Постанова Дніпровський апеляційний суд № 193/1347/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/512/26 Справа № 193/1347/25 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: секретаря судового засідання Черняєвої С.П., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Денисенка М.Б., апеляційну скаргу адвоката Денисенка М.Б., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень, ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року встановлено, що 01.09.2025 р. о 02:10 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по трасі Н-11 Софіївська ОТГ 54 км с.Вишневе, керував т/з Опель Кадет, днз. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, що є порушенням п. 2.5 ПДР. Фіксація правопорушення здійснювалась на нагрудну відеокамеру, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 440003. Зафіксовано на БК 475179. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі захисник Денисенко М.Б., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанову судді винесена з порушенням норм адміністративного судочинства, є незаконною. Звертає увагу, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 виконував бойове завдання, а саме командир доручив йому відвезти в м. Кривий Ріг на базу ППД доукомплектування бойових припасів та документацію до них. В автомобілі знаходились бойові комплекти та документація до них, про що він повідомив працівників поліції. Залишати свій автомобіль з вищевказаним вантажем в ночі посеред поля без догляду ОСОБА_1 не мав права. Зауважує, на його пропозицію до працівників поліції проїхати до медичної установи на його автомобілі, йому було відмовлено, оскільки згідно їх Інструкції, таке робити не можна. Вважає, що оскільки Акт огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння особи працівниками поліції складено не було та свідки не залучались, було грубо порушено норми матеріального права. Окремо зауважує, що ОСОБА_1 не був усунений від подальшого керування транспортним засобом. Зазначає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, тому і усі інші дії співробітників поліції є незаконними, не мають юридичної сили та не можуть бути доказами по справі. Звертає увагу, що відеозапис з портативного нагрудного відеореєстратора співробітників поліції неодноразово переривається та складається з декількох файлів. Тому вважає, що такі відеофайли мають бути визнані недопустимими доказами. Позиції сторін в суді : Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Денисенко М.Б. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити з підстав, наведених в ній. Висновки суду: Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №440003 від 01.09.2025 року та доданими до нього матеріали, які не містять розбіжностей та в сукупності підтверджують фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з п. 14 вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що відмовився від проходження медичного огляду «через брак часу, поспішав додому на вихідний день за сімейними обставинами», в судовому засіданні іншу підставу не міг залишити автомобіль, оскільки той не зачинявся, чим беззаперечно підтвердив порушення п. 2.5 ПДР, оскільки виконання вимог п. 2.5. ПДР є обов`язком водія, а не правом; -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2); -рапортом інспектора з приводу обставин адміністративного правопорушення, що відповідає викладеним в протоколі (а.с. 3); -записом на DVD-R диск, оглянутий та безпосередньо досліджений судом, яким підтверджено обставини події від 01.09.2025 р., викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Так, 01.09.2025р. транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через порушення ПДР. Причина зупинки роз`яснена. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Сам водій підтвердив вживання наркотичного засобу приблизно 5 днів тому. Йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відмовився, постійно змінюючи свою думку, ухиляючись від чіткої відповіді протягом 2:10-3:17 год, наслідки відмови від проходження такого огляду роз`яснені. Також водію роз`яснені права, складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у суді. Апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі відеозапису, що мали місце 01 вересня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП. Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо. Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того, із дослідженого відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював законність його зупинки чи факту керування ним транспортним засобом, або ставив питання щодо порушення процедури огляду його на стан сп`яніння, його законних прав та інтересів. Навпаки, під час всього спілкування з працівниками поліції не заперечував факт керування саме ним транспортним засобом, пояснював, що їде додому, оскільки його відпустили на два дні зі служби, тож доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині є необґрунтованими. Водночас, відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення чи оговорення себе. Крім того, стороною захисту не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції. Щодо доводів захисника стосовно неправомірності зупинки транспортного засобу, то суд зазначає, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку з тим, що у транспортного засобу у нічний час доби не було увімкнене світло, що може призвести до ДТП. Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР. Доводи сторони захисту про відсутність доказів подальшого відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортного засобу вважаю необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на наявних доказах в справі. Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що після складання адміністративного матеріалу та з урахуванням нічного часу, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 викликати йому інший автомобіль, який би допоміг його штовхнути. При цьому, на відеозаписі відсутні докази, що працівники поліції допомагали ОСОБА_1 у подальшому здійснені ним керування транспортного засобу та/або штовхали транспортний засіб під його керуванням. Оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів цієї справи, зафіксовано чітку та однозначну відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, то наявність чи відсутність Акту огляду ніяким чином не спростовує його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів, які були надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Денисенка М.Б., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин