Постанова 4806 № 297/2511/25

Справа № 297/2511/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27.02.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Макаренко С.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП і накладено відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - 21 липня 2025 року, близько 11:00 год. прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на напрямку 325 прикордонного знаку, на відстані 7000 метрів до державного кордону, на околиці населеного пункту Батрадь (територія Батівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Макаренко С.С., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що зазначений протокол є неналежним доказом, оскільки з нього не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Звертає увагу, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел апелянта на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не додано. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначає, що жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення апелянтом інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Звертає увагу на те, що жодної спроби незаконного перетину державного кордону ОСОБА_1 не здійснював, пересувався транспортним засобом зі своєю сім`єю, мав усі необхідні документи та у момент зупинки, його місцезнаходження було значно віддалене від державного кордону України, а саме щонайменше 7 км і його маршрут був прозорий та відкритий для контролю, жодних спроб втечі або приховування інформації з його боку не було. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Макаренко С.С. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Макаренко С.С. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційний суд вважає, що висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на наведені доводи сторони захисту, які викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №354902 від 21.07.2025 вбачається, що 21 липня 2025 року, близько 11:00 год. прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на відстані 7000 метрів до державного кордону, на напрямку 325 прикордонного знаку (територія Батівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 21.07.2025; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 21.07.2025; ксерокопією закордонного паспорту ОСОБА_1 ; рапортом інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.сержанта ОСОБА_2 , згідно якого, про зазначену подію, яка мала місце 21.07.2025, він доповідав заступнику начальника відділення інспекторів ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенанту ОСОБА_2 ; схемою виявлення та затримання ОСОБА_1 , на якій зазначено маршрут руху, місце затримання, знаходження 325 прикордонного знаку та іншими матеріалами справи. Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів. Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності ОСОБА_1 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що засвідчено його підписом. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стороною захисту та ОСОБА_1 не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.сержант ОСОБА_2 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ст.сержант ОСОБА_2 , діяв у межах наданих йому повноважень. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших незаконних дій при його затриманні, що призвело до визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення та підписання складених щодо нього матеріалів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні, на його думку, дії працівників прикордонної служби, які склали відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 21.07.2025 в районі 325 прикордонного знаку, однак таких заперечень чи пояснень не виклав, що на переконання апеляційного суду свідчить про непослідовність позиції останнього та підтверджує той факт, що відповідна версія, зокрема про те, що жодної спроби незаконного перетину державного кордону ОСОБА_1 не здійснював, пересувався транспортним засобом зі своєю сім`єю, мав усі необхідні документи та у момент зупинки, його місцезнаходження було значно віддалене від державного кордону України, а саме щонайменше 7 км і його маршрут був прозорий та відкритий для контролю, жодних спроб втечі або приховування інформації з його боку не було, виникла вже на стадії судового розгляду після отримання правової допомоги з метою уникнення відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відео фіксації факту вчинення правопорушення, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки такі не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а додані до протоколу докази є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які дають суду підстави вважати, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець м. Дніпро Дніпропетровської області, знаходився в межах прикордонної смуги на напрямку 325 прикордонного знаку (територія Батівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, а ніж спроба перетину державного кордону. Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга адвоката Макаренко С.С., в інтересах ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Макаренко С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага