Постанова 4811 № 466/320/25

Справа №466/320/25 Головуючий у 1 інстанції:Луців-Шумська Н. Л. Провадження №22-ц/811/2094/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М. секретар: Чиж Л.М., за участі в судовому засіданні представниць відповідача Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Маркевич І.В., Кушнерик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Луців-Шумської Н.Л. від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», з участю третьої особи генерального директора комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Васька Андрія Романовича, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в с т а н о в и л а : рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особа на стороні відповідача генеральний директор комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Васько Андрій Романович, про скасування наказу від 11.12.2024 року №2806/к/тр про звільнення ОСОБА_2 з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати наказ комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 11.12.2024 року №2806/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновити ОСОБА_2 на займаній посаді «сестра медичної станції швидкої та невідкладної допомоги «Львів» підстанція №3», а також стягнути з комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до дня ухвалення рішення суду. Вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що позивачка є інвалідом ІІ групи по зору з дитинства, що і стало причиною її звільнення, однак її інвалідність не перешкоджала виконувати свої обов`язки на займаній посаді. Вказувала, що роботодавець повинен створити необхідні умови праці працівнику-особі з інвалідністю з урахуванням рекомендацій МСЕК та вищезазначених роз`яснень, оскільки в протилежному випадку, дії роботодавця будуть протизаконними, що не було здійснено з боку відповідача. Однак, судом не було взято до уваги докази які підтверджують, що за період, коли відповідачу стало відомо, що позивачка не може за станом здоров`я виконувати роботу передбачену посадового інструкцією за відповідною посадою, яку займала позивачка, а саме: з моменту переведення на простій, зважаючи на те, що позивачка все ж таки виконувала легшу роботу, що було підтверджено в суді і про, що не заперечив відповідач, останній не спромігся належним чином, створити такі умови праці ОСОБА_2 , які б могла виконувати позивачка, а навпаки, заздалегідь знаючи про вади зору, запропонував такі посади, які фізично вона невзмозі виконати. Крім цього, також із сторони профспілкової організації, до якої входить позивачка, не вжито жодних заходів для захисту її прав та інтересів, що призвело до незаконного прийняття рішення, щодо звільнення позивачки. В судове засідання окрім представниць відповідача Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Маркевич І.В., ОСОБА_3 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниць відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, ст. ст. 34, 40, 43, 169, 170 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що згідно наданої позивачкою медичної довідки, висновку медичної комісії, а також службової записки в.о. начальника відділу охорони праці С. Пізнака та лікаря-терапевта ОСОБА_4 від 19.04.2024р. №8-18/378, на виконання вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 170 КЗпП України, ОСОБА_2 було переведено в простій на підставі наказу №717к/тр від 19.04.2024 року «Про призупинення роботи ОСОБА_5 », однак, згідно цього ж наказу позивачка мала перебувати на ПС №3 СЕМД «Львів» згідно графіку роботи працівників (а.с.126,127). Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 за період з квітня 2024 по грудень 2024 року кожна дванадцятигодинна зміна табелювалась як простій (а.с.102-110). За період з квітня по грудень 2024 року, позивачка отримала відшкодування за час вимушеного простою в сумі 50 089,00 (п`ятдесят тисяч вісімдесят дев`ять) гривень. Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009року № 1317, МСЕК проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. 19.04.2024 року (вих.№8-10/1327) на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено перший запит, з метою отримання роз`яснень, щодо відповідності стану здоров`я позивачки виконуваній роботі, за посадою «сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги». До зазначеного запиту, окрім карти умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги (номер робочого місця:8, професія:3231/78), в якій зазначено, що робоче місце має в наявності 2 фактори третього класу другого ступеня відхилення від норм, що діють почергово протягом робочого дня, відповідачем було долучено також карту умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної (по прийому та передачі викликів), тобто посади, яку відповідач підібрав для позивачки та яку було долучено до запиту для того, щоб МСЕК могла оцінити відповідність стану здоров`я позивачки запропонованій посаді. Відповідно до карти умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної (по прийому та передачі викликів) (номер робочого місця:3, професія:3231/78), робоче місце має в наявності 1 фактор третього класу другого ступеня, 1 фактор третього класу першого ступеня відхилення від норм, що діють почергово протягом робочого дня. 20.05.2024 року (вх.№8-12/1199) від Львівської міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь, в якій відповідача було повідомлено про те, що контроль та виконання функціональних обов`язків не належить до їх компетенції. 13.06.2024 року (вих.№8-10/2042) на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено повторний запит у якому відповідач просив надати оновлені дані результатів огляду позивачки, а також визначити можливі умови та вид праці, робіт і професій для особи з інвалідністю ОСОБА_2 з урахуванням її функціональних обов`язків. 09.08.2024 року (вх.№8-12/1933) від Львівської міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь, до якої була долучена оновлена ІПР №384 від 21.03.2024 року без зазначення рекомендацій щодо можливих видів трудової діяльності, адаптації робочого місця, без визначених умов, за яких позивачка могла б працювати без ризику для свого здоров`я. 25.09.2024 року (вих.№8-10/3181) на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено черговий запит у якому відповідач просив внести коригування до ІПР ОСОБА_2 з визначенням, чи може ОСОБА_2 працювати на займаній посаді. 07.11.2024 року (вх.№8-12/2790) від Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь до якої була долучена оновлена ІПР №1221 від 04.10.2024 року, де у розділі 5 трудова реабілітація вказано: кабінетно-канцелярська робота з врахуванням фахових навичок, сестра-господиня, молодша медична сестра і протипоказана робота на висоті, з рухомим транспортом. Згідно оновленої ІПР позивачка не могла продовжувати роботу на посаді сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, оскільки така прямо суперечить рекомендаціям з ІПР. На виконання приписів чинного законодавств, відповідач зобов`язаний був вжити заходів для переведення позивачки (за її згодою) на легшу роботу, а у разі її відмови звільнити. Продовження роботи на посаді, яка не відповідає стану здоров`я, було б прямим порушенням роботодавцем вимог Конституції та КЗпП України Зважаючи на висновки, які були зроблені Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною МСЕК, згідно ІПР №1221 від 04.10.2024, а також виключний перелік посад на яких може працювати позивачка, 21.11.2024 року ОСОБА_2 було надано на ознайомлення повідомлення №8-18/945 від 21,11.2024р. запропоновано перелік всіх наявних посад, які згідно штатного розпису на 21.11.2024 року були вакантними. Від зазначених посад 21.11.2024 року ОСОБА_2 відмовилась, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні. Проте, на виконання вимог ст.43 КЗпП України 09.12.2024р. відповідач отримав Витяг з засідання Первинної профспілкової організації комунальної Львівської станції швидкої Медичної допомоги профспілки працівників охорони здоров`я України від 04.12.2024р. про згоду на прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 згідно норм чинного законодавства України (а.с.173,178). 11.12.2024 року позивачці було повторно запропоновано перелік всіх, станом на цей день вакантних посад, від яких ОСОБА_2 також відмовилась, про що свідчить її підпис на повідомленні від 11.12.2024р. №8-18/980 (а.с.179). Враховуючи вищезазначене, зокрема, встановлену висновком ІПР неможливість позивачки обіймати посаду сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, її неодноразову відмову від переведення на запропоновані їй наявні вакантні посади, отримання згоди профспілкової організації, членом якої була ОСОБА_2 , на звільнення позивачки з роботи, ОСОБА_2 була звільнена з роботи наказом №2806/к/тр від 11.12.2024 року. Враховуючи всі подані сторонами в якості доказів документи, які були досліджені судом, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання звільнення позивачки з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення позивачки на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: - скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної та медицини катастроф» від 11.12.2024 року №2806/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 ; - поновити ОСОБА_2 на займаній посаді «сестра медичної станції швидкої та невідкладної допомоги «Львів» підстанція №3»; - стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до дня ухвалення рішення суду. В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , первинно була прийнята на роботу з 27.11.1985 року до Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги на посаду санітарки підстанції. В подальшому в центрі медичної швидкої допомоги, було ряд реорганізацій, 01.07.1991 році, переведена на станцію швидкої медичної допомоги м. Львів, 03.01.1995 році згідно наказу переведена на посаду медсестри швидкої медичної допомоги, яка згідно реорганізації перейменована на «Комунальну Львівську Стацію швидкої медичної допомоги», 27.10.2003 організацію перейменовано на «Комунальне підприємство Львівська станція швидкої медичної допомоги», 31.12.2025 року назву посади змінено на сестра медична бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги підстанції №3 (НК України ДК 003:2010), 01.06.2017 року шляхом реорганізації приєднано до КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», 17.09.2019 року перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Львівської Обласної Ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; 18.02.2020 року назву посади змінено з «сестра медична бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги» на «сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги», що підтверджується трудовою книжкою. 27.12.1994 року ОСОБА_2 закінчила Львівське медучилище підготовки та підвищення кваліфікації за спеціальністю сестринська справа та присвоєно їй звання «медична сестра». Тобто, її кваліфікація повністю відповідала її посаді та затвердженим посадовим обов`язкам. За весь період, працюючи на посаді сестри медичної, сумлінно ставилась до виконання своїх обов`язків, жодних скарг чи доган за період роботи не отримувала, а навпаки, як стверджує позивачка, колектив ставився до неї з повагою не зважаючи на те, що вона є інвалідом ІІ групи по зору. Стан її здоров`я жодним чином не перешкоджав, щодо кваліфікованого та сумлінного виконання своїх посадових обов`язків. Повідомляла, що перебуваючи на лікарняному в період з 29.11.2024 року по 08.12.2024 року позивачці стало відомо, що відповідач планує її звільнити. 11.12.2024 року їй повідомили, що вона підлягає звільненню із займаної посади оскільки не відповідає займаній посаді та запропонували кілька інших посад, які по кваліфікації та стану здоров`я не позволяли б належним чином виконувати нею посадові обов`язки, які їй не підходили, і чому не було запропоновано відповідачем належні посади за станом здоров`я та за її кваліфікацією, невідомо та не зрозуміло, хоч такі посади були. В подальшому їй надано було на руки Наказ №2806/к/тр від 11.12.2024 року про припинення трудового договору, яким передбачено «звільнити 11.12.2024 року ОСОБА_6 з станції екстреної медичної допомоги «Львів» підстанції №3, з посади: сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги згідно п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи та її відмови від вакантних посад. Підстава: індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю від 04.10.2024 року №1221, повідомлення про вакантні посади та відмова від переведення на вакантні посади від 11.12.2024 року, погодження профспілкової організації на звільнення працівника №22 від 09.12.2024 року. Зазначала, що за станом здоров`я (фізично) не було жодних перешкод до виконання своїх обов`язків займаної посади, вона сумлінно та старанно виконувала свої обов`язки і в подальшому могла їх виконувати, її посада не викликала для неї жодного дискомфорту та шкоду здоров`ю. Проте, у певний період відповідач перевів її на простій, хоч фізично, вона виходила на роботу, як у повний робочий день згідно графіку через день (один день робочий наступний вихідний), загальна кількість робочих годин в місяць становила 156 год., що повністю не відповідає загальній кількості годин простою. Оскільки, поняття простій означає дві третіх часу від загальної кількості робочого часу на місяць., який в середньому із урахуванням 8 ми годинного робочого дня згідно п`ятиденного робочого тижня в місяць становить 160 годин. Відповідно до приписів статті 43 КЗпП позивачка, просила відповідача, щоб той її не звільняв, щоб він увійшов у її становище, врахував, що вона є інвалідом ІІ групи з дитинства, що робота, яку вона любить та до якої вона сумлінно ставиться на протязі вже більше 37ми років, є для неї важливою. Але відповідач не спромігся увійти у її становище, разом із нею узгодити та вибрати ті посади, які максимально підходять їй, як за станом здоров`я так, і за її кваліфікацією. Зазначила, що офіційного повідомлення про дату та час розгляд її питання щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця із сторони профспілкової організації їй не було повідомлено. Коли саме проводилось засідання профспілкової організації та який висновок надано, їй не відомо. Копія відповідного висновку їй не надавалась. Її було позбавлено права бути присутньою при розгляді профспілковою організацією питання, щодо доцільності її звільнення із займаної посади. Зважаючи на те, що позивачка є інвалідом ІІ групи по зору з дитинства, це свого роду стало причиною її звільнення, хоча останній рік її праці, її інвалідність не перешкоджала виконувати свої обов`язки на займаній посади для шкоди власному здоров`ю. Звертала увагу, що факт установлення інвалідності не може бути підставою для звільнення працівника за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки звільнення працівників з мотивів інвалідності заборонене законом. Водночас допускається звільнення особи з інвалідністю у випадках, коли за висновком МСЕК стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків або продовження трудової діяльності може призвести до погіршення здоров`я особи з інвалідністю. Відповідач, позивачці не було роз`яснено, що саме у відповідності до рекомендацій МСЕК не позволяє у подальшому займати відповідну посаду та виконувати свої обов`язки, створити такі умови праці та запропонувати позивачці посади, які б були для нього більш приємнішими і відповідали б її кваліфікації. Натомість, її було звільнено. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За ст. 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України №9від 06.11.1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі. У постанові по справі № 521/17982/16-ц від 20.12.2018 року Верховний Суд зазначив, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної працездатності. Про невідповідність працівника роботі може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.11.1985р. наказом №208 від 27.11.1985р. була прийнята до Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги на посаду санітарки підстанції №3, з якої 01.07.1991р. (Наказ №105 від 25.06.1991р.) в зв`язку з реорганізацією лікарні звільнена на підставі п.5 ст. 36 КЗпП УРСР по переводу на станцію швидкої медичної допомоги м.Львова. 01.07.1991р. наказом №01 від 01.07.1991р. прийнята санітаром швидкої медичної допомоги підстанції №3 по переводу. 03.01.1995р. наказом №2 від 03.01.1995р. переведена на посаду медсестри швидкої медичної допомоги підстанції №3. В подальшому 31.12.2015р. наказом №177/ос. від 31.12.2015р. назву посади позивачки було змінено на «сестра медична бригади екстреної(швидкої) медичної допомоги підстанції №3». В результаті реорганізацій, установа, в якій працювала позивачка, перетворена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Наказом №152-к від 18.02.2020р. назву посади позивачки було змінено з «сестра медична бригади екстреної(швидкої) медичної допомоги» на «сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги» Наказом №2806/к/тр від 11.12.2024р. ОСОБА_2 була звільнена з вказаної посади з 11.12.2024р. на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи та її відмови від вакантних посад (т.1, а.с.33,189). Підставою такого звільнення слугувала Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю від 04.10.2024 №1221, повідомлення про вакантні посади та відмова від переведення на вакантні посади від 11.12.2024, погодження профспілкової організації на звільнення працівника №22 від 09.12.2024р. Перевіряючи правомірність звільнення позивачки з роботи, судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно посадової інструкції сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги ОСОБА_2 №1070 від 14.11.2022 року (а.с.96-101): п. 1.4. завдання сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги надання екстреної медичної допомоги пацієнтам і постраждалим в невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час транспортування такої людини до закладу охорони здоров`я, надання екстреної медичної допомоги та подальша госпіталізація постраждалих при масових випадках у відповідні заклади охорони здоров`я, п. 1.9. за станом здоров`я має бути придатна до роботи в умовах надзвичайної ситуації з можливістю виконання значного фізичного навантаження. п. 2.2. надає екстрену медичну допомогу згідно з затвердженими локальними протоколами, діагностично-лікувальними стандартами дорослим і дітям на догоспітальному етапі та під час госпіталізації (транспортування) пацієнта до стаціонарних закладів охорони здоров`я. п. 2.4. доставляє до місця перебування пацієнта медичну апаратуру, медикаменти, вироби медичного призначення, ноші, тощо та забезпечує повернення їх у санітарний транспорт. п. 2.5. доставляє пацієнтів і породіль до санітарного транспорту, розміщує їх у салоні санітарного транспортного засобу, доставляє до визначених закладів охорони здоров`я, п. 2.10. - за 15 хв. до початку робочої зміни та після чергування перевіряє стан медичної апаратури, іммобілізаційного інвентарю, медичну сумку/, поповнює використаний під час роботи кисень і медикаменти. п. 2.11. підтримує в чистоті салон санітарного автомобіля та проводить його прибирання. п.2.15. оглядає і застосовує об`єктивні методи обстеження пацієнта (постраждалого), пояснює пацієнту медичні процедури, які буде виконувати, встановлює психологічний зв`язок між пацієнтом і медичною бригадою. п. 2.16. виконує медичні процедури, вводить лікарські засоби, застосовує інші методи надання екстреної медичної допомоги відповідно до протоколів надання екстреної допомоги, спостерігає за побічними реакціями або дією лікарських засобів. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 з 01.01.2023 року по день її звільнення не працювала в складі виїзних бригад екстреної медичної допомоги. Вказане, зокрема, підтверджується службовою запискою начальника відділу АСУ та зв`язку КНП ЛОР ЛОЦ ЕМДМ К від 03.02.2025 року. (т.1, а.с.121) Окрім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції сторони ці обставини підтвердили. Зокрема, представниця відповідача пояснила, що це було викликано станом здоров`я позивачки, який не дозволяв виконувати функціональні обов`язки, передбачені посадовою інструкцією. Також, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що зі слів керівника ПС №3 СЕМД «Львів» Ждана Р.Ю. та старшого фельдшера ПС №3 СЕМД «Львів» Голода А.Ю., де працювала позивачка, зважаючи на стан її здоров`я, їй старались доручати легшу роботу на самій підстанції, яка б не погіршувала її загальний стан. Відповідно до ст.169 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. З огляду наявних в Центрі документів, процес перегляду можливості Коцур Г.С. продовжувати виконувану роботу розпочався 01.03.2024 року, коли позивачка через канцелярію подала відповідачу довідку офтальмологічної МСЕК серія: ЛВА, №005243 з зазначеною датою огляду 20.05.1998 року (вх.№8-12/458), а також Індивідуальну програму реабілітації інваліда (надалі - ІПР) офтальмологічної МСЕК від 20.12.2021 року №1208 (вх.№8-12/459) (а.с.111,112-115). 01.03.2024 року відповідачем було скликано комісію з розгляду та аналізу отриманих рекомендацій МСЕК в частині визначення можливості позивачки продовжувати роботу на займаній посаді. Відповідно до протоколу №16 від 06.03.2024 року, комісією було прийнято рішення про звернення до Роботодавця з проханням направити ОСОБА_2 на позачерговий медичний огляд з метою створення належних умов праці з врахуванням та виконанням рекомендацій МСЕК (т.1, а.с.116-117). Про рішення комісії було доведено до відома позивача листом вих.№8-10/850 від 08.03.2024 року. 08.03.2024 року відповідачем було видано наказ №213-од «Про скерування ОСОБА_2 на позачерговий медичний огляд», з яким ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на документі. Згідно цього наказу позивачці було надано термін з 11.03.2024 року по 20.03.2024 року для проходження позачергового медичного огляду за кошти установи. 13.03.2024 року позивачці було видано направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника відповідно до Наказу МОЗ №246 від 21.05.2007р. «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників деяких категорій» (т.1, а.с.120). У визначений строк ОСОБА_2 позачергового медичного огляду не пройшла з невідомих причин (т.1, а.с.122,123.124). 01.04.2024 року позивачка пройшла медичний огляд, про що свідчить видана їй медична довідка №38 від 01.04.2024р., відповідно до якої ОСОБА_2 потребує створення спеціальних умов праці або переведення на посаду, що відповідає обмеженням трудової діяльності (т.1, а.с.125). За висновком медичної комісії від 01.04.2024р. ОСОБА_2 визнано непридатною до роботи за професією «сестра медична станції швидкої та невідкладної допомоги» (т1, а.с.120). Відповідно до ст. 170 КЗпП України, працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. Відповідно до ч.1 ст. 34 КЗпП України, простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Відтак, беручи до уваги надану позивачкою медичну довідку, висновок медичної комісії, а також службову записку в.о. начальника відділу охорони праці С. Пізнака та лікаря-терапевта ОСОБА_4 від 19.04.2024р. №8-18/378, на виконання вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 170 КЗпП України, ОСОБА_2 було переведено в простій на підставі наказу №717к/тр від 19.04.2024 року «Про призупинення роботи ОСОБА_5 », однак, згідно цього ж наказу позивачка мала перебувати на ПС №3 СЕМД «Львів» згідно графіку роботи працівників (т.1, а.с.126,127). Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 за період з квітня 2024 по грудень 2024 року кожна дванадцятигодинна зміна табелювалась як простій (т.1, а.с.102-110). За період з квітня по грудень 2024 року, позивачка отримала відшкодування за час вимушеного простою в сумі 50 089,00 (п`ятдесят тисяч вісімдесят дев`ять) гривень. Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями. Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009року № 1317, МСЕК проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. 19.04.2024 року на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено перший запит №8-10/1327, з метою отримання роз`яснень, щодо відповідності стану здоров`я позивачки виконуваній роботі, за посадою «сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги». До зазначеного запиту, окрім карти умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги (номер робочого місця:8, професія:3231/78), в якій зазначено, що робоче місце має в наявності 2 фактори третього класу другого ступеня відхилення від норм, що діють почергово протягом робочого дня, відповідачем було долучено також карту умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної (по прийому та передачі викликів), тобто посади, яку відповідач підібрав для позивачки та яку було долучено до запиту для того, щоб МСЕК могла оцінити відповідність стану здоров`я позивачки запропонованій посаді. Відповідно до карти умов праці сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної (по прийому та передачі викликів) (номер робочого місця:3, професія:3231/78), робоче місце має в наявності 1 фактор третього класу другого ступеня, 1 фактор третього класу першого ступеня відхилення від норм, що діють почергово протягом робочого дня. 20.05.2024 року відповідачем від Львівської міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь №8-12/1199, в якій відповідача було повідомлено про те, що контроль та виконання функціональних обов`язків не належить до їх компетенції. 13.06.2024 року на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено повторний запит .№8-10/2042 у якому відповідач просив надати оновлені дані результатів огляду позивачки, а також визначити можливі умови та вид праці, робіт і професій для особи з інвалідністю ОСОБА_2 з урахуванням її функціональних обов`язків. 09.08.2024 року від Львівської міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь №8-12/1933, до якої була долучена оновлена ІПР №384 від 21.03.2024 року без зазначення рекомендацій щодо можливих видів трудової діяльності, адаптації робочого місця, без визначених умов, за яких позивачка могла б працювати без ризику для свого здоров`я. 25.09.2024 року на адресу Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК, відповідачем було направлено черговий запит 8-10/3181 у якому відповідач просив внести коригування до ІПР ОСОБА_2 з визначенням, чи може ОСОБА_2 працювати на займаній посаді. 07.11.2024 року від Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної МСЕК було отримано відповідь №8-12/2790 до якої була долучена оновлена ІПР №1221 від 04.10.2024 року, де у розділі 5 - трудова реабілітація вказано: кабінетно-канцелярська робота з врахуванням фахових навичок, сестра-господиня, молодша медична сестра і протипоказана робота на висоті, з рухомим транспортом. Згідно оновленої ІПР позивачка не могла продовжувати роботу на посаді сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, оскільки така прямо суперечить рекомендаціям з ІПР. На виконання приписів чинного законодавств, відповідач зобов`язаний був вжити заходів для переведення позивачки (за її згодою) на легшу роботу, а у разі її відмови звільнити. Продовження роботи на посаді, яка не відповідає стану здоров`я, було б прямим порушенням роботодавцем вимог Конституції та КЗпП України У відповідності до ч.1 ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках п.2 виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 17 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що за ініціативою адміністрації, переведення інвалідів на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміни її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я інваліда. Згідно зі статтею 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. Зважаючи на висновки, які були зроблені Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною МСЕК, згідно ІПР №1221 від 04.10.2024, а також виключний перелік посад на яких може працювати позивачка, 21.11.2024 року ОСОБА_2 було надано на ознайомлення повідомлення №8-18/945 від 21,11.2024р. запропоновано перелік всіх наявних посад, які згідно штатного розпису на 21.11.2024 року були вакантними. Від зазначених посад 21.11.2024 року ОСОБА_2 відмовилась, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні. Відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Проте, на виконання вимог ст. 43 КЗпП України 09.12.2024р. відповідач отримав Витяг з засідання Первинної профспілкової організації комунальної Львівської станції швидкої Медичної допомоги профспілки працівників охорони здоров`я України від 04.12.2024р. про згоду на прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 згідно норм чинного законодавства України (т.1, а.с.173,178). 11.12.2024 року позивачці було повторно запропоновано перелік всіх, станом на цей день вакантних посад, від яких ОСОБА_2 також відмовилась, про що свідчить її підпис на повідомленні від 11.12.2024р. №8-18/980 (т.1, а.с.179). Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання звільнення позивачки з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення позивачки на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на встановлену висновком ІПР неможливість позивачки обіймати посаду сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, її неодноразову відмову від переведення на запропоновані їй наявні вакантні посади, отримання згоди профспілкової організації, членом якої була ОСОБА_2 , на звільнення позивачки з роботи. Тому, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра