Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/22158/25

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 р. Справа № 520/22158/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юрко Олени Григорівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025, по справі № 520/22158/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нескладання та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2023 року. - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не підготовці та не надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023р. для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023р., для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обраний судом спосіб захисту прав позивача не призведе до ефективного захисту порушеного права. Водночас, позивач вважав, що належним способом захисту є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДР НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену згідно вимог Закону № 2262-XII. Позивач 27.02.2025 року звернувся до відповідача з заявою щодо надання та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.01.2023р. Відповідач листом від 18.03.2025 року № ФХ-118496/4149/с повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та надання довідки про грошове забезпечення. Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії з 01.02.2023. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх передчасності. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, доводи апеляційної скарги стосуються обраного судом способу захисту прав позивача. Із матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини склались з приводу наявності підстав для складення оновленої довідки станом на 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, інших складових, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт. Суд першої інстанції, дійшовши висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не підготовці та не надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, зобов`язав відповідача підготувати та надати до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними станом на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії. При цьому, вимоги щодо зобов`язання відповідача скласти оновлену довідку станом на 01.01.2023 із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, залишено без задоволення з підстав їх передчасності. З приводу таких висновків колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Враховуючи обставини справи, звернення позивача до суду обумовлено відмовою ІНФОРМАЦІЯ_1 у складанні оновленої довідки про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2023 з визначенням окладу за військовим званням, посадового окладу та інших додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт. При цьому, відповідач, обґрунтовуючи відмову, зазначав, що у Збройних Силах України посадові оклади та оклади за військовим званням за відповідними посадами визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та станом на сьогодні не змінювались. Отже, спірним питанням є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який має бути врахований при обчисленні окладу за військовим званням, посадового окладу та інших додаткових видів грошового забезпечення позивача, відомості про які зазначаються у відповідній довідці. Натомість, рішенням суду першої інстанції зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023. Однак, як слідує із листа відповідача № ФХ-118496 від 18.03.2025, позиція ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спірного питання полягає у тому, що станом на 01.01.2023 посадові оклади та оклади за військовим званням визначаються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту позивача шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до пенсійного органу нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023, не призведе до ефективного захисту його порушеного права. При цьому, такі позовні вимоги не є передчасно заявленими, оскільки із матеріалів справи встановлено, що у відповідь на звернення позивача листом № ФХ-118496 від 18.03.2025 відмовив у наданні довідки, складеної із визначенням окладу за військовим званням, посадового окладу та інших додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом саме на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юрко Олени Григорівни - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/22158/25 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року". Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов