Постанова 4874 № 906/275/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року Справа №906/275/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Олексюк Г.Є. суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Левчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2025 (суддя Прядко О.В., повне рішення складено 12.12.2025) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень правління ОСББ за участю представників: позивача - ОСОБА_1 ; відповідача - Могильницької І.М.; третьої особи - не з`явився ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2025 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім" 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на положення статуту ОСББ "Наш дім", норми Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вказав, що обрання членів правління об`єднання, порядок їх обрання та відкликання, їх кількісний склад та строки обрання, затвердження кандидатури голови правління об`єднання є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, при цьому керівництво поточною діяльністю об`єднання здійснює правління як виконавчий орган об`єднання. У спірному випадку вирішувалось питання щодо продовження повноважень голови правління та керуючого будинками вже діючому голові правління та керуючому будинками, надання йому повноважень на укладання та підписання договорів, відкриття та закриття рахунків в банківських установах, розпорядження коштами, що є поточною діяльністю ОСББ, і не відноситься до виключної компетенції загальних зборів. ОСОБА_3 був обраний головою правління не на підставі оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №1-2020р. від 31.01.2020, а, з огляду на матеріали справи, ще з 2015 року (іншого не встановлено). Суд зазначив, що доказів недотримання порядку скликання правління 31.01.2020, недостатності голосів на засіданні правління для наявності кворуму та прийняття оскаржуваних рішень матеріли справи не містять. Порушень процедури під час прийняття оскаржуваних рішень правління, оформлених протоколом №1-2020р від 31.01.2020, судом не встановлено. Зважаючи на викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що у даній справі позивач не довів, яким чином оскаржувані рішення порушують його права або інтерес (зокрема, яким чином продовження повноважень діючого голови правління та керуючого будинками вплинуло на його права), та не зазначив, яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення прав і законних інтересів, за захистом яких він звернувся з цим позовом до суду, і яких саме. Крім того, суд зауважив, що станом на 31.01.2020 позивач не був членом правління (протилежного не доведено), а відтак і підстав стверджувати про порушення його права на участь в управлінні та прийнятті рішень виконавчого органу ОСББ немає. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини та оцінивши з огляду на положення ст.73-79, 86 ГПК України наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень правління ОСББ "Наш Дім", оформлених протоколом №1-2020р від 31.01.2020, в частині питань 4, 5 порядку денного. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити. Також просить скасувати оскаржуване рішення в частині покладення на позивача 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовити відповідачу у їх стягненні. Апелянт, зокрема, вказує, що члени правління не мали права продовжувати повноваження голови правління, оскільки таке повноваження прямо не передбачено ні законом, ні статутом, а відповідні дії правління є перевищенням компетенції та належать до виключної компетенції загальних зборів згідно п.7.7.2 Статуту ОСББ "Наш Дім". При цьому, зауважує, що суд першої інстанції фактично визнав допустимим наділення правління повноваженнями, що належать до виключної компетенції загальних зборів, посилаючись на положення статуту ОСББ. Однак, ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" має імперативний характер і не допускає зміни або розширення компетенції правління підзаконними актами чи внутрішніми документами ОСББ. Також вважає, що правління вийшло за межі компетенції загальних зборів: затвердження кошторису, відключення співвласників за борги по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території від електропостачання, передача спільного майна в оренду, продовження повноважень голови правління. Скаржник зазначає, що суд не дослідив склад правління, зазначений у протоколі, який містить істотні порушення вимог закону, зокрема, у протоколі зазначено лише 9 присутніх із 14 членів, включено особу, яка не є співвласником (бухгалтер ОСОБА_4 ), а головуючий одночасно голосував за власну кандидатуру, що свідчить про конфлікт інтересів. Окрім того, вказує про порушення вимог статуту та стандартів діловодства: відсутні підписи членів правління; не вказано, чи було засідання черговим чи позачерговим; усі рішення визначені як "одноголосні" без підтвердження особистими підписами. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності укладання договору про надання правничої допомоги підписаний головою правління ОСББ без підтвердження його повноважень на прийняття рішень щодо витрачання коштів об`єднання, оскільки відповідно до закону та п.7.7 статуту ОСББ "Наш Дім" такі питання належать до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Суд першої інстанції також не здійснив оцінки співмірності заявлених витрат складності справи та обсягу фактично виконаної роботи, чим порушив вимоги ст.129 ГПК України. Апелянт також зазначає про незаконність ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.06.2024 у цій справі, якою клопотання позивача про витребування доказів було задоволено лише частково, а фактично відмовлено у витребуванні протоколів загальних зборів щодо обрання складу правління та затвердження кандидатури голови правління. При цьому суд обмежився витребуванням лише протоколів, що є предметом оскарження, чим унеможливив перевірку легітимності органу, який ухвалив спірне рішення. На думку позивача, це призвело до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність дій правління ОСББ без встановлення ключової обставини - чи було правління сформоване належним чином та чи мало воно повноваження приймати оспорюване рішення. Зазначене свідчить про порушення вимог ст.80, 81, 82, 83 ГПК України, які регулюють порядок витребування доказів. У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що обрання голови правління з числа членів правління та надання повноважень на укладення договорів відноситься до поточної діяльності ОСББ та вирішується правлінням ОСББ, оскільки не відноситься до виключних повноважень загальних зборів співвласників. Заперечує існування конфлікту інтересів щодо голосування під час вирішення п. 4 та 5 засідання правління, оскільки голос голови правління ОСББ не мав вирішального значення при прийнятті рішення, тому фактично не мав жодного впливу на результати голосування. Перебування у складі правління головного бухгалтера за посадою - було визначено статутом ОСББ, який був чинний на момент прийняття рішення. Відтак, вважає безпідставними доводи апелянта, що склад правління ОСББ сформований з порушенням. Відповідач зауважує, що відсутність підписів всіх членів правління на протоколі засідання правління не є порушенням чинного статуту (п.7.11.) та законодавства, що діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення. Також звертає увагу, що позивач не зазначає, які саме його права були порушені, прийняттям оскаржуваного рішення правління, формально зазначаючи про право на участь в управлінні об`єднанням. Право на участь в управлінні ніяким чином не могло бути порушене, оскільки позивач не був обраний до складу правління, а своє право на участь в управлінні має можливість реалізувати шляхом участі в загальних зборах об`єднання, проте не в засіданнях правління. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що укладення договору з Адвокатським бюро "Могильницької" здійснене головою правління в межах його повноважень, визначених п.7.9.4 статуту, тому такий договір є чинним, а судові витрати підлягають відшкодуванню. Зауважує, що у даній справі відбулось більше 8 судових засідань, а також був поданий відзив, а тому зважаючи на велику кількість судових засідань у справі, вартість судових витрат відповідача відповідає складності справи, а також кількості та тривалості судових засідань. Відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2025 - без змін. 06.02.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якому останній вважає, що відзив зводиться до спроби виправдати незаконні дії правління ОСББ шляхом вибіркового тлумачення імперативних норм закону, які за своєю правовою природою не допускають двозначного або довільного застосування. Вважає, що ігнорування відповідачем приписів ст.10 Закону №2866-111 та підміна їх положеннями статуту ОСББ призводить до фактичного усунення співвласника від участі в управлінні об`єднанням та нівелює гарантовані законом управлінські права апелянта. За таких умов оспорюване рішення правління не може вважатися правомірним, а доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ "Наш Дім" створено власниками квартир багатоквартирного будинку №7 по вул.Замкова у 2000 році. Створення об`єднання затверджено рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №101 від 29.03.2000. У подальшому рішеннями Новоград-Волинської міської ради №359 від 24.07.2008, №386 від 11.09.2009, №427 від 18.12.2008, №447 від 29.12.2008 та рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №373 від 08.10.2008 до об`єднання було приєднано будинки №1 по вул. Шевченка, №3 по вул. Соборності, №1 по вул. Юрія Ковальського, №1 по вул. Шолом-Алейхема, №15 по пл. Лесі Українки, №5 по пл. Лесі Українки, №3 по пл. Лесі Українки у місті Звягелі; згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №78 від 23.02.2011 до об`єднання було приєднано будинок АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції було беззаперечно встановлено, що позивач згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради від 22.12.1999 №597 є власником квартири №49 по вул. Замкова, 7 у м.Звягель. Згідно п.7.1 статуту, органами управління об`єднанням є загальні збори його співвласників, правління та ревізійна комісія. Вищим органом управління Об`єднання є загальні збори, які скликаються і проводяться не рідше одного разу на рік (п.7.2. статуту). У відповідності до 7.8. статуту, для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається Правління в кількості 14 чоловік терміном на три роки. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Пунктом 7.13. статуту передбачено, що засідання Правління правомочне, якщо на ньому присутні більше п`ятдесяти відсотків членів Правління. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 від присутніх членів Правління. 31.01.2020 року правління ОСББ "Наш дім" було проведено засідання, оформлене протоколом № 1-2020р, на якому були присутні 9 членів правління ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Драч О.В., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). На вирішення правління було винесено на порядок денний, зокрема, питання продовження повноважень голови правління в особі керуючого будинками (питання №4) та надання повноважень керуючому будинками ОСББ "Наш дім" ОСОБА_3 підписувати необхідні документи: договори, відкривати та закривати рахунки в банках, розпоряджатися коштами (питання №5). За результатом голосування, присутніми членами правління одноголосно було вирішено: продовжити повноваження голови правління та керуючого будинками ОСББ "Наш дім" - діючому голові правління в особі керуючого Войтовича А.Б. (питання №4); надати повноваження на підготування та підписання протоколу цих зборів, укладати та підписувати договори, відкривати та закривати рахунки в банківських установах, розпоряджатися коштами (питання №5). Позивач, посилаючись на незаконність вказаних вище рішень правління ОСББ "Наш дім", оформлених протоколом №1-2020р від 31.01.2020, в частині питань 4, 5 порядку денного, та порушення його прав, передбачених ст.14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", звернувся з цим позовом до суду. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно з ч.1 ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ"), Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Відповідно до ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно з ч.1, 4 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Отже, цей Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для захисту їх прав, сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з поміж іншого, підставою позову позивачем зазначено прийняття спірного рішення неповноважним складом Правління та без наявних в правління повноважень на прийняття таких рішень. Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", п.7.1, п.7.7 статуту ОСББ передбачено, зокрема, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема обрання членів правління об`єднання. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами (ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", п.7.8 статуту ОСББ). У відповідності до п. 7.8. статуту, Правління обирається в кількості 14 чоловік терміном на три роки. Обрання членів правління об`єднання, затвердження кандидатури голови правління об`єднання відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників Об`єднання (п.п.7.7.2 статуту). Згідно з п.7.10. статуту, Правління об`єднання зі свого складу обирає Голову правління - Керуючого будинками, який є штатною посадовою особою. На випадок відсутності Голови правління його обов`язки виконує Керуючий будинками або головний бухгалтер, який є членом правління об`єднання. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано суду доказів прийняття Загальними зборами рішення про обрання чи переобрання складу правління, а також доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку про те, що визначений п.7.8 Статуту строк повноважень Правління не закінчився. При цьому, апеляційним судом беззаперечно встановлено і на підставі ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказування, оскільки визнається обома сторонами, та обставина, що станом на 31.01.2020, а саме на дату проведення спірного засідання членів правління ОСББ, 3-річний строк повноважень правління згідно п.7.8. статуту закінчився. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи. Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про обрання членів правління об`єднання, затвердження кандидатури голови правління об`єднання. Оскільки повноваження членів правління об`єднання та його голови припиняються їх переобранням, то суди не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.01.2025 у справі №910/1967/24). Отже, питання припинення повноважень правління та голови правління об`єднання, у тому числі у зв`язку зі спливом строку їхніх повноважень, належить виключно до компетенції уповноважених статутних органів ОСББ, в даному випадку загальних зборів співвласників. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що створення виконавчого органу в ОСББ є обов`язковою вимогою закону та необхідною умовою здійснення керівництва його поточною діяльністю, а тому саме по собі закінчення строку повноважень членів правління за відсутності обрання нового складу не може тлумачитися як припинення існування виконавчого органу чи як підстава для зупинення діяльності об`єднання, оскільки це суперечило б правовій природі та завданням ОСББ. Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України, зокрема, рішень органів управління об`єднання, на підтвердження обрання чи переобрання нового складу членів правління та затвердження кандидатури голови правління станом на дату проведення спірного засідання правління ОСББ від 31.01.2020, позивачем суду не надано. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано наявності повноважень правління як виконавчого органу ОСББ та його голови, оскільки компетентним органом об`єднання не прийнято жодного рішення щодо припинення чи зміни їхніх повноважень. Відтак, доводи апелянта про те, що спірне рішення ухвалено неповноважним складом правління та за відсутності відповідних повноважень, є безпідставними, необґрунтованими, у зв`язку з чим судом до уваги не приймаються. Враховуючи вказані висновки суду, а також визнання відповідачем обставин щодо закінчення строку повноважень правління ОСББ на дату проведення спірного засідання, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про витребування протоколів загальних зборів ОСББ "Наш дім" про обрання членів правління та затвердження кандидатури голови правління не має правового значення, а тому у його задоволенні слід відмовити, про що суд першої інстанції дійшов вірного висновку. Апеляційний суд також встановив, що межі компетенції правління чітко визначені положеннями Закону та Статуту, серед яких відсутнє право останнього на продовження строку повноважень його голови. Обрання голови правлінням (за умови легітимності останнього) потребує подальшого затвердження його кандидатури загальними зборами (п.п.7.7.2, 7.10 статуту). Однак, із врахуванням вищевикладеного, продовження строку повноваженнь голови правління за такої правової конструкції не має правового значення, адже повноваження раніше обраного голови правління також продовжуються на строк обрання всього складу правління. При цьому, колегія суддів зауважує, що рішення правління не обмежує позивача, як члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у праві розпочати процедуру ініціювання скликання загальних зборів для обрання нового складу правління та взяти в них участь. Доводи апелянта про перебування у складі правління головного бухгалтера, який не є членом ОСББ, що є порушенням вимог законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями п.7.10 статуту, яким передбачено перебування у складі правління головного бухгалтера за посадою. Щодо оцінки правомірності прийнятого рішення правлінням 31.01.2020 року по п`ятому питанню порядку денного, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до ч.17 ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та п. 7.8 статуту ОСББ, Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. При цьому, виключний перелік його повноважень установлено пп.7.9-7.10 статуту та ч.20 ст.10 зазначеного Закону, що свідчить про чітке нормативне визначення та обмеження меж його компетенції. Аналізуючи зміст рішення правління по п`ятому питанню порядку денного, апеляційний суд зазначає, що надання повноважень на підготування та підписання протоколу зборів правління, на укладання і підписання договорів, відкриття рахунків банківських установах голові правління саме по собі не суперечить визначеній ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та п.7.8 статуту меті створення та обрання такого виконавчого органу. Правління ОСББ створюється виключно з метою керівництва його поточною діяльністю, тобто для забезпечення безперервного керівництва фінансово-господарською діяльністю юридичної особи для досягнення мети створення об`єднання, визначеної в ст. 4 Закону України "Про ОСББ". Для цього, вказаним Законом та статутом визначено виключний перелік повноважень правління, обсяг яких може корегуватись лише Загальними зборами, як вищим органом об`єднання. Пунктами 7.9.4., 7.9.7, 7.11 статуту до компетенції правління віднесено: укладення договорів із суб`єктами підприємництва; прийняття рішень про надання майна, що перебуває у спільній власності співвласників об`єднання у користування (найм) іншим юридичним чи фізичним особам. Голова ж правління наділений правом укладати від імені об`єднання угоди, розпоряджатися коштами відповідно до затвердженого кошторису та підписувати всі рішення правління. Отже, за своїм змістом, рішення по п`ятому питанню, яке було прийняте правлінням 31.01.2020 року не суперечить наведеним вище положенням статуту та Закону, відповідно прийняте в межах компетенції правління та жодним чином не порушує прав та інтересів позивача. Щодо доводів апелянта про те, що на протоколі правління відсутні підписи всіх членів правління, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.7.11. статуту, всі рішення правління підписуються Головою правління - Керуючим будинками. Отже, відсутність підписів інших членів Правління на протоколі не є порушенням вимог Статуту та не впливає на легітимність прийнятих рішень, що спростовує відповідні доводи апелянта. Колегія суддів враховує, що відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц. Відтак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Отже, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Статтею 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" кожному співвласнику гарантовано право, зокрема, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання. Такі права співвласника багатоквартирного будинку по своїй суті відповідають змісту корпоративних прав (корпоративне управління) у розумінні Цивільного кодексу України. Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає апеляційному суду можливість дійти висновку про те, що приймаючи рішення про продовження строку повноважень голови Правління та наділяючи його певними правами, останнє, хоча і діяло поза межами строку власних повноважень та всупереч положенням п.7.7.2, п.7.8 Статуту, однак такі рішення не призвели до порушення визначених ст. 14 Закону прав позивача, як члена ОСББ на корпоративне управління об`єднанням (право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання). Прийняття оскаржуваних рішень Правління не тягне будь-яких правових наслідків для позивача, як члена ОСББ, а тому не може порушувати права останнього, за захистом яких він звернувся до суду. Окрім того, як вірно вказав суд першої інстанції, станом на 31.01.2020 позивач не був членом правління, а відтак і підстави стверджувати про порушення його права на участь в управлінні та прийнятті рішень виконавчого органу ОСББ відсутні. Разом з тим, позивач не зазначив, яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення прав і законних інтересів, за захистом яких він звернувся з цим позовом до суду, і яких саме. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявленого позову, оскільки відсутність порушеного права та безпосереднього законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у ньому. Щодо наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення із позивача 12500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. 17.04.2024 року між Адвокатським бюро "Могильницької" (адвокатське бюро) та ОСББ "Наш Дім" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, згідно з п.3 якого гонорар - винагорода адвокатського бюро за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським бюро позитивного результату, якого бажає клієнт. Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатським бюро послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. У додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2024 передбачено перелік та вартість правової допомоги (послуг), які адвокатське бюро надає клієнту, серед яких, зокрема: підготовка проекту відзиву на позовну заяву у справі №906/275/24 - 1 проект (витрати часу до 6 год) - 2500,00 грн; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Житомирської області - участь в 1 засіданні - 1000,00 грн. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 17.04.2024, між адвокатським бюро "Могильницької" та ОСББ "Наш Дім" складено й підписано акти наданих послуг про виконання адвокатським бюро та прийняття клієнтом послуг у справі №906/275/24 (т.1, а.с.160; т.2, а.с.211-214). Факт оплати відповідачем послуг адвоката підтверджується відповідними платіжними (т.1, а.с.159, 161; т.2, а.с.215-218). Окрім того, у підтвердження заявлених витрат на професійну правничу представником відповідача надано також копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000916 від 17.01.2018, та ордер серії АМ №1081014 від 17.04.2024 (т.1, а.с.162, 163). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем згідно з вимогами ст.74 ГПК України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду даної справи у Господарському суді Житомирської області. За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Відповідно до ч. 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять акта наданих послуг щодо представництва інтересів відповідача у судовому засіданні 29.07.2024, як того вимагає абз.6 п.3 договору про надання правової допомоги від 17.04.2024. Крім того, акт наданих послуг від 16.10.2025 складено щодо представництва інтересів відповідача у судовому засіданні 03.12.2025, яке на дату складання акту ще не відбулося, тобто передчасно, а тому зазначені витрати не відповідають критерію їх реальності та фактичності. Отже, заявлені представником відповідача витрати на оплату адвокатських послуг за участь у судових засіданнях 29.07.2024 та 03.12.2025 на загальну суму 2 000,00 грн не є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги визначені ч.5 ст.129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, проаналізувавши подані заявником докази в підтвердження понесених витрат, оцінюючи складність справи, враховуючи критерії реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, час витрачений адвокатом, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відшкодуванню відповідачу підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн, як такі, що відповідають критерію розумної необхідності, є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер. Доводи скаржника щодо відсутності підстав стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку із непідтвердженими повноваженнями Голови Правління на використання коштів об`єднання, не заслуговують на увагу, оскільки укладення договору з Адвокатським бюро "Могильницької" здійснено Головою Правління в межах його повноважень, визначених пунктом 7.9.4 статуту. У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2025 у справі №906/275/24 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена "27" лютого 2026 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Василишин А.Р.