Постанова Харківський апеляційний суд № 635/2895/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/2895/25 Головуючий суддя І інстанції Якішина О.М.. Апеляційне провадження № 33/818/74/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2026 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., захисника - Горобця Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Горобця Р.М. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення: - за ст.124 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.; - за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.36 КУпАП, остаточно призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Постановою встановлено, що 14.04.2025 о 18 год. 20 хв. за адресою: с.Надточії, вул.Борова, 1А/1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не стежив за її зміною, не врахував безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на паркан. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.3.б. та п.12.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Крім того, 14.04.2025 о 19 год. 07 хв. за адресою: с.Надточії, вул.Борова, 1А/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різка зміна шкіряного забарвлення обличчя, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, 18А відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник Горобець Р.М. просить скасувати постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 18.06.2025 щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також його підзахисний наполягав на проведенні такого огляду у закладі охорони здоров`я, що, на думку апелянта, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надані останніми під час їх допиту в суді першої інстанції. Захисник також зазначає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735 від 09.11.2015). В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але на адресу його місця мешкання неодноразово направлялися судові повістки про місце, дату та час апеляційного розгляду, які повернулись до суду апеляційної інстанції у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Крім того, судом апеляційної інстанції неодноразово повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 31.01.2025 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у формі SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, який наявний в матеріалах справи, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023. При цьому, захисник Горобець Р.М. повідомив суду, що ОСОБА_1 не може з`явитись до апеляційного суду, у зв`язку з чим просив провадити апеляційний розгляд за відсутності його підзахисного. До канцелярії Харківського апеляційного суду також не надходило клопотань від ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду. Крім цього, апеляційний суд враховує строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Горобець Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови Харківського районного суду Харківської області від 18.06.2025 та він особисто з`явився в судове засідання в суд апеляційної інстанції. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але з обов`язковою участю захисника Горобця Р.М., виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги. Вислухавши доводи захисника Горобця Р.М., який підтримав апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, п.2.3.б. та п.12.1. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №300630 від 14.04.2025, в якому зазначено факт керування 14.04.2025 о 19 год. 07 хв. за адресою: с.Надточії, вул.Борова, 1А/1, ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різка зміна шкіряного забарвлення обличчя; порушення координації рухів; запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД відмовився. У цьому протоколі ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень (а.с.2); - направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.04.2025, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; різка зміна шкіряного забарвлення обличчя; порушення координації рухів. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР ОНД для проходження огляду (а.с. 10); - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, у ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту; різка зміна шкіряного забарвлення обличчя; порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Драгер ARCD 0487 ОСОБА_1 відмовився (а.с.9); - на відеозаписі (відеофайли «172.21.78.81_ch1_20250414182010_20250414182607», «export-aah71», «video_2025-04-16_17-38-58», «J000000_00000020250414172754_0008», «J000000_00000020250414175757_0009», «J000000_00000020250414191502_0010», «J000000_00000020250414191713_0011»), долученого до матеріалів справи (а.с.20), з яких вбачається, що транспортний засіб Toyota Camry здійснив наїзд на паркан (відеофайл «172.21.78.81_ch1_20250414182010_20250414182607»). Крім того, з іншого відеозапису (відеофайл «video_2025-04-16_17-38-58») вбачається, що на місці події ДТП транспортний засіб Toyota Camry, виїжджає з узбіччя та паркується на дорозі, після чого з водійської двері виходить ОСОБА_1 . З наступних відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було встановлено особу водія, який не заперечував, що саме він керував транспортним засобом. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 прохав працівника поліції, щоб не складався адміністративний матеріал стосовно нього, у зв`язку з чим його було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.369 КК України (відеофайл «J000000_00000020250414172754_0008», починаючи з 04 хв. 28 сек., 08 хв. 08 сек., 12 хв. 58 сек. та 25 хв. 34 сек. відеозапису, відеофайл «J000000_00000020250414175757_0009», починаючи з 06 хв. 28 сек.). При цьому, працівниками поліції не складався одразу адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 , оскільки останній не мав при собі посвідчення водія. В подальшому на місце ДТП приїхала жінка, яка надала ОСОБА_1 документи, після чого працівник поліції пред`явив службове посвідчення, роз`яснив водію його права за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України (відеофайл «J000000_00000020250414175757_0009», починаючи з 12 хв. 50 сек.). Також працівником поліції було з`ясовано у водія, чи вживав він алкогольні напої у цей день та декілька разів запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, а також відмовитись від проходження такого огляду. При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не надав чіткої відповіді поліцейському щодо вимоги останнього про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на те, що він «не знає» та у нього болить голова. Після цього працівник поліції також роз`яснив ОСОБА_1 процесуальні наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та ухилення від надання відповіді. На останню пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відповів: «Не уверен», у зв`язку з чим працівник поліції розцінив такі дії водія як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. В подальшому працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено адміністративні матеріали за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, з долученого відеозапису (відеофайли «export-aah71», «J000000_00000020250414191502_0010» та «J000000_00000020250414191713_0011») вбачається, що після складання адміністративних матеріалів працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що стосовно нього складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП, схема місця ДТП, постанова за ст.126 КУпАП, а також зміст цих протоколів, право надати пояснення та отримати копії цих протоколів. При цьому, ОСОБА_1 відмовився від надання своїх письмових пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, скористався своїм процесуальним правом та надав свої письмові пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП (а.с.20). - копії посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.4); - довідки ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Шаповалова А. від 15.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не побавлений права керування транспортними засобами категорії «В» в органах МВС України (а.с.5); - довідки ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Шаповалова А. від 15.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.03.2000 року. Посвідчення водія було вилучено 14.04.2025 на підставі ст.265-1 КУпАП та зберігається в ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області до вирішення питання по суті (а.с.6); - копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 (а.с.7); - зберігальною розпискою ОСОБА_3 про отримання автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання (а.с.14); - рапорті поліцейського офіцера громади СВГ ВП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ст.лейтенанта поліції Катренко В. від 14.04.2025, згідно якого 14.04.2025 року під час патрулювання території Пісочинської ОТГ надійшла інформація стосовно скоєння ДТП за адресою: с.Надточії, вул,Борова, 1А/1. По прибуттю на місце події було виявлено автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , який мав значні пошкодження кузова. Водій був на місці. Особу водія було встановлено. Під час спілкування з ОСОБА_1 , у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відмовився. Стосовно ОСОБА_1 було складено протокол за ст.124 КУпАП з відповідними матеріалами ДТП, протокол за ч.1 ст.130КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України та винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП, про що зроблені відповідні записи у схемі місця ДТП. При перевірці особи водія за ІПНП було з`ясовано, що ОСОБА_1 знаходиться у базі даних як особа, яка порушує законодавство про мобілізацію за зверненням Е810183 від 15.12.2024 року. Також повідомляє про те, що ОСОБА_1 було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де співробітниками ТЦК було складено відповідні адміністративні матеріали за даним фактом (а.с.13). Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази, зокрема на відомості, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300643 від 14.04.2025, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_5 п.2.3.б. та п.12.1 ПДР України. У цьому протоколі ОСОБА_1 також надав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що ДТП сталось внаслідок дій водія фури, яка рухалась у зустрічному напрямку та виїхала на його смугу руху (а.с.1); - схемі місця ДТП від 14.04.2025, в якій зафіксовано місце ДТП, розташування транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , відносно паркану, а також перелік видимих пошкоджень автомобіля, отриманих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.3); - фототаблиці, в якій зафіксовано місце розташування автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , після події ДТП, а також пошкодження цього транспортного засобу (а.с.12); - копії постанови серії ЕНА № 4502131 від 14.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн. (а.с.8); - письмових поясненнях ОСОБА_6 , в яких останній зазначив, що він виїздив з підприємства, яке розташоване за адресою: с.Пісочин, вул.Борова, 1А/1 та побачив, що автомобіль «Тойота Камрі» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , втратив керування та з`їхав на обочину дороги , внаслідок чого водій здійснив зіткнення з євро-парканом, який в результаті було пошкоджено. ОСОБА_6 під`їхав до автомобіля, з нього вийшов чоловік, який мав ознаки алкогольного сп`яніння. Приблизно через хвилину під`їхали поліцейський, яким він розповів про всі обставини, після чого йому запропонували надати письмові пояснення, на що він погодився (а.с.11); - на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи, на якому зафіксована подія ДТП за участі транспортного засобу Toyota Camry (відеофайл «172.21.78.81_ch1_20250414182010_20250414182607». З інших відеозаписів (відеофайли «export-aah71» та «J000000_00000020250414191713_0011») вбачається, що ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що йому завадила фура, яка проїжджала у зустрічному напрямку, тому він виїхав на узбіччя, що і стало причиною ДТП. Також з усіх відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які містяться на двох DVD-дисках, долучених до матеріалів справи, також вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не зазначав працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , за обставин події у цій справі (а.с.20). При цьому, зі змісту апеляційних доводів та вимоги сторони захисту вбачається, що захисник Горобець Р.М. не оспорює вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки зазначає доводи та висуває вимогу лише щодо скасування оскаржуваної постанови в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, з рахуванням вимог ст.294 КУпАП, апеляційний суд не перевіряє оскаржуване судове рішення в цій частині. Крім того, з метою перевірки всіх обставин справи та доводів апеляційної скарги сторони захисту, апеляційним судом задоволено клопотання захисника Горобця Р.М. про виклик і допит в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №300630 від 14.04.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП та серії ЕПР 1 № 300643 від 14.04.2025 за ст.124 КУпАП. Так, під час свого допиту свідок ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 є його зятем. Свідок зазначив, що йому зателефонувала його сестра та повідомила, що її авто потрапило у ДТП. Коли вони приїхали на місце події, свідок побачив працівників поліції та ОСОБА_1 , який скаржився на стан свого здоров`я. Зазначив, що працівники поліції посадили ОСОБА_1 до службового автомобіля та відвезли його до ТЦК. Свідок також зазначив, що він постійно не знаходився поруч з ОСОБА_1 , але в його присутності останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_3 пояснила під час свого допиту в суді апеляційної інстанції, що вона є дружиною ОСОБА_1 . Коли приїхала на місце події у цій справі, вона побачила поліцейських та свого чоловіка, якому було погано у зв`язку з чим свідок викликала швидку допомогу, але працівники поліції відвезли ОСОБА_1 до ТЦК. Зазначила, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в її присутності. Під час свого допиту свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 є її знайомим, живе неподалік від неї. У квітні, точну дату не пам`ятає, вона йшла додому з роботи, коли побачила розбиту машину, ОСОБА_1 та працівників поліції. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 їй повідомив, що йому погано, нудить та болить голова. Вказала, що була свідком оформлення адміністративних матеріалів, в її присутності ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але також зазначила, що вона не була на місці події з самого початку та не знаходилась постійно поруч з ОСОБА_1 . Також свідок пояснила, що працівники поліції забрали ОСОБА_1 з місця події на службовому автомобілі та кудись відвезли. Разом з цим, апеляційний суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки, як пояснили самі свідки під час апеляційного розгляду, вони не знаходились постійно поруч з ОСОБА_1 на місці події у цій справі. При цьому, з дослідженого відеозапису об`єктивно вбачається, що на неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не надав чіткої відповіді та фактично відмовився від проходження такого огляду, у тому числі у закладі охорони здоров`я. Натомість, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції був допитаний у якості свідка працівник поліції ОСОБА_8 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300630 від 14.04.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Будучі повідомленим про кримінальну відповідальність за введення суд в оману та за надання неправдивих показань, свідок пояснив, що у день події у цій справі він перебував на службі та прибув на місце ДТП за викликом. Звідки він отримав інформацію про дорожньо-транспортну пригоду він вже не пам`ятає, очевидцем ДТП він не був, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 він не зупиняв. На місці події у цій справі вже був присутній водій пошкодженого транспортного засобу, а також працівники поліції, у тому числі його начальник і поліцейський ОСОБА_7 . Крім того, на місці події ДТП він спілкувався з ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема явний запах алкоголю з порожнини рота. В подальшому свідком неодноразово було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Разом з цим, водій не надав позитивної відповіді та фактично відмовився від проходження такого огляду, внаслідок чого свідком було прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Також свідок зазначив, що ним були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно останнього за ст.124 КУпАП. Крім того, свідок пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та інші матеріали до нього складались поліцейським ОСОБА_7 , оскільки оформлення двох матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП займає тривалий час. При цьому, свідок зазначив, що ним велась безперервна відеофіксація подій на його нагрудну камеру, але він міг її переривати у зв`язку з природними потребами. Крім того, під час апеляційного розгляду був допитаний свідок ОСОБА_7 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300643 від 14.04.2025 та схема місця ДТП. Будучі повідомленим про кримінальну відповідальність за введення суд в оману та за надання неправдивих показань, свідок пояснив, що у день події у цій справі він перебував на службі та приїхав на службовому автомобілі на місце ДТП за викликом свого керівника. На місці події був водій, пошкоджений автомобіль, ще один чоловік та декілька поліцейських, серед яких був його керівник ОСОБА_9 та поліцейський Шаповалов А.В. В подальшому також приїхала жінка та було багато людей. Свідок пояснив, що ним складався тільки адміністративний матеріал за ст.124 КУпАП, ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 було виявлено поліцейським Шаповаловим А.В., який і провадив процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Свідок не пам`ятає деталей процедури проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, свідок зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення він зазначав юридичну адресу підприємства, біля кого сталось ДТП, прив`язка була до адреси будівлі. Зіткнення транспортного засобу було з парканом підприємства. Також свідок зазначив, що не пам`ятає того, що ОСОБА_1 скаржився на стан здоров`я, за його участі швидку не викликали, невідкладну допомогу водію не надавали. Належить також врахувати, що ОСОБА_1 та його захисником Горобцем Р.М. не подавалась заява до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП. Також, апеляційний суд бере до уваги, що протоколи про адміністративне правопорушення у цій справі та інші процесуальні документи до них складені уповноваженими державними особами, але дії цих посадових осіб, які їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та його захисником Горобцем Р.М. не оскаржувались, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ на дії керівництва поліції, пов`язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративних матеріалів у цій справі. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Більш того, твердження захисника ОСОБА_10 , які він надавав суду під час апеляційного розгляду, про те, що працівники поліції перевищили свої службові обов`язки, оскільки після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є предметом цього судового розгляду та не свідчить про незаконність дій працівників поліції як під час проведення процедури огляду водія на стан алкогольного спяніння, так і оформлення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП. Таким чином, на переконання апеляційного суду, стороною захисту не надано суду доказів щодо незаконності дій працівників поліції в частині проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також щодо складання стосовно останнього адміністративних матеріалів у цій справі. Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також складення ними протоколів та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Крім того, апеляційний суд критично ставиться до суб`єктивних доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки з долученого відеозапису та пояснень свідка ОСОБА_8 об`єктивно вбачається, що на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти відповідний огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не надав чіткої згоди, всіляко ухилявся від прямої відповіді та не вживав активних дій на виконання законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, а також відмовитись від проходження такого огляду. Належить також врахувати, що працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі його відмови або не надання чіткої відповіді на вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, стосовно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що було добре зрозуміло останньому. Разом з цим, апеляційний суд враховує відомості відеозапису з нагрудної камери поліцейського (відеофайли «J000000_00000020250414172754_0008» та «J000000_00000020250414175757_0009», з яких об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 17 год. 27 хв. і до початку процедури огляду водія на стан сп`яніння о 18 год. 11 хв., жодного разу не скаржився працівникам поліції на свій стан здоров`я, у тому числі, що у нього болить голова та його нудить, але при цьому він неодноразово палив цигарки. Більш того, з усіх долучених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не мав видимих тілесних ушкоджень та не вимагав у працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд також враховує, що стороною захисту не надано суду доказів, у тому числі медичних документів, які б могли підтвердити, що ОСОБА_1 отримав будь-які тілесні ушкодження за наслідком події ДТП у цій справі та які завадили йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. За таких обставин, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами захисника про порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП, Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.20215. Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Шаповалова А. від 15.04.2025, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.03.2000, категорії «В» (арк.6). Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов`язкового іспиту на знання цих Правил. Враховуючи вищезазначені відомості відеозапису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції об`єктивно та законно розцінив дії ОСОБА_1 , що зафіксовані на відеозаписі, як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, оскільки працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснював наслідки такої поведінки. Однак, водій надалі ухилявся від прямої відповіді та не вживав активних дій, які могли свідчити про його реальне бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв`язку з чим, такі дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того, апеляційний суд враховує вимоги ч.4 ст.266 КУпАП, згідно яких, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. При цьому, відповідно до п.4 Розділу І Інструкція № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі. При цьому, апеляційний суд бере до уваги відомості долучених відеозаписів, з якого об`єктивно вбачається наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300630 від 14.04.2025, направленні на огляд водія від 14.04.2025 та акті огляду на стан сп`яніння від 14.04.2025, а саме: різка зміна шкіряного забарвлення обличчя та порушення координації рухів. Щодо третьої ознаки алкогольного сп`яніння, що встановлена працівником поліції та зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300630 від 14.04.2025 та інших документах, під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_8 зазначив, що під час спілкування ним було встановлено наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота. Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 . За таких обставин, в цьому конкретному випадку у працівника поліції було достатньо підстав вважати, що водій може перебувати у стані сп`яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейського до ОСОБА_1 щодо проходження останнім відповідного огляду у встановленому законом порядку. При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов`язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп`яніння. Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння за наявності незаконності такої вимоги. Водночас, захисником не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності дій працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, а також підтверджуються відомостями долученого відеозапису, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився. Разом з цим, апеляційний суд також враховує, що матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналізуючи відомості доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення як за ч.1 ст.130 КУпАП, так і за ст.124 КУпАП. Твердження апелянта, що у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300630 від 14.04.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП та серії ЕПР1 № 300643 від 14.04.2025 за ст.124 КУпАП неправильно встановлено місце вчинення адміністративних правопорушень, на переконання апеляційного суду, є суб`єктивними та безпідставним, оскільки працівники поліції керувались прив`язкою до місця зіткнення транспортного засобу до нерухомого об`єкта (будівлі), біля якого були вчинені адміністративні правопорушення у цій справі, а саме за адресою: с.Надточії, вул.Борова, 1А/1, що додатково підтверджується відомостями всесвітньої мережі Інтернет, що є в загальному доступі. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , як підстави для скасування постанови суду першої інстанції, є безпідставними та суб`єктивними, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону превентивними заходами є зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський має право зупиняти транспортний засіб якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; Разом з тим, відповідно до диспозиції викладеній у ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність встановлена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, змістом вищезазначених вимог, належить врахувати, що процесуально визначальною обставиною є саме керування транспортним засобом та фіксація керування об`єктивними відомостями, які можуть бути зафіксовані відеозаписом, поясненнями учасників справи або свідків або іншими доказами, які містяться у матеріалах конкретної справи або їх сукупністю. Тобто зупинення транспортного засобу, як превентивний захід може бути, а може і не бути застосованим працівником поліції, оскільки правова привода превентивних заходів, передбачених ст. 31 КУпАП, вимагає їх застосування за обставин яких вимагає фактична обстановка події. На переконання апеляційного суду, визначальним для застосування цього превентивного заходу, як і будь-якого іншого, є обставини обумовлені подією правопорушення та провадяться, зокрема, з метою реалізації як завдань адміністративного провадження, передбачених ст. 245 КУпАП, так і завдань, передбачених ст. 1 Кодексу, в цілому. З огляду на викладене, працівники поліції мають право застосовувати ті превентивні заходи, які вони вважають необхідними для реалізації своїх повноважень та в тих межах яких потребують обставини події правопорушення відповідно до чинного законодавства. З відомостей матеріалів справи, зокрема з долучених відеозаписів, а також відомостей наданих суду апеляційної інстанції та пояснень самого захисника вбачається, що ОСОБА_1 керував Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , та був учасником дорожньо-транспортної пригоди у цій справі. Сукупність цих обставин вочевидь не потребують застосування такого превентивного заходу, як зупинення транспортного засобу, оскільки водій з місця дорожньо-транспортної пригоди не зник, а залишався на місці. Водночас, ці обставини є процесуально визначальними для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки надають можливість суду фактично встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб`єктивними. Щодо доводів захисника Горобця Р.М., які він зазначав під час апеляційного розгляду, про те, що оскаржувана постанова прийнята незаконним складом суду, на переконання апеляційного суду, також є суб`єктивним та неспроможними, оскільки 17.04.2025 адміністративний матеріал за протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 300630 від 14.04.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП і серії ЕПР1 № 300643 від 14.04.2025 за ст.124 КУпАП надійшов з Відділення поліції №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області до Харківського районного суду Харківської області в одному томі на 20 аркушах та у цей же день визначено склад суду у цій справі, а саме головуючий суддя Якішина О.М., під головуванням якої прийнято оскаржувану постанову (а.с.1-21, 22, 47, 48-51). Зазначені обставини об`єктивно свідчать про необґрунтованість та безпідставність доводів захисника ОСОБА_10 в цій частині. Апеляційний суд також критично оцінює апеляційні доводи захисника про те, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відомості долучених відеозаписів, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині є суб`єктивною та безпідставною. Вимогами ст. 251 КУпАП визначено, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за окремим доказом. Для вирішення справи важливими є ті фактичні відомості, що зафіксовані за допомогою технічних засобів відеозапису поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Належить також врахувати, що долучені відеозаписи хоча і складаються із різних фрагментів, але вони доповнюють один одного та на них зафіксовані усі обставин правопорушення у цій справі. За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколів та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив як вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того, наявні у справі докази також підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3.б, п.12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній захисника Горобця Р.М. не підлягає. При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Решта доводів апеляційної скарги захисника Горобця Р.М., які він зазначив в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.5, 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність і необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Горобця Р.М. не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Горобця Р.М. залишити без задоволення. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков