Постанова 4873 № 927/465/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" березня 2026 р. Справа№ 927/465/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Мальченко А.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Національного університету "Чернігівська політехніка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025 у справі №927/465/25 (суддя Кузьменко Т.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ДЕНКО" до Національного університету "Чернігівська політехніка" про стягнення 184 210,46 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ДЕНКО" звернулось до Господарського суду Чернігівської обалсті з позовом до Національного університету "Чернігівська політехніка" про стягнення 847210,46 грн безпідставно отриманих коштів, перерахованих платіжною інструкцією № 524 від 14.11.2024. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у зв`язку з відсутністю у відповідача правових підстав на отримання від позивача та подальшого володіння коштами у розмірі 184210,46 грн, ці кошти отримані ним безпідставно і підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. У відзиві на позов відповідач зазначив про те, що ТОВ «Будівельна компанія «ДенКо» було добровільно сплачено на рахунок Університету 184 210,46 грн. Підстави для повернення/стягнення коштів відсутні, адже розрахунки (платежі) проведені у відповідності до умов договору № 98 від 16.02.2024 та статей 837, 852 ЦК України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025 у справі №927/465/25 позов задоволено. Стягнуто з Національного університету "Чернігівська політехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ДЕНКО" грошові кошти у розмірі 184 210,46 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що грошові кошти в сумі 184 210,46 грн, перераховані позивачем на рахунок відповідача за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах, а відтак підлягають поверненню позивачу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного. Судом проігноровано зміст акту звірки розрахунків станом на 30.11.2024, відповідно до якого заборгованість відсутня. Під час розгляду справи судом не розмежовано наступні терміни: обсяг (прийняття робіт) та вартість робіт (загальновиробничі витрати), що призвело до неправильного установлення обставин та відповідно вплинуло на ухвалення рішення судом. У даному випадку необхідно було дослідити завищення вартості виконаних робіт, тобто сум ЄСВ у складі загальновиробничих витрат, включених позивачем до актів виконаних робіт, що було доведено під час зустрічної звірки, проведеною Держаудитслужбою у позивача. Апелянт вважає, що відповідно до умов договору №98 (п.п.3.3,3.4, 3.6) та статті 1212 ЦК України зазначені суми підлягали поверненню відповідачу, що і було здійснено в законний спосіб. Скаржник вказує на неповне дослідження судом доказів та їх оцінку, внаслідок чого зроблено хибний висновок про ймовірну підставу для перерахування коштів позивачем - акт(довідка) Держаудитслужби, замість наявності реальної підстави, а саме повернення надміру сплачених коштів під час виконання договору капітального ремонту внаслідок завищення позивачем вартості виконаних робіт, що посвідчено рішенням суб`єкта владних повноважень (вимогою). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного університету "Чернігівська політехніка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025 у справі №927/465/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Під час апеляційного провадження від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 16.02.2024 між Національним університетом «Чернігівська політехніка» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДЕНКО» (далі - Підрядник) був укладений Договір про закупівлю підрядних робіт № 98 (надалі - Договір). Відповідно до пп. 1.1 та 1.2 зазначеного Договору Підрядник зобов`язався на свій ризик виконати певні роботи: капітальний ремонт частини будівлі (утеплення частини фасадів) учбового корпусу № 8 Національного університету "Чернігівська політехніка" за адресою: м. Чернігів, вул. Козацька, 1А та передати їх результат Замовнику, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Ціна робіт, що становить предмет цього Договору, включає відшкодування витрат Підрядника та плату за виконану ним роботу і не включає вартість матеріальних ресурсів, придбаних Замовником і переданих Підряднику для виконання робіт (п. 3.1. Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору ціна робіт, що становить предмет цього Договору, визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього Договору, розраховується відповідно до вимог чинних нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що договірна ціна (динамічна) складає 2805758,05 грн, у т.ч. ПДВ 467626,34 грн (у тому числі будівельні роботи 2286,85747 тис. грн; інші витрати 518,90058 тис. грн) (п. 3.3. в редакції додаткової угоди № 4 від 10.12.2024). Ціна цього Договору залишається незмінною до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема в залежності від реального фінансування видатків Замовника та відповідного зменшення Сторонами ціни цього Договору. За умовами п. 3.4. Договору договірна ціна враховує всі можливі податки, збори та обов`язкові платежі, усі витрати та вигоди Підрядника. Будь-які витрати, пов`язані з помилковим розрахунком розміру будь-яких податків, тим і зборів, бере на себе підрядник. Відповідно до п. 3.5. Договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Сторони домовилися, що у разі, коли фактичні витрати Підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначення ціни (кошторису), Підрядник отримує плату за фактично виконані обсяги робіт (п. 3.6. Договору). Згідно п. 3.7. Договору у випадку перегляду договірної ціни, нова ціна обґрунтовується розрахунками та погоджується Сторонами, шляхом укладення двостороннього додаткової угоди до Договору. Відповідно до п. 4.4. Договору розрахунки проводяться на підставі актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін. Форми КБ-2в, КБ-3 готує підрядник і передає їх для розгляду та підписання Замовнику, Замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів підписує форми КБ-2в, КБ-3, або надає свої зауваження до таких актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3). Розбіжності, що виникли при підписанні актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) вирішуються у встановленому законодавством порядку. У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право за участю Підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті. При виявленні в розрахунках за виконані роботи (форми КБ-2в, КБ-3, які були відповідно оформлені і сплачені за попередні періоди) беззаперечних помилок і порушень діючого порядку визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення вказаних помилок. Позивач своєчасно і у повному обсязі виконав роботи, що були передбачені сторонами за Договором. Підтвердженням цього є підписані сторонами наступні документи: - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 25.03.2024 на суму 740182,52 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 25.03.2024 на суму 740182,52 грн; - акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 24.04.2024 на суму 1233990,43 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 24.04.2024 на суму 1233990,43 грн; - акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 24.05.2024 на суму 621068,38 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 24.05.2024 на суму 621068,38 грн; - акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 24.07.2024 на суму 51945,66 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 24.07.2024 на суму 51945,66 грн; - акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 30.10.2024 на суму 158571,06 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 30.10.2024 р. на суму 158571,06 грн. Всього вартість робіт склала 2805758,05 грн. Відповідач оплатив вартість робіт в сумі 2805758,05 грн, зокрема: - 29.03.2024 740182,52 грн (Призначення платежу: 2201160; 3210; Оплата за капітальний ремонт частини будівлі (утеплення частини фасадів) учбового корпусу № 8; згідно акт № 1 від 25.03.2024, договір № 98 від 16.02.2024; ПДВ 123363,75); - 30.04.2024 1233990,43 грн (Призначення платежу: 2201160; 3210; Оплата за капітальний ремонт частини буд. (утеплення фасадів) учбового корпусу №8; згідно акт № 2 від 24.04.2024, договір № 98 від 16.02.2024; ПДВ 205665,07); - 30.05.2024 621068,38 грн (Призначення платежу: 2201160; 3210; Оплата за капітальний ремонт частини будівлі (утеплення частини фасадів) учбового корпусу № 8; згідно акт № 3 від 24.05.2024, договір № 98 від 16.02.2024; ПДВ 103511,40); - 31.07.2024 51945,66 грн (Призначення платежу: 2201160; 3210; Оплата за кап. ремонт частини учбового корпусу № 8; згідно акт № 4 від 22.07.2024, договір № 98 від 16.02.2024; ПДВ 8657,61); - 03.11.2024 158571,06 грн (Призначення платежу: 2201160; 3210; Оплата за капітальний ремонт частини будівлі (утеплення частини фасадів) згідно акт № 5 від 30.10.2024, договір № 98 від 16.02.2024; ПДВ 26428,51). Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено перевірку закупівель, здійснених Національним університетом «Чернігівська політехніка», інформацію про які оприлюднено в електронній системі закупівель за номерами ID: UA-2024-04-15-005242-а та UA-2024-01-12-009617-а, за результатом якої складено Акт перевірки закупівель від 17.09.2024 № 18-30/16. В ході перевірки були встановлені порушення, зокрема, в порушення вимог п. 6.2. Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», НУ «Чернігівська політехніка» проведено зайві видатки внаслідок безпідставного включення до ІІ блоку (Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування) розрахунків загальновиробничих витрат та до актів ф. КБ-2в завищеної суми ЄСВ, чим збільшено вартість будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт частини будівлі» (утеплення частини фасадів) учбового корпусу №8 Національного університету «Чернігівська політехніка» за адресою: м. Чернігів, вул. Козацька, 1А» на загальну суму 184210,46 грн. 23.10.2024 відповідач звернувся до позивача з претензією № 401/08-2281/ВС щодо повернення коштів в сумі 184210,46 грн. 14.11.2024 позивач перерахував 184210,46 грн відповідно до платіжної інструкції № 524 від 14.11.2024, призначення платежу: «повернення коштів згідно претензії № 401/08-22/18/ВС від 23.10.2024 по договору № 98 від 16.02.2024». У матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за період березень 2024 року - листопад 2024 року, відповідно до якого сторони погодили, що станом на 30.11.2024 заборгованість між сторонами відсутня. При цьому, за даними акту звірки розрахунків вбачається, що Підрядником (позивачем) виконано роботи на суму 2805758,05 грн, а Замовником (відповідачем) сплачена вартість робіт на суму 2805758,05 грн. Претензією № 667 від 24.02.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих кошів в сумі 184210,46 грн. Відповідач листом № 101/11-566/ВС від 06.03.2025 повідомив позивачу, що підстави для здійснення платежу з повернення коштів в сумі 184210,46 грн відсутні. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України). Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Укладений між сторонами договір № 98 від 16.02.2024 за своєю правовою природою є договорами підряду (будівельного підряду). Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Аналогічні права замовника погоджені сторонами і у договорі підряду, які є підставою заявлених позивачем позовних вимог. Доказів відмови замовника від договору № 98 від 16.02.2024 матеріали справи не містять. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (стаття 853 ЦК України). Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України). Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідносини, в яких виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц). Згідно частин першої, другої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. Частинами четвертою, шостою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) позивачем виконано, а замовником прийнято роботи по договору № 98 від 16.02.2024 на загальну суму 2 805 758,05 грн. Сторонами підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на суму 2 805 758,05 грн. Вказані акти та довідка уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, що свідчить як про прийняття замовником робіт, визначених у цих актах, у повному обсязі, так і про згоду замовника про вартість виконаних робіт. При цьому, матеріали справи не містять доказів складання акта (чи актів) про виявлені недоліки у роботі (роботах) під час їх прийняття сторонами, а також доказів пред`явлення вимог про усунення недоліків відповідно до умов договорів та положень частини першої статті 858 ЦК України. Підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт без зауважень, замовник підтвердив, що роботи за цими актами були виконані у повному обсязі та належним чином і їх вартість становить 2 805 758,05 грн. Крім того, вартість виконаних робіт на суму 2 805 758,05 грн сторонами також визначено і підтверджено шляхом укладення між замовником і підрядником додаткової угоди № 4 від 10.10.2024. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підставі платіжної інструкції № 524 від 14.11.2024 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 184 210,46 грн з визначенням призначення платежу «повернення коштів згідно претензії № 401/08- 22818/ВС від 23.10.2024 по договір № 98 від 16.02.2024». Будь-яких доказів укладення між сторонами додаткових угод щодо узгодження іншої вартості робіт по договору № 98 від 16.02.2024 до матеріалів справи не додано, як не надано доказів отримання відповідачем від позивача послуг на спірну суму. Приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21, в якій суд зазначив, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України). Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача (апелянта) на результати перевірки і висновки, викладені в Акті перевірки закупівель за номерами ID: UA-2024-04-15-005242-а та UA2024-01-12-009617-а від 17.09.2024 № 18-30/16, щодо зайво сплачених коштів Національним університетом «Чернігівська політехніка» як на підставу правомірного отримання коштів. Судом враховано, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Аудиторська перевірка, результати якої оформлені відповідною довідкою та Актом, не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. При цьому, аудиторська довідка не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аудиторська довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Аудиторська довідка є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який її склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторська довідка не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторська довідка не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Аудиторська довідка є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. З огляду на викладене, довідка та Акт перевірки не можуть встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором з боку контролюючих органів державної влади, а чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення. Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Акт перевірки Держаудитслужби не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання позивача повернути сплачені йому відповідачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, з огляду на що грошові кошти в сумі 184 210,46 грн, перераховані позивачем на рахунок відповідача за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, вірно визначені судом такими, що не перебувають у відповідача на законних підставах, а відтак підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Національного університету "Чернігівська політехніка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025 у справі №927/465/25. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 277, 280, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Національного університету "Чернігівська політехніка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025у справі №927/465/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2025 у справі №927/465/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/465/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко А.О. Мальченко