Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/24654/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/24654/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 27 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

2. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач виплатив йому розрахунок при звільненні із затримкою, а саме не 18.08.2025, а лише 26.09.2025. На думку позивача, така затримка розрахунку є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 3. 15 січня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

4. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

5. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2025 по 25.09.2025 у розмірі 39521,52 грн.

6. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області.

9. На підставі наказу від 18.08.2025 №734 позивача було звільнено зі служби.

10. У вказаному наказі визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, премію за липень і серпень 2025 року, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021, 2022 і 2025 роки.

11. Ці виплати позивач отримав на картковий рахунок 25.09.2025 у сумі 421004,85 грн і 26.09.2025 у сумі 95227,29 грн, про що свідчить виписка із банківського рахунку.

12. Вважаючи, що у зв`язку із затримкою повного розрахунку при звільненні він має право на отримання середнього заробітку, позивач звернувся з даним позовом до суду. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

13. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

15. Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

16. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

17. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

18. Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

19. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

20. Вирішуючи спірні правовідносини, Апеляційний Суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку.

21. Як встановив суд першої інстанції, позивача з 18.08.2025 звільнено зі служби, тоді як фактичний повний розрахунок здійснено 26.09.2025.

22. Отже, оскільки апелянт не провів з позивачем при звільненні остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

23. Визначаючись щодо дати, з якої належить відраховувати період затримки остаточного розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно врахував, що затримка розрахунку позивача при звільненні має бути обчислена з наступного дня після його звільнення, тобто з 19.08.2025.

24. Відповідно, період затримки остаточного розрахунку охоплюється з 19.08.2025 по 25.09.2025 (переддень проведення повного розрахунку), що складає 38 календарних днів.

25. Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 у справі №580/890/24.

26. У разі виникнення спірних правовідносин до 19.07.2022 року, застосуванню до них належать приписи статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції саме на момент виникнення таких правовідносин, тобто до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

27. При цьому, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

28. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

29. Пунктами 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

30. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

31. Отже, за правилами Порядку №100, у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки при звільненні включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

32. Згідно з довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 20.10.2025 № 4/847, середньоденний заробіток позивача виходячи з розрахунку за останні повні два місяці перед виключенням зі списків особового складу становить 1040,04 грн. (31654,50+31787,73/61).

33. Вказане узгоджується з положеннями Порядку №100.

34. Період затримки з 19.08.2025 по 25.09.2025 становить 38 днів, тому сума середнього заробітку за затримку розрахунку складає 1040,04 грн. х 38 днів = 39521,52 грн.

35. Щодо доводів апелянта про неспівмірність суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні тій сумі яка була нарахована та виплачена з метою повного розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

36. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

37. Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказав, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, належить застосовувати при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період як до, так і після 19.07.2022.

38. Відповідно до наявних матеріалів справи, стягнутий за рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39521,52 грн, складає лише близько 8% від тієї суми, яку було виплачено позивачу у якості остаточного розрахунку при звільненні зі служби. Тобто про неспівмірність грошових сум, про яку стверджує апелянт, у даному випадку не йдеться.

39. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2025 по 25.09.2025 у розмірі 39521,52 грн. ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

40. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

41. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

43. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

45. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.