Постанова 4821 № 712/8305/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/531/26Головуючий по 1 інстанції Справа №712/8305/25 Категорія: 304090000 Чапліна Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т. Л. судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.12.2025 (повний текст складено 03.12.2025, суддя в суді першої інстанції Чапліна Н. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 30147-03/2023 від 19.03.2023 у розмірі 53820 грн та судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог вказано на те, що позивач у справі набув права вимоги до відповідача за укладеними договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.12.2025 позовні вимоги у справі відхилено з посиланням на те, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження передачі прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файненс Груп», адже позовна заява не містить реєстру Боржників з переліком договорів, які передані останньому, та, як наслідок, від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Позивач подав на вказане рішення суду засобами поштового зв`язку 05.01.2026 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позов. Вказав на те, що суд першої інстанції, установивши відсутність доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, мав залишити позовну заяву без руху, а не відмовляти у позові. Реєстр прав вимоги до договору факторингу, укладеного між попередніми кредиторами відповідача, не може знаходитися у позивача, адже він не був стороною вказаного правочину. Відповідні договори, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є чинними, отже належним чином підтверджують наявні правовідносини. Таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості без задоволення. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості у сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 19.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №30147-03/2023, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у сумі 13800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1. Договору). Пунктом 1.2 Договору визначено строк кредиту 25 днів, до 12.04.2023. Згідно п. 1.3 Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №27102023 від 27.10.2023 з ТОВ «Стар Файненс Груп», яке, у свою чергу, отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №3072023 від 03.07.2023. Та за умовами договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» (далі Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі Клієнт), у п.1.4 зазначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за основними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату укладення цього Договору та Акту приймання-передачі. Згідно п. 2.1 договору №3072023 від 03.07.2023 для реалізації Фактором придбаних ним прав Клієнт передав Фактору заповнений реєстр Боржників за формою, встановленою Додатку №1 до цього Договору, та оригінали Основних договорів, підтвердження видачі кредиту по Основним договорам Боржникам, розрахунки заборгованості станом на день відступлення, перелік контактних даних близьких та довірених осіб Боржників, які надані Боржниками у процесі укладення та виконання Основних договорів, та персональні дані самих Боржників, інші документи, які є невід`ємною частиною Основних договорів. З акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 03.07.2023 до Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 вбачається, що в момент підписання цього Акту Фактору передаються права вимоги по Основним договорам, які зазначені в Реєстрі Боржників (пункт 2 Акту приймання-передачі). Аргументуючи про наявність у відповідача кредитної заборгованості у сумі 53820 грн (13800 грн за основною сумою боргу та 40020 грн за відсотками), позивачем заявлено до суду вимоги про її стягнення у даній справі. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Так ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України). Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у погоджені строки разом із нарахованими відсотками, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу, які є чинним та недійсними у судовому порядку не визнавалися. Сума заборгованості, яка вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, складає сумі 53820 грн (13800 грн тіло кредиту та 40020 грн відсотки). Доказів погашення вказаної суми боргу, хоча б частково, перед позивачем чи попередніми кредиторами матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує доведеність позовних вимог у даній справі. Так не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що кредитор позичальника не повідомив його про відступлення права вимоги за кредитним договором №30147-03/2023, що передбачено п.3.1.4 вказаного договору, а також п.2.2. Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, адже указані обставини не мають наслідком недійсність укладених правочинів щодо переходу права вимоги та не передбачають правових наслідків для кредиторів боржника. При цьому відповідач не доводить про виконання ним зобов`язань за кредитом перед попереднім кредитором, що не було враховано при визначенні суми боргу, а відтак неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не свідчить про неможливість стягнення наявної заборгованості на користь поточного володільця відповідних прав вимоги. Також відсутність у матеріалах справи реєстру боржників за договором факторингу щодо передачі прав вимоги до відповідача від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файненс Груп» (попередніх кредиторів), стороною якого позивач у справі не був, не свідчить, що відповідні права вимоги не перейшли до позивача за договором факторингу №27102023 від 27.10.2023, укладенимТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з ТОВ «Стар Файненс Груп», який є чинним та підтверджує наявність у позивача відповідного комплексу прав у правовідносинах саме з відповідачем ОСОБА_1 згідно долученого Витягу на а.с.18. Апеляційний суд не погоджується з позицією відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 кредитний договір № 30147-03/2023 від 19.03.2023 з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував, адже такі аргументи спростовуються наявним у справі примірником кредитного договору з електронним підписом позичальника. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього ж Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС-повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн». Також приписами ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже кредитний договір від 19.03.2023, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником W1756), примірний якого наявний у матеріалах справи, належним чином підтверджує погодження сторонами справи умови позики, оскільки без здійснення входу на веб-сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, карткового рахунку, договір між сторонами не був би укладений, а тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі. За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.12.2025 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти постанову про задоволення позовних вимог. Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог у справі судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій у загальній сумі 7 570 грн слід компенсувати позивачу за рахунок відповідача. Доказів наявності у відповідача пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.12.2025 у даній цивільній справі скасувати. Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 30147-03/2023 від 19.03.2023 у розмірі 53820 грн та 7 570 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 25.02.2026. Суддя-доповідач Судді