Постанова Одеський апеляційний суд № 151/704/23

Номер провадження: 22-ц/813/2183/26 Справа № 151/704/23 Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., за участю секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Вороненка Д.В., у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: 10.11.2023 року Фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) у розмірі 99 000,00 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 15.02.2019 року о 10:20 годині в м. Києві за адресою: пр. Перемоги, 50, сталася ДТП, за участю транспортного засобу «Renault» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортних засобів «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , і «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок цієї пригоди було пошкоджено транспортний засобі «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія транспортного засобу «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме полісу № АК/8368721. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2019 року у справі № 761/12770/19 відповідача ОСОБА_2 за фактом зазначеної вище ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2019 року у справі № 761/12771/19, відповідача ОСОБА_2 було також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на час настання зазначеного вище ДТП. 19.03.2019 року до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з заявою про виплату страхового відшкодування від 13.03.2019 року звернувся постраждалий ОСОБА_3 , який є власником транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого, відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» здійснило йому виплату страхового відшкодування в розмірі 99 000 грн. У відповідності до положень підпункту «а» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. ст. 38 ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.04.2004 року № 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 01.12.2021 року між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 1/Т про відступлення права вимоги із додатком № 1 до нього, згідно яких ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», як первісний кредитор, передало (відступило) за плату ФОП ОСОБА_1 , як новому кредитору, свої права вимоги до боржників за укладеними Договорами страхування і понесеними судовими витратами, в тому числі на сплачений судовий збір, зокрема за справою № РС/19.59.8368721-1832 у відношенні страхувальника ОСОБА_2 , за страховим випадком від 15.02.2019 року, в сумі боргу 99 000 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її вимоги. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 26.12.2024 року позов ФОП ОСОБА_4 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 збитки у розмірі 2 200,00 грн., а також судові витрати у розмірі 89,61 грн. В іншій частині позову було відмовлено (т.1, а.с.130-136). В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового судового рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.1-5). Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.125-128). Колегією суддів було також враховано заяву представника ФОП ОСОБА_1 адвоката Каплі А.С. про розгляд справи за відсутності апелянта та її представника (т.2, а.с.132). Крім того, поштова кореспонденція направлялася відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем його проживання (т.1, а.с.53). Проте, поштова кореспонденція на вказану адресу, повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (т.2, а.с.129-130), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщенням. Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. На підставі викладеного, та враховуючи, що дана справа тривалий час перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції, а також те, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача розмір страхового відшкодування у сумі 2 200,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що вказана сума є різницею між узгодженою сумою збитків в розмірі 50 000,00 грн. та сплаченою відповідачем сумою збитків в розмірі 47 800,00 грн. (т.1, а.с.130-136). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Згідно підпункту «а» підпункту 38.1.1. п. 38.1, ст. 38 ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.04.2004 року, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2019 року о 10:20 годині в м. Києві за адресою: пр. Перемоги, 50 сталася ДТП, за участю транспортного засобу «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортних засобів «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , і «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок якої було пошкоджено транспортний засобі «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2019 року у справі № 761/12770/19 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні пунктів 2.3(б), 12.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР) та вчиненні тим самим адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом вищезазначеної ДТП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення. При цьому, зазначення у змісті цієї постанови прізвища винної особи як « ОСОБА_5 » суд сприймає як явну описку, так як всі інші анкетні дані цієї особи, зокрема РНОКПП, співпадає з особою саме відповідача ОСОБА_2 (т.1, а.с.10). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2019 року у справі № 761/12771/19, відповідача ОСОБА_2 було також визнано винним у порушенні пункту 2.9(а) ПДР та вчиненні тим самим адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на час настання зазначеного вище ДТП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення (т.1, а.с.7). Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», згідно полісу № АК/8368721 від 26.02.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв в період 27.02.2018 року по 26.02.2019 року (т.1, а.с.31). Розмір його відповідальності за завдання матеріальної шкоди за відрахуванням суми франшизи, складав 99 000 грн., у зв`язку з чим, на думку колегія суддів, він не зобов`язаний нести матеріальну відповідальність у більшому розмірі. 19.03.2019 року до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про виплату страхового відшкодування від 13.03.2019 року звернувся постраждалий ОСОБА_3 , який є власником транспортного засобу «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с.17) Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 19.59.8368721-1832 від 11.06.2019 року, сума страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 99 000,00 грн. (т.1, а.с.19-20). 16,17,18 липня 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» здійснило виплату потерпілому ОСОБА_3 страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 99 000,00 грн. (т.1, а.с.12-14, 18). 20.08.2019 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 було укладено угоду про добровільне відшкодування шкоди в порядку регресу, згідно якої сума збитків згідно умов полісу обов`язкового страхування АК/8368721, непогашених на момент укладення даної угоди, складає 67 413,83 грн, про що свідчить копія зазначеної угоди, наданої відповідачем. При цьому, у пунктах 1.3 і 3.1 цієї угоди ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 дійшли згоди про те, що сума збитків, непогашених на момент укладення даної угоди, складає саме 67 413,83 грн, а у пункті 3.5 між ними було узгоджено, що платежі на виплату збитку повинні сплачуватись ОСОБА_2 частинами на відповідний рахунок із зазначенням призначення платежу: Повернення грошових коштів по справі № 1236/АК (т.1, а.с.124). Разом з тим, 22.10.2019 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 було укладено угоду про добровільне відшкодування шкоди в порядку регресу, згідно пункту 1.3 якої сума збитків згідно умов полісу обов`язкового страхування АК/8368721, непогашених на момент укладення даної угоди, складає 67 413.83 грн, а у пункті 1.4 цієї угоди ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» і ОСОБА_2 домовилися про те, що розмір збитків, які відшкодовує останній частинами шляхом періодичних платежів, складає 50 000,00 грн, про що свідчить копія зазначеної угоди, наданої відповідачем. При цьому, у пункті 3.5 між ними також було узгоджено, що платежі на виплату збитку повинні сплачуватись ОСОБА_2 частинами на відповідний рахунок із зазначенням призначення платежу: Повернення грошових коштів по справі № 1236/АК (т.21, а.с.50). В матеріалах справи наявні докази щодо перерахування відповідачем ОСОБА_2 періодичними платежами у період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року на відшкодування збитків згідно полісу № АК/8368721 у загальному розмірі 47 800,00 грн. (т.1, а.с.87-88). В подальшому, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» направило на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відступлення прав вимоги від 01.06.2021 року, в якому зазначило, що 14.05.2021 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про відступлення права вимоги № 1/АК, тому починаючи з 14.05.2021 року за страховим випадком, що стався 15.02.2019 року, мала місце ДТП, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «HYUNDAY», р.н. НОМЕР_3 , з вини відповідача, в результаті чого було сплачено страхове відшкодування, новим кредитором є фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (т.1, а.с.126). Сума страхового відшкодування у зазначеному повідомлені, що відступається новому кредитору, не зазначена. 01.12.2021 року між ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 1/Т про відступлення права вимоги із додатком № 1 до нього, згідно яких ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», як первісний кредитор, передало (відступило) за плату ФОП ОСОБА_1 , як новому кредитору, свої права вимоги до боржників за укладеними Договорами страхування і понесеними судовими витратами, в тому числі на сплачений судовий збір, зокрема за справою № РС/19.59.8368721-1832 у відношенні страхувальника ОСОБА_2 за страховим випадком від 15.02.2019 року в сумі боргу 99 000,00 грн. (т.1, а.с.34-36). Проте, враховуючи існуючу домовленість між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 щодо розміру збитків згідно умов полісу обов`язкового страхування АК/8368721, який становить 50 000,00 грн, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» не могло відступити ФОП ОСОБА_1 право вимоги стягнення з ОСОБА_2 збитків у більшому розмірі ніж 50 000,00 грн., а саме в розмірі 99 000,00 грн. За таких обставин, зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 суму різниці страхового відшкодування у розмірі 2 200,00 грн. - суму між узгодженою сумою збитків в межах 50 000,00 грн. та сплаченою сумою відповідачем суму збитків у розмірі 47 800,00 грн. З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27.02.2026 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік О.С. Комлева