Постанова 4803 № 206/314/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/987/26 Справа № 206/314/25 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2025 року у складі судді Федотової В.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2025 року ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3279410, за умовами якого, відповідачу на підставі платіжного доручення були перераховані кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. 10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, а останній прийняв належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3279410 від 18 травня 2021 року. Відповідно до реєстру прав вимоги до договору відступлення права вимоги №06Т від 10 серпня 2021 серпня, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №3279410 від 18 травня 2021 року у розмірі 36520 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27000,00 грн. - заборгованість по процентам, 1520,00 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2025 року позов ТОВ «Діджи фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №3279410 від 18 травня 2021 року в розмірі 12520,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3000,00 - грн. заборгованість по процентам, 1520,00 грн. - заборгованість за комісійними винагородами. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та процентів, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті, право вимоги за якими перейшло до позивача. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання процентів, передбачених кредитним договором, однак нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування, є необґрунтованим, тому розмір процентів за користування кредитом має бути зменшений до 3000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Діджи фінанс» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду в частині залишених без задоволення вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи та не з`ясував всі обставини справи. Вказує, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умовами і строк нарахування процентів за користування кредитом. Наголошує, що в даному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 01 серпня 2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 18 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №3279410, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Комісія за надання кредиту 1520,00 грн. Проценти за користування кредитом 3000,00 грн. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається строком на 15 днів з 18 травня 2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02 червня 2021 року. 10 серпня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права пимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги до договору відступлення прав вимоги №06Т від 10 серпня 2021 серпня, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №3279410 від 18 травня 2021 року у розмірі 36520 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27000,00 грн. - заборгованість по процентам, 1520,00 грн. - заборгованість за комісією. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до приведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив. Пунктами 1.3. та 1.4. договору про споживчий кредит №3279410 від 18 травня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 15 днів, термін повернення якого 02 червня 2021 року; при цьому пунктом 2.3. договору визначено умови пролонгації строку кредитування. Належних доказів того, що ОСОБА_1 як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено умовами п. 2.2.1. договору, позивачем суду не надано. Крім цього структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 15 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки нарахування позичальнику процентів після 02 червня 2021 року у відповідності до положень п. 2.3.1.2. договору, не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання, а отже, не має обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п. 1.4. договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту. Аргументи апеляційної скарги про те, що за умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, є безпідставними, оскільки право ТОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 02 червня 2021 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про часткове задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»- залишити без задоволення. Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 25 лютого 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича Т.П. Красвітна