Постанова 4824 № 753/21725/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2026 року м. Київ Справа № 753/21725/24 Провадження №22-ц/824/1557/2026 Резолютивна частина постанови оголошена 25 лютого 2026 року Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Ольшевського П.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою адвоката Мусаєва Магомеда Гасановича подану в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року, ухваленого у складі судді Цимбал І.К., - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду, у сторін народилися діти, які після розірвання шлюбу проживають разом з позивачем. Відповідач з 2022 року від обов`язку утримувати дітей ухиляється та не надає кошти на утримання дітей. Позивач просить стягнути аліменти на повнолітню доньку, у зв`язку з її навчанням, а також неповнолітню доньку. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від здійснено перехід до розгляду Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 598 грн. щомісячно, який підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 17.11.2023 04.11.2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 598 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня донька сторін є заміжньою, відповідно до ч. 4 ст. 55 СК України, обов`язок матеріального забезпечення сім`ї покладений на її чоловіка, у зв`язку з чим у задоволенні вимог в частині стягнення аліментів на повнолітню доньку суд відмовляє. Також суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач наразі не працює, утримує непрацездатну хвору мати. Позивач не надала відомостей про джерело та розмір доходів, а також доказів витрат на неповнолітню дитину в розмірі 16000 грн., оскільки позивач просить стягнути 8000 грн., що дорівнює половину таких витрат виходячи з принципу рівності батьків в утриманні дітей. Таким чином суд вважає, що розмір аліментів не є доведеним. Також суд враховує можливість позивача отримувати допомогу у країні тимчасового захисту, як на себе так і на неповнолітню дитину, матеріальний стан відповідача, наявність у нього утриманки, визначити аліменти слід у розмірі, що дорівнюватиме половині прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку 1 598,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мусаєв М.Г. подавапеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. Вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено усний договір про стягнення аліментів у сумі 5 000,00 грн на дитину проте відповідач вказані умови договору не виконує. Зазначає, що стягнутий розмір аліментів з урахуванням життя в Німечинні та реальності витрат на утримання дітей є мізерним і покладає більший тягар утримання неповнолітньої саме на позивача. 29 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 адвоката Олексієнко О.О. в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Мусаєв М.Г. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ОСОБА_2 адвокат Олексієнко О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду 10.11.2021 було розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки від 07.10.2024 виданої Київським міжнародним університетом ОСОБА_6 є студенткою 2 курсу заочної форми навчання, термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2025. 12.05.2022 відповідач надав позивачу дозвіл на виїзд дітей за кордон до країн ЄС. Згідно довідки про доходи відповідача заробітна плата останнього за січень - березень 2022 становить 21 000,00 грн., наразі відповідач перебуває у відпустці за власний рахунок, про що повідомив позивача. Мати позивача є особою пенсійного віку, потребує лікування, витрати по утриманню матері несе відповідач. Старша донька сторін одружена з 21.11.2023, проживає у Федеративній Республіці Німеччина, що не заперечувалося учасниками справи. Позивач з молодшою дитиною проживає у Федеративній Республіці Німеччина, що визнано учасниками справи. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною другою статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Відповідно до статей 76, 77, 78, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є працездатною особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я (будь-яких доказів протилежного суду не надано), аліментів не платить, у матеріалах справи переконливі докази того, що на його утримані перебуває матір - відсутні, що підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Олексієнко О.О. та зазначив, що такі докази відсутні. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у відповідача утриманців немає, також він може працювати і належним чином утримувати дитину. Як зазначено вище, пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. а відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Вказаних вище принципів суд першої інстанції в повній мірі не врахував, визначив розмір аліментів на утримання дитини у мінімальному розмірі передбаченому законом, виходячи лише з того, що відповідач не працює та не має доходів, не взявши до уваги інтереси малолітньої дитини, оскільки сума аліментів, визначениї у розмірі 1 598,00 грн. вочевидь не може забезпечити гармонійного розвитку дитини. Не погоджуючись з розміром аліментів визначеним судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні обставини. Так, відповідач є працездатною особою, він не є особою з інвалідністю, за станом здоров`я спроможний працювати, не має на утриманні інших осіб. Доказів, які б спростовували такий висновок суду, відповідачем не надано як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду. З урахуванням усіх обставин справи, зважаючи на вік дитини (15 років), що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, колегія суддів вважає, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції - 1 598,00 грн. необхідно збільшити до 5 000 грн, і вважає, що такий розмір аліментів буде повністю відповідати інтересам дитини та підтримувати її гармонійний розвиток. Відповідач не надав доказів суду, що він не спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у більшому розмірі ніж визначений судом 1598 грн. щомісячно. Поряд з цим, зважаючи на те, що обоє з батьків несуть однакову відповідальність щодо утримання своїх дітей, враховуючи достатні доходи позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що остання не довела підстав для повного задоволення позову про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 8 000 грн. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є частково обґрунтованими. Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , збілишивши їх розмір з 1598 грн. до 5000 грн. а також зміні підлягає дата початку стягнення аліментів, а саме починаючи з 31 жовтня 2024 року з дати звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки судом першої інстанції надано належну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи. Керуючись ст. 367, 368,ст. 374, ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Мусаєва Магомеда Гасановича подану в інтересах ОСОБА_1 -задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року змінити в частині розміру та дати початку стягнення аліментів , збільшивши їх розмір з 1 598,00 грн до 5 000,00 грн починаючи з 31 жовтня 2024 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна