Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 727/13608/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/13608/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Терещенко О.Є. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 24 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 4 роти батальону УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Бален Андрія Миколайовича, Управління патрульної по-ліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патруль-ної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №5957922 від 17.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень, а провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП закрити. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що згідно постанови серії ЕНА №5957922, ОСОБА_1 керував транспортним засобом CROSSER MAX PRO потужністю електродвигуна 1200W бувшого власника ОСОБА_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом (відсутнє посвідчення водія), чим порушив п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. На думку представника позивача, засіб, яким користувався позивач, а саме електроскутер «Crosser Max Pro», не передбачає обов`язку мати посвідчення водія ка-тегорії А1. Оскільки працівниками поліції під час винесення постанови не було встановлено технічних характеристик електроскутера, в подальшому це призвело до складання неправомірної постанови. Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 17.10.2025 інспектором 1 взводу 4 роти УПП в Чер-нівецькій області, старшим лейтенантом поліції Бален Андрієм Миколайовичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5957922, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відпові-дальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Зі змісту постанови вбачається, що 17.10.2025 о 15:05 год. в м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Crosser max pro потужністю електродвигуна 1200W здійснив проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3 ґ Правил дорожнього руху України, а також не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії а саме посвідчення водія А1, чим порушив п.2.13 ПДР України, та п.2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.126 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В силу ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Підпунктами "а", "б" п.2.1. ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. За змістом п.п. «а» п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кіно-зйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до по-кладених на них повноважень. У відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11. 2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорож-нього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції). Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірні-стю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За правилами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В ході розгляду справи відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано відеозапис щодо обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до наданої відповідачем інформації щодо транспортного засобу Crosser MAX PRO, останній має наступні технічні характеристики: потужність електро-двигуна - 1200 Вт, ємність батареї 20А, час зарядки 6-8 год., максимальна швидкість 60 км/год. Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України: Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до-стовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників спра-ви, їх представників. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач визнає, що 17 жовтня 2025 року він керував транспортним засобом Crosser max pro 1200W та був зупинений працівником поліції. Позивач наполягає, що відповідачем під час винесення постанови не було враховано те, що транспортний засіб, яким він керував, не потребує відповідної категорії прав, оскільки він був на електротязі потужністю до 3 кВт. Однак, мопед відповідно до Правил дорожнього руху це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4кВт. Згідно п. 2.13. ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1,А) з 16 річного віку, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Отже, вказаний транспортний засіб позивача (електроскутер-мопед) належить до категорії мопедів (А1), оскільки є двоколісним та має електродвигун потужністю до 4 кВт. Правила дорожнього руху України визначають, що учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Сидячи на мопеді та керуючи ним по вул. Небесної Сотні в м. Чернівці, позивач в розумінні Правил дорожнього руху є водієм з усіма правами та обов`язками, які поширюються на дану категорію учасників дорожнього руху. Також слід зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А). Тобто, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за статтею 126 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів. Беручи до уваги технічні характеристики електричного скутера «Crosser MAX PRO», який знаходився під керуванням позивача, вказаний засіб пересування є електричним колісним транспортним засобом який підпадає під визначення поняття «мопед», наведене у п.1.10 Правил дорожнього руху, оскільки має електродвигун потужністю до 4 кВт та є двоколісним транспортним засобом, а тому на позивача поширювалась вимога п.2.1.а та 2.13 ПДР, за невиконання якої передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.126 КУ пАП. Відтак, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.