїзда склав 360 м при розрахунковому 379 м. Відправився о 08:55 год., час зупинки склав 1 год. 55 хв. Після заїзду електровоза ВЛ11м-145 в локомотивне депо Львів-захід причетними працівниками було проведено його огляд у встановленому порядку та складено відповідний акт, під час огляду встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза справне, звукові сигнали великої та малої гучності справні, буферні ліхтарі та прожектор справні, система подачі піску під колісні пари в справному стані. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в діях локомотивної бригади електропоїзда № 2504 не вбачається порушення вимог правил технічної експлуатації на залізницях України, в результаті чого ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події, а отже в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Зазначеною постановою слідчого кримінальне провадження №12023141320000326 від 29 червня 2023 року, було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. З протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , відомо, що ОСОБА_11 працює на посаді бригадира колії в ПДБ-5, та 29 червня 2023 року, близько 06:20 години, він знаходився на залізничній станції Старий Самбір, де чекав на прибуття електропоїзда, який прибуває в м. Старий Самбір о 06:50 годині, щоб ним поїхати на роботу. ОСОБА_3 він бачив на автовокзалі. Близько 06:26 години, він почув звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, після чого побачив вантажний поїзд з великою кількістю вагонів, який рухався зі сторони м.Ужгорода. В цей час, під`їжджаючи до станції м.Старий Самбір, машиніст подав затяжний звуковий сигнал. Він помітив, як при наближенні вантажного електропоїзда до залізничного вокзалу, ОСОБА_3 , не зважаючи на увімкнений звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, продовжувала рух та переходила по пішохідному переході зі сторони залізничного вокзалу, тобто зліва на право відносно руху локомотива поїзда. В цей момент, машиніст електропоїзда подав звуковий сигнал. В момент, коли машиніст подавав звуковий сигнал, то локомотив електропоїзда перебував на відстані близько 50-60 метрів від пішохідного переходу. Однак, незважаючи на затяжні сигнали від локомотива електропоїзда, пішохід ОСОБА_3 прискоривши свій рух продовжувала бігти по пішохідному переході через залізничну колію на протилежну сторону. Побачивши це, він крикнув ОСОБА_3 куди вона іде та почав бігти за нею, однак її зупинити не встиг та побачив, як локомотив поїзда вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка раптово вибігла на залізничну колію (а.с.36-37). Висновком судово-медичної експертизи № 29/23 від 12 липня 2023 року встановлено, що смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступила внаслідок тупої поєднаної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами в оболонки, тканину і шлуночки мозку, переломами ребер справа, травматичним розривом великої долі печінки, селезінки, переломами кісток тазу і являлась несумісною з життям. Дані тілесні ушкодження за ступенем важкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. В момент травмування потерпіла знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні і була повернута до травмуючою сили правою поверхні тіла. Згідно висновку експерта №1484/2023-т від 11 липня .2023 року судово-токсикологічної експертизи крові і сечі від трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (а.с.29-32, том 1). Згідно акту огляду електровоза ВЛ11м-145 від 29 червня 2023 року встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза, звукові сигнали великої та малої гучності, буферні ліхтарі, прожектор, система подачі піску під колісні пари локомотива у справному стані (а.с.52, том 1). Згідно довідки із швидкостемірної стрічки за 29 червня 2023 року встановлено, що відправлення зі станції Чоп поїзда № 2504 о 00:03 годині на 277 км 5 п. проба гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. і падінні швидкості на 10 км/год. за 310 метрів при потрібному 350 метрів. По станції Старий Самбір зафіксована зупинка поїзда о 06:26 годині екстреним гальмуванням з розрядкою ГМ до нуля при швидкості 49 км/год. та зеленому вогні на локомотивному світлофорі. Гальмівний шлях склав 360 метрів при потрібному 379 метрів (а.с.51, том 1). Згідно відповіді з АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «служба локомотивного господарства» встановлено, що 28/29 червня 2023 року поїзд №2504 обслуговувався електровозом ВЛ11м-145 під управлінням локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_10 та помічника машиніста ОСОБА_12 ВСП «Локомотивне депо Мукачево» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с.24). Висновком експерта №635/25 Науково-дослідного інституту судових експертих та права від 10 січня 2025 року встановлено, що трагічна смерть матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є психотравмуючою для її доньки ОСОБА_1 . Позивачці було завдано моральну шкоду внаслідок психотравмуючої ситуації, а саме смерть матері та переживання за власне майбутнє, адже модель сімейного благополуччя повністю зруйнована. Для ОСОБА_1 події, що сталися, саме смерть матері стали психотравмуючим фактором пролонгованої дії по теперішній час і безперечно мають стресовий вплив. Стресовий вплив здійснюється внаслідок її постійних переживань, що викликані трагічним сприйняттям ситуації, яка виникла внаслідок втрати матері. Основними причинами подібних переживань стали наступні: постійні спогади душевних і фізичних страждань; повторне переживання спогадів про трагедію, відчуття збудження та підвищеної активності; значне погіршення стану здоров`я, страшні сновидіння, неспроможність зосередження, відчуття вини, відчуття нервовості, надмірної настороженості, тремтіння, лякливість та безсоння. Накопичення пролонгованої дії стресових факторів, а саме: невротичного, психологічного та психічного характеру призвели до негативних результатів погіршення психофізіологічного та психоемоційного стану ОСОБА_1 , яка певний час живе в моральних і психологічних стражданнях. Як наслідок стресового впливу, якого зазнала. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 склав 660 000,00 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психологічного та психічного стану (а.с.100-119, том 1). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заподіяна позивачці моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_3 , підлягає відшкодуванню відповідачем АТ «Укрзалізниця», як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки представником останнього у судовому засіданні не доведено, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої. Разом із цим, при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував, що у спірному випадку мала місце груба необережність потерпілої, адже ігнорування ОСОБА_3 вищевказаних сигналів про явну небезпеку, перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, що має враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами. Окрім того, при визначенні розміру моральної шкоди судом враховано, що позивачка ОСОБА_1 втратила близьку їй людину матір, що спричинило їй сильні душевні та фізичні страждання, після смерті ОСОБА_3 , вона страждає розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнає пригнічення, роздратування та неможливості змиритись із трагедією життя, що призвело до суттєвих та непоправних змін у її житті, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційна напруга та тієї обставини, що за наслідками смерті матері вона позбавлений моральної підтримки з боку померлої у житті в майбутньому. Задовольняючи позовні вимоги частково, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки ОСОБА_1 (з червня 2023 року і по даний час), характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, яка втратила турботу та підтримку близької людини, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 в сумі 90 000 гривень. Однак, з таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень статей ст.ст. 76,77,78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду кримінальному провадженні,ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили,є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (надалі Постанови) слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-цзазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки-роботодавець. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Відповідно до вимог п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.15, 2.19, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння. З матеріалів справи вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала у результаті тупої поєднаної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами в оболонки, тканину і шлуночки мозку, переломами ребер справа, травматичним розривом великої долі печінки, селезінки, переломами кісток тазу і являлась несумісною з життям. Дані тілесні ушкодження за ступенем важкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Крім того, смерті потерпілої сприяла її власна груба необережність (особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути). Адже незважаючи на поданий машиністом поїзда звуковий сигнал великої гучності та застосування екстреного гальмування ОСОБА_3 раптово вийшла на колію № НОМЕР_4 на пішохідний настил в результаті чого була смертельно травмована. (т.1 а.с.27). Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, встановив, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останньої та власною грубою необережністю. Разом із цим, у справі, яка переглядається, не встановлено наявності умислу потерпілої або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої доньці загиблої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .. При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції правильно застосував положення частини другої статті 1193 ЦК України. Однак, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 грн. є заниженим. За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23) еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції позивачці розмір відшкодування моральної шкоди є дещо занижений і не враховує у достатній мірі глибину фізичних та душевних страждань які вона у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , а також не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. ОСОБА_1 є людиною з інвалідністю другої групи, за життя ОСОБА_3 вона розраховувала на її підтримку і допомогу, користувалася цією підтримкою і допомогою. Тому втрата найближчої людини спричинило її моральні страждання. З`ясувавши обставини, за яких позивачці спричинено моральну шкоду, пов`язану з вимушеними непоправними змінами в її житті, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_3 , колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вищенаведеного розмір моральної шкоди слід збільшити до 200 000 гривень. Такий розмір відшкодування частково компенсує завдану позивачці смертю матері моральну шкоду та не призведене до збагачення останньої за рахунок відповідача. Вимоги позивачки про стягнення на її користь 660 000 гривень моральної шкоди згідно висновку судово-психологічної експертизи від 10 січня 2025 року не можуть бути задоволеними із наступних підстав. Дійсно, у зв`язку із трагічною загибеллю ОСОБА_3 , позивачці спричинена моральна шкода, яку не можливо компенсувати грошима. Однак, суд повторює, що причиною настання смерті ОСОБА_3 є її необережна поведінка. Встановлено, що при дорожньо-транспортній пригоді яка мала місце 29 червня 2023 року машиніст електропоїзда №2504 не мав жодної технічної можливості попередити нещасний випадок, а відповідач - АТ «Українська залізниця» відповідає за шкоду без вини. Також встановлено, що рішенням Самбірського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №455/195/24 за позовом ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_3 ) стягнуто з АТ «Українська залізниця» 40 000 гривень моральної шкоди, а рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 14 січня 2025 року у справі №455/1586/24 за позовом ОСОБА_13 (сестра ОСОБА_3 ) стягнуто з АТ «Українська залізниця» 40 000 гривень моральної шкоди. На розгляді судів першої інстанції перебувають справи: №455/1193/24 за позовом чоловіка ОСОБА_6 в інтересах малолітнього сина про стягнення моральної шкоди в сумі 660 000 гривень та №455/1194/24 за позовом мами ОСОБА_14 про стягнення моральної шкоди в сумі 520 000 гривень. Тому заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення 660 000 гривень моральної шкоди є очевидно завищеними, належним чином не мотивовані і не можуть бути стягнуті в такому розмірі. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на підставі положень статті 376 ЦПК України підлягає зміні. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивачки на надання професійної правничої допомоги адвокатом Терлецьким Ю.М. у розмірі 30000,00 гривень є доведеними, а тому підлягають стягненню у розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог. Проте, оскільки позовні вимоги судом апеляційної інстанції збільшено з 90 000 грн. до 200 000 грн., колегія суддів дійшла висновку, про те, що додаткове рішення в частині вирішення питання про відшкодування втрат на професійну правничу допомогу слід змінити, збільшивши розмір таких витрат із 4090,91 грн. до 10 000 грн. З огляду на фактичний обсяг послуг, наданих ОСОБА_1 адвокатом Терлецьким Ю.М., їх дійсність, необхідність, відповідність складності справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів вважає співмірними витрати позивач на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 10 000 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та типовості спірних правовідносин. Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині витрат на проведення судово-психологічної експертизи стягнутих з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , та збільшує цей розмір до 13 756 гривень 20 копійок. Крім того, з огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 4999,50 грн. судового збору. Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року задовольнити частково. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 13 756 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 20 копійок витрат на проведення судово-психологічної експертизи Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року задовольнити частково. Додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь на користь держави 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 50 копійок судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Шандра М.М.