Постанова Київський апеляційний суд № 753/19166/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року місто Київ. Справа № 753/19166/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2445/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року (у складі судді Заставенко М.О., повне рішення складено 01.08.2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», про визнання майнових прав особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва особистою власністю, витребування документів, ВСТАНОВИВ У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд визнати майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру проектною площею 70,36 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , що придбана за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 82783 від 06.10.2017 року та договором 82783 про уступку майнових прав від 28.03.2018, укладених між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Позовна заява обґрунтована тим, що 22.12.2015 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. 06.10.2017 відповідачем було укладено з ПАТ АКБ «Аркада» договір № 82783 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого за відповідачем закріплюється об`єкт інвестування - квартира АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 у складі багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торгівельно-офісного розважального та соціального призначення, поверх 16, кількість кімнат 1, загально площа відповідно до проекту 70,36 кв. м. Враховуючи те, що грошові кошти на придбання квартири планувалися заробити за рахунок відкриття власного бізнесу у майбутньому, то взяли у борг у матері позивача ОСОБА_3 1 115 000,00 грн., що було еквівалентно на той час 41 900,00 дол. США. За рахунок вказаних коштів протягом жовтня 2017 року - березня 2018 року було сплачено до АКБ «Аркада» вартість майнових прав на квартиру у розмірі 1 111 283,43 грн. 28.03.2018 після оплати 100% вартості майнових прав на квартиру АКБ «Аркада» було видано свідоцтво № 282671 від 28.03.2018 про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». Окрім того, 28.03.2018 між ОСОБА_2 та АКБ «Аркада» було підписано договір № 82783 про уступку майнових прав на квартиру. Таким чином, за ОСОБА_2 було зареєстровано майнові права на об`єкт інвестування. У грудні 2021 року відповідач виїхав працювати до Німеччини, де і залишився проживати. Позивач лишилася в Києві. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 754/5560/23 шлюб між подружжям розірвано. 22.09.2023 позивач зареєструвалася як фізична особа-підприємець і розпочала власний бізнес. Саме за рахунок власних коштів, 08.01.2024 вона повернула матері позичені на придбання майнових прав на квартиру грошові кошти у розмірі 41 500 дол. США. На час звернення з позовом до суду будівництво зазначеної квартири не завершено, будинок в експлуатацію не введено. Таким чином, майнові права на об`єкт інвестування придбані за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 , а зареєстровані за ОСОБА_2 , що порушує право власності останньої, яке підлягає визнанню та захисту у судовому порядку. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру, загальною площею (за проектом) 70,31 кв.м., розташовану на 16 поверсі (за проектом) в об`єкті будівництва «житлові масиви у Дарницькому районі м. Києва: складова частина об`єкту будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 у складі: Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 », згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру, загальною площею (за проектом) 70,31 кв.м., розташовану на 16 поверсі (за проектом) в об`єкті будівництва «житлові масиви у Дарницькому районі м. Києва: складова частина об`єкту будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 у складі: Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 », згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». В решті вимог позовів відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач засобами поштового зв`язку 1 вересня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення в оскаржуваній частиніта ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушеннями норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що з наданих суду доказів вбачається, що особистих заощаджень накопичених до шлюбу у сторін не було, а за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 у подружжя були відсутні як грошові кошти, так і доходи достатні для придбання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва. Відповідно до розписок, відповідач взяла у борг у своєї матері ОСОБА_3 протягом жовтня 2017 - березня 2018 року готівкові кошти у загальному розмірі 1 115 000,00 грн., за рахунок яких була сплачена до АКБ «Аркада» вартість майнових прав за договором №82783 від 06.10.2017 р. Вказує, що такий борг було виплачено, що підтверджується податковою декларацією за 4 квартал 2023 року та виписками з банківських рахунків ФОП ОСОБА_1 та розпискою від 08 січня 2024 року про повернення боргу. Відтак звертає увагу, що після розірвання шлюбу, боргові зобов`язання подружжя з повернення боргу на придбання майнових прав було виконані ОСОБА_1 одноособово за рахунок особистих коштів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги. ОСОБА_2 , його представник та треті особи у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності належно повідомлених учасників справи. Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки ОСОБА_2 не оскаржив рішення суду першої інстанції, рішення в частині незадоволених зустрічних вимог апеляційному перегляду не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 3479. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва за № 754/5560/23 від 03.07.2023, шлюб між сторонами було розірвано. У період перебування у шлюбі між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № 76512 від 26.07.2016, відповідно до якого за ОСОБА_2 , було закріплено майнові права на об`єкт інвестування в наступному об`єкті будівництва: «Житлові масиви у Дарницькому р-ні м. Києва» складова частина об`єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_2 з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , вид об`єкту інвестування: квартира, номер об`єкту інвестування: 152, поверх: 13, кількість кімнат: 2, загальна площа: 53,76 кв.м., сума внесених коштів: 921 182,77 грн. 10.10.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір № 76512/1 про уступку права вимоги. 06.10.2017 між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 був укладений договір № 82783 про участь у ФФБ та було закріплено майнові права на об`єкт інвестування в наступному об`єкті будівництва: «Житлові масиви у Дарницькому районі м. Києва» складова частина об`єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 у складі: Багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , вид об`єкту інвестування: квартира, номер об`єкту інвестування: 149, поверх 16, кількість кімнат 1, загальна площа 70,31 кв. м., сума внесених коштів 1 090110,18 грн. На виконання вказаного договору до АКБ «Аркада» були внесені готівкові кошти кількома платіжками, що підтверджується копіями квитанцій, а саме: квитанція № 40 від 10.10.2017 - на суму 935 092,18 грн.; квитанція № 16 від 25.10.2017 - на суму 31 413,02 грн.; квитанція № 3 від 18.12.2017 - на суму 16 957,09 грн.; квитанція № 28 від 26.12.2017 - на суму 62 062,98 грн.; квитанція № 18 від 22.01.2018 - на суму 50 023,44 грн.; квитанція № 54 від 28.03.2018 - на суму 15 674,72 грн. 28.03.2018 після оплати 100% вартості майнових прав на квартиру АКБ «Аркада» було видано свідоцтво № 282671 від 28.03.2018 про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». 28.03.2018 між ОСОБА_2 та АКБ «Аркада» було підписано договір № 82783 про уступку майнових прав на квартиру. Таким чином, за ОСОБА_2 було зареєстровано майнові права на об`єкт інвестування. Задовольняючи позови частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірну квартиру сторонами придбано під час шлюбу, тобто вона являється спільною сумісною власністю, оскільки належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна сторони не спростовали, а тому їхні доводи про те, що спірна квартира є особистим майном, є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Презумпція спільного сумісного майна подружжя за змістом ст. 60 СК України означає, що будь-яке майно, набуте за час шлюбу, вважається спільним і належить чоловіку та дружині на рівних правах (по 1/2 частці), навіть якщо один із них не мав доходу. Ця презумпція не потребує доведення і діє доти, доки її не спростує один із подружжя, доводячи, що майно придбано особистим коштом, за договором дарування/спадкування, є індивідуальною річчю або належить до іншої категорії особистого майна. Тягар доведення лежить на тому, хто намагається спростувати спільність майна. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог посилалась на отримання у борг коштів від своєї матері під розписку, які в повному обсязі були повернуті у січня 2024 року. Апеляційну скаргу також обґрунтовано тим, що суд безпідставно не взяв дані обставини до уваги. Разом з тим, позивачка вказані доводи не підтвердила належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Як передбачено частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції перевірив надані на підтвердження доводів позивачкою докази, та керуючись ст. 89 ЦПК України обґрунтовано їх відхилив та вказав наступні мотиви, з якими колегія суддів погоджується і які доводами скарги не спростовані. Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 не було надано до суду оригінал розписки від 08.10.2017 на суму 970 000,00 грн, копія якої міститься в матеріалах справи. Натомість до суду на огляд було надано оригінал розписки, датований також 08.10.2017, однак на суму 1 115 000,00 грн та з частково іншим змістом, наприклад визначення терміну повернення позики. Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 не змогла підтвердити факт написання розписок, зазначивши, що вона мати ОСОБА_1 , а тому жодних розписок про позику їй грошей не брала. Також апеляційний суд звертає увагу, що свідок не змогла надати покази про обставини повернення грошей ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 331/5662/18 (провадження № 61-6033св23) зазначено: «за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує». Відтак докази надані стороною позивача є суперечливими - копія розписки, яка надана до позовної заяви, не співпадає з оригіналом, наданим у судовому засіданні; свідок ОСОБА_3 , яка є близьким родичкою позивача також не змогла детально пояснити обставини з приводу передачі позики. На переконання суду слід також врахувати, що на наданій суду розписці відсутній підпис відповідача, тобто останній не був обізнаний про таку позику. Враховуючи зазначене, сам факт наявності декларації про до ходи, відповідно до якої ОСОБА_1 отримано у ІV кварталі 2023 року дохід у розмірі 1 743 038,58 грн не підтверджує факт придбання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва особисто ОСОБА_1 виключно за її кошти, а не за кошти подружжя. Апеляційний суд також звертає увагу, що кошти, отримані подружжям в борг, стають спільною сумісною власністю подружжя, відтак і майно, придбане за їх рахунок також є спільною власністю подружжя. В той же час питання розподілу зазначеного боргу не може бути вирішене в рамках даної справи. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. У рамках даної справи позовна вимога про розподіл боргу не заявлялася, що не позбавляє сторін права вирішити це питання в подальшому в рамках окремої справи. Відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Як встановлено судом майнові права на об`єкт незавершеного будівництва були набуті під час шлюбу, що є підтвердженням набуття цього майна у спільну сумісну власність. У справі відсутні належні та допустимі письмові докази, які спростовують ці обставини, а тому оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 майнових права на об`єкт незавершеного будівництва. Суд першої інстанції встановивши, що майнові права придбані під час шлюбу, та за недоведеності спростування презумпції спільності такого майна правильно визначив рівними частки у такому майні, кожного з подружжя. Інших доводів які б спростували правильність висновків суду, який у повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, апеляційна скарга не містить. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Оскільки рішення залишається без змін, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат , здійснених судом першої інстанції та не покладає обов`язок на відповідача відшкодувати витрати позивачки під час апеляційного розгляду. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 26 лютого 2026 року. Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова