Постанова 4808 № 344/16105/25

Справа № 344/16105/25 Провадження № 33/4808/124/26 Категорія ч.2 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Мар`яш Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Мар`яш Л.В. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, 08.09.2025 року о 00 год 16 хв в м. Івано-Франківську, по вул. Галицька, 105, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130 КУпАП. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Мар`яш Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.12.2025 року по справі №344/16105/25 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративні правопорушення. До початку судового розгляду на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги адвоката Мар`яш Л.В. Зі змісту даних доповнень вбачається, що адвокат вказує, що з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що працівник поліції не перевіряв наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 чітко відповідає на питання, його поведінка повністю відповідає обстановці. Отже, пропозиція огляду була безпідставною, не після виявлення ознак сп`яніння, а після того як поліцейський за базами даних поліції помітив, що раніше відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, що свідчить про упереджене ставлення поліцейських до ОСОБА_1 . Крім того, поліцейський автомобіль та автомобіль, який належить ОСОБА_1 , стали учасниками ДТП, однак не було залучено інший екіпаж поліції для складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 , чим порушено принцип неупередженості. Зазначає, що процедура направлення на огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсною, оскільки працівники поліції не доставляли водія до медичного закладу, а наявне у матеріалах справи направлення свідчить про фабрикування доказів у справі. Крім того, ОСОБА_1 є діючий військовослужбовець, тобто виконує обов`язки військової служби, і направлення для огляду ініційовано не посадовою особою уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром військової частини, іншого створеного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Стверджує, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на розгляд справи за його участі та участі його захисника, оскільки ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання у зв`язку із проходженням військової служби, на адресу суду було надіслано клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до моменту звільнення останнього військової служби. У разі відмови у задоволенні цього клопотання, розгляд справи відкласти на іншу дату. Крім того, захисник адвокат Мар`яш Л.В. надіслала на адресу суду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, однак результатів розгляду цього клопотання судом не повідомлено. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги. Під час апеляційного розгляду захисником адвокатом Мар`яш Л.В. подано клопотання про зупинення провадження по справі, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі. До матеріалів клопотання долучено ксерокопії довідки №5856 від 03.11.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією у відповідній військовій частині. Разом з тим, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.02.2026 року клопотання захисника адвоката Мар`яш Л.В. про зупинення провадження по справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі було залишено без задоволення. Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до листа голови Касаційного кримінального суду за № 718/0/158-25 від 04.12.2025 року надано роз`яснення щодо можливості зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі. У вищевказаному листі зазначено, що КУпАП передбачено випадки зупинення розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини четвертої статті 277 цього Кодексу строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Інших випадків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення в КУпАП не передбачено, тому зупинення судового провадження в справах про інші адміністративні правопорушення можливе лише після внесення відповідних змін до цього Кодексу. Зі змісту листа голови Касаційного кримінального суду №764/0/158-25 від 22.12.2025 року вбачається, що вищевказана правова позиція є виваженою позицією суду касаційної інстанції, яка має рекомендаційний характер та спрямована на забезпечення єдності судової практики. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правова визначеність є складової принципу Верховенства права, що гарантує зрозумілість та передбачуваність застосування норм законодавства, дозволяючи передбачати наслідки своєї поведінки та захиститись від державного свавілля. Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Мар`яш Л.В., підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Гурепка проти України») При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності». Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. В апеляційній скарзі зазначається про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Мар`яш Л.В. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Зокрема, з змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд першої інстанції приймав заходи щодо забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника у судовому засіданні суду першої інстанції, однак вони про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що справа надійшла до суду 11 вересня 2025 року та була розглянута лише 16 грудня 2025 року та перебувала в провадженні суду понад три місяці, що свідчить про надання стороні захисту достатнього часу для реалізації своїх процесуальних прав і забезпечення участі в судовому засіданні. Зі змісту клопотання захисника адвоката захисника адвоката Мар`яш Л.В. про відкладення розгляду провадження, яке призначене на 16.12.2025 року на 13 год. 50 хв. вбачається, що воно було подано вже після ухвалення відповідного рішення о 15год.11.хв. 16.12.2025 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, а оцінка доказів, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Суд першої інстанції вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446930 від 08.09.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що огляд не проводився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, де зазначені виявлені ознаки сп`яніння, а також те, що огляд не проводився; зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446930 відповідно до якого ОСОБА_1 згідно ст.266 КУпАП відсторонений від керування транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 та зобов`язується не керувати даним транспортним засобом протягом 24 годин; довідкою старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики про те, що ОСОБА_1 11.07.2025 року керував транспортним засобом в стані сп`яніння, відносно останнього складено протокол та 01.08.2025 року рішенням суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення; відеодоказами, які містяться в матеріалах справи; іншими матеріалами провадження. Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, вважав за належне повторно дослідити наявні в матеріалах справи докази. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446930 від 08.09.2025 року, вбачається, що 08.09.2025 року о 00 год. 16 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 105 ОСОБА_1 керував ТЗ Шкода Фабія д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). Протокол складений уповноваженою особою поліцейським 2 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області капралом поліції Мочарської О.І., містить всі необхідні реквізити та дані, підписаний уповноваженою особою та ОСОБА_1 . Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень. Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи». Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»). Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю розумів суть висунутого стосовно нього обвинувачення та мав можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. Так, відповідно до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звинувачувався в тому, що повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки, будучи водієм транспортного засобу, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд водія ОСОБА_1 необхідно було провести у зв`язку з виявленими в останнього ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився у зв`язку із відмовою водія, що ОСОБА_1 засвідчив власним підписом. (а.с. 2). Згідно з даними направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», складеного 08.09.2025 року, у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка. Щ не відповідає обстановці. Огляд не проводився у зв`язку із відмовою водія (а.с. 3). Відповідно до довідки Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 на підставі рішення суду №718/1930/25 від 01.08.2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані сп`яніння 11.07.2025 року та застосовано стягнення у вигляді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. ( а.п.7) Згідно долученого до матеріалів справи рапорту поліцейського взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області капрала поліції Мочарської О.І. від 08.09.2025 року, вбачається, що під час несення служби в складі екіпажу Ясень-106 спільно з молодшим лейтенантом поліції Степанюком С.О., згідно п.7 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено ТЗ Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами строком на 1 рік Кіцманським районними судом Чернівецької області, також в останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, щ не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та у медичному закладі відмовився, у встановленому законодавством порядку. Складено протокол за ч.2 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 «446930, винесено постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №5671708, також встановлено, що останній є діючим військовослужбовцем частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , про що повідомлено ВСП, від керування ТЗ відсторонений. (а.с. 6) Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційним судом були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, відеозаписом зафіксовано як працівники поліції зупиняють транспортний засіб Шкода Фабія та повідомляють водія, що його зупинили у зв`язку з тим, що поступали відповідні виклики на 102 щодо керування вказаним транспортним засобом особою, яка має ознаки сп`яніння. Повідомили водія, що ведеться безперервна відео фіксація. Далі на вимогу працівників поліції водій надав реєстраційний документ на транспортний засіб та через Дію показав посвідчення водія.Працівниками поліції встановлено, що водієм транспортного засобу виявився ОСОБА_1 , який відповідно до баз даних вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водій повідомив, що він не знає чи прийняли по ньому рішення. Далі працівниця поліції повідомила водію, що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, а тому йому запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, водій повідомив, що він відмовляється від огляду. Працівник поліції повідомив, що у водія є право пройти огляд на стан сп`яніння у медичному огляді, однак водій ОСОБА_1 повідомив, що він відмовляється і від такого огляду. Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції роз`яснили водію, що відносно нього буде складено протокол за ч.2 ст. 130 КУпАП, а також, що він наразі відсторонений від керування транспортним засобом та може звернутися до адвоката за правовою допомогою. Далі працівник поліції складає адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 . Під час складання матеріалів, працівники поліції повідомили, що відносно водія є рішення про визнання його винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водій даний факт заперечував, оскільки не отримав копію постанови. Згодом водія ознайомили зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП. Водій власним підписом засвідчив, що ознайомлений із складеним відносно нього протоколом, правами та місцем розгляду справи. Далі працівник поліції повідомила водія, що відносно нього буде складено постанову за керування транспортним засобом без належного на це права. Згодом водія ознайомили із постановою за ч.4 ст. 126 КУпАП. Відеозаписом зареєстровано рух транспортного засобу Шкода Фабія червоного кольору д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинку на вимогу працівників поліції. Суд апеляційної інстанції вважає, що відеозапис є вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, а відтак надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку її учасників. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 . Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні приписи містить Інструкція. Апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки працівниками поліції не було дотримано установленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст. 266-1 КУпАП ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який є військовослужбовцем, повинен був бути підданим огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого частинами 2-7 статті 266-1 КУпАП. Так, ч. 3 ст. 266-1 КУпАП дійсно встановлено порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Вищевказаний порядок огляду на стан сп`яніння застосовується до військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, тільки у тому випадку, якщо останні підозріваються у вчиненні правопорушень, якими встановлено, що військовослужбовці є особливими суб`єктами певних правопорушень. Так, сам факт перебування військовослужбовця на службі в стані сп`яніння є серйозним порушенням військової дисципліни та може мати значні негативні наслідки для безпеки та боєздатності військових підрозділів. Зокрема, ч.1 ст.15 КУпАП встановлено, що Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Разом з тим, вимоги щодо виконання вимог Правил дорожнього руху України стосуються всіх учасників дорожнього руху, оскільки вказані Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. За таких обставин виконання вимог п.2.5 ПДР України, відповідно до яких водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин розповсюджуються на всіх водіїв транспортних засобів. Зокрема, відповідно до вказаних ПДР України водієм транспортного засобу є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом. Разом з тим, питання щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Разом з тим, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що поліцейським було дотримано вимог закону, та за наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці події та в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, про що свідчать дані долучених до матеріалів провадження акту огляду, направлення на огляд та дані відеозапису. Відтак вимога працівників поліції пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах. Доводи апелянта щодо неправомірності дій патрульних поліцейських безпідставні та спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Згідно з ч. 2 ст. 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Апеляційний суд вважає, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченим способом, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Мар`яш Л.В. залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв