Постанова 4811 № 447/263/24

Справа № 447/263/24 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О. І. Провадження № 22-ц/811/4233/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Федчун Н. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, ВСТАНОВИВ: у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, у розмірі 100 000,00 грн. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 100 000,00 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив судові витрати відповідача ОСОБА_2 , пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави. Заява мотивована тим, що позивач у даній категорії справі звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідача необхідно віднести на рахунок держави, а не стягнути з позивача. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки питання стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу було предметом розгляду під час винесення судового рішення від 17 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення з цього питання. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про роз`яснення судового рішення. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду залишено без задоволення. Ухвалу суду від 08 грудня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 , подавши в грудні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року, постановити у справі додаткове рішення, яким судові витрати відповідача у даній справі віднести за рахунок держави. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, судові витрати відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, належить віднести на рахунок держави, а не стягувати такі з позивача на користь відповідача, адже в задоволенні позову було відмовлено, а провадження в іншій частині позовних вимог було закрито у зв`язку з відмовою від них. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19. Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло Клопотання/заява, назване телефонограмою, про розгляд справи у його відсутність, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема, і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами першою, другою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Неповнота судового рішення може мати прояв, зокрема, у невирішенні деяких питань, порушених перед судом, водночас, враховуючи незмінність судового рішення суд, який ухвалив таке судове рішення, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати або змінювати первісне рішення, проте має право виправити його недоліки, пов`язані, зокрема, із необхідністю вирішення питання щодо розподілу судових витрат. З матеріалів справи убачається, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 100 000, 00 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином. Аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року свідчить, що така містила аргументи, в тому числі щодо неправильного, на думку заявника, вирішення питання про розподіл судових витрат у справі, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які спростовані апеляційним судом у постанові від 05 лютого 2025 року. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, адже в такий спосіб позивач намагався змінити основне рішення в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не узгоджується з положеннями статті 270 ЦПК України. Також колегія суддів вважає за необхідне звернутися увагу позивача на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено, що певні категорії осіб звільнені лише від сплати судового збору, а не від витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення експертизи (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року в справі № 712/15541/18). Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскаржену ухвалу належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що ухвалу суду слід залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич