Постанова 4824 № 761/25297/25

справа № 761/25297/25 головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О. провадження № 22-ц/824/4100/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма О.О., приватний нотаріус Київського міського округу Солонець Т.М., у якому просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №58797 від 22 грудня 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги у розмірі 12 000,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №58797 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього 5 211,20 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судове рішення в оскаржуваній частині є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а висновки, зроблені в ньому, не відповідають фактичним обставинам справи та не гуртуються на нормах матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги вказав, що суд безпідставно зменшив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, фактично позбавивши позивача права на повне відшкодування документально підтверджених витрат. При цьому суд не навів жодних конкретних, переконливих та юридично обґрунтованих мотивів такого рішення. У рішенні суду першої інстанції відсутній детальний аналіз обсягу виконаних робіт, складності справи, витраченого часу, кваліфікації правника. Суд обмежився загальними формулюваннями, не конкретизувавши, які саме обставини стали підставою для зменшення розміру витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслана до електронного кабінету ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та за даними звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, доставлена 05 січня 2026 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення означеним вище вимогам відповідає, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував предмет позову, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з урахуванням заперечень відповідача висловлених у відзиві на позовну заяву, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, дійшов висновку, що понесені позивачем у цій справі витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою. З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується у повній мірі, зважаючи на наступне. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(частина друга статті 137 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону). Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 та підтримано Верховним Судом у постанові Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц. У цій справі на підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав копію договору №09062509 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 09 червня 2025 року, укладеного ним з ТОВ «Правова допомога 24/7» в особі директора Яковлева О.А., предметом якого є підготовка проєкту позовної заяви (п. 1.2 Договору). Вартість послуг згідно п. 3.1 Договору становить 12 000,00 грн. Відповідно до копії акту №09062509 приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №09062509 від 09 червня 2025 року, позивач прийняв у ТОВ «Правова допомога 24/7» надану в повному обсязі правову допомогу/ юридичні послуги на суму 12 000,00 грн. Також, позивач надав копію договору №15082504/д про надання правової допомоги/юридичних послуг від 15 серпня 2025 року, укладеного ним з ТОВ «Правова допомога 24/7» в особі директора Яковлева О.А., предметом якого є підготовка проєкту відповіді на відзив (п. 1.2 Договору). Вартість послуг згідно п. 3.1 Договору становить 10 000,00 грн. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась йому саме адвокатом, чого вимагає процесуальний закон, а також відповідних договорів про надання правової допомоги саме з адвокатом, або, що директор ТОВ «Правова допомога 24/7» Яковлев О.А. має право на здійснення адвокатської діяльності, підстави для відшкодування ОСОБА_1 таких витрат відсутні. Поряд з цим, апеляційний суд переглядаючи дану справу та ухвалюючи судове рішення бере до уваги, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №201/2288/20 зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства». Касаційний суд зауважує, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Аналогічні за змістом висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21, та відповідно до ч. 4 ст. 263 підлягають врахуванню судом. Оскільки за результатами перегляду апеляційної скарги позивача, з урахуванням позиції відповідача, який рішення суду першої інстанції не оскаржує, колегія суддів дійшовши висновку про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 понесених ним витрат на правову допомогу, вважає за необхідне з метою недопустимості погіршення становища апелянта, рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося. Також апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити апелянту наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України заявником до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У пункті 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення. У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №756/4441/17 зроблено висновок, що тлумачення пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що особи звільняються від сплати судового збору не лише за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, але й за подання апеляційної скарги на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення. З огляду на викладене, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги може бути повернутий апеляційним судом у разі виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова