Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1964/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3363/26 Справа № 212/1964/24 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О., за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А. позивач - ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кіщак Анни Андріївни на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року ухваленого суддею Ведяшкіною Ю.В. в м. Кривому Розі, (повне судове рішення складене 21.11.2025) В С Т А Н О В И В В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя, який уточнила 24.06.2024 року, в якому просила суд в порядку поділу майна подружжя визнати за нею та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», загальною площею 111,0 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, які складаються з наступних об`єктів, згідно технічної характеристики: гаражу «Б», альтанки «В», вбиральні «Г», душевої «Д», водогону І, брами № 2, огорожі 1, замощення ІІ; та земельної ділянки, що розташована за тією ж адресою, загальною площею 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1211000000:04:457:0022; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності за кожним по 1/2 частині транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору; - стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 5 431,00 грн, з яких: 2931,00 витрати по сплаті судового збору, 2 500,00 витрати за проведення експертного дослідження транспортного засобу. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.03.2017 року. В період шлюбу, 31.01.2018 року, ними було придбано домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 17.10.2019 року, автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору. На теперішній час разом з дитиною проживає окремо від відповідача, та оскільки з відповідачем не досягнуто домовленості щодо порядку поділу спірного майна, змушена звернутися до суду із зазначеним позовом. В квітні 2024 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, а 20.06.2024 року уточнив свої вимоги та просив суд: - скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року; та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд; та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд; - скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 ; визнавши за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant 2.0 TDi, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що з 03.03.2017 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2023 року. Домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є його особистою приватною власністю, оскільки були придбані за кошти, які належали йому особисто, а саме, за грошові кошти, подаровані 05.09.2016 року його сестрою ОСОБА_4 . Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 . Скасовано реєстраційний запис (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна : 1474254612110) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама АДРЕСА_2 , огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано реєстраційний запис (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 1467826012110) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд. Скасувано державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кіщак А.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 доведені належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема неналежними доказами набуття право власності на спірне майно є надані ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір дарування грошей, додаткова угода №2 до договору від 24.10.2017 року до договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на оренду індивідуального (банківського) сейфу № 06/Д4-В21/174, довідку АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2024 про відкриття на ім`я ОСОБА_2 депозитних рахунків, сума вкладів на яких становила 30000,00 доларів США, оскільки дані докази не містять інформацію щодо предмета доказування. Так, купівля спірного майна відбулася після спливу року з дня укладення договору дарування, для транспортного засобу та два роки для домоволодіння і земельної ділянки. Вищевказаний договір дарування грошей не містить істотної умови -їх цільового призначення. З довідки АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2024 станом на день купівлі транспортного засобу 12 жовтня 2017 року та на день купівлі транспортного засобу 12 жовтня 2017 року та на день купівлі домоволодіння із земельною ділянкою 18 січня 2018 року депозитні рахунки були відкриті (угоди не розривалися), тобто гроші у вищевказаний період фізично перебували на рахунку банку. Крім того, згідно цього договору спірне домоволодіння із земельною ділянкою придбане 89963,00 грн., що станом на січень 2018 року становить 3205, 00 доларів США. ОСОБА_2 при купівлі спірного домоволодіння із земельною ділянкою відповідною заявою надавав згоду дружині на укладення цього договору, що підтверджує факт спільної сумісної власності разом із ОСОБА_1 . Покази свідка колишньої дружини ОСОБА_2 не заслуговують на довіру, оскільки свідок пояснювала зі слів самого ОСОБА_2 . Представник апелянта наполягала, що спірне майно придбане за спільні кошти сторін тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін як законне і обґрунтоване. Суд першої інстанції розглядаючи справу, дослідив належні та допустимі докази, якими відповідач заперечив проти позовних вимог ОСОБА_2 та довів свої зустрічні позовні вимоги, якими спростував презумпцію спільності придбаного під час шлюбу спірного майна. Так, 05 вересня 2016 року ОСОБА_2 отримав в дар грошові кошти в сумі 125000,00 доларів США, 18 жовтня 2016 орендував у банку індивідуальний (банківський сейф), 03.11.2016 року відкрив у банку депозитний вклад на 30000,00 доларів США, сума на якому з 14.02.2018 року зменшилась на 25550 доларів США, тобто вказана сума грошових коштів була достроково знята ним, а 31.01.2018 року було придбано спірне домоволодіння із земельною ділянкою. Свідок ОСОБА_5 , показання якої врахував суд, дійсно є його колишньою дружиною, та дала пояснення з приводу продажу оформленого на її ім`я автомобіля, який було придбано в їх шлюбі, і щодо якого ОСОБА_2 , мав право користування зазначене у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і фактично ним користувався. В 2017 році цей автомобіль було продано, гроші від продажу 11000,00 доларів свідок віддала ОСОБА_2 і за вказані кошти останній і придбав новий спірний в даній справі автомобіль. Натомість, позивачка ОСОБА_1 не надала доказів придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, щоб мати право на їх поділ. Заслухавши суддю- доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6 , які кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивачки, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до статті 375 УПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відмовляючи у перших позовних вимогах ОСОБА_1 про поділ рухомого та нерухомого майна придбаного в шлюбі із ОСОБА_2 та задовольняючи його зустрічні позовні вимоги про визнання спірного майна його особистою приватною власністю, суд першої інстанції виснував, що оскільки спірне домоволодіння було придбано через 10 місяців після реєстрації шлюбу, а матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що сторони за 10 місяців шлюбу отримали дохід, який би дорівнював сумі грошових коштів, сплачених за спірне майно, а ОСОБА_2 спростував належними доказами презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно. Судом встановлено, що з 03.03.2017 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2023 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.7). В період шлюбу, 31.01.2018 року на ім`я ОСОБА_1 було придбано домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, та земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що підтверджується нотаріально посвідченим Договором купівлі продажу домоволодіння з земельною ділянкою від 31.01.2018 року. Відповідно до п. 4 Договору, продаж зазначеного домоволодіння з земельною ділянкою здійснено за 89 963 грн.; відповідно до п. 10 Договору чоловік Покупця в заяві надав згоду своїй дружині на укладання цього договору, підпис на якій засвідчено Тімошиною О.В., державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 31.01.2018 року за реєстровим № 2-309 (т.1 а.с.8-9). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 06.02.2024 року, право власності на домоволодіння загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1474254612110), та земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1467826012110), зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 31.01.2018 року (т.1 а.с.10-11). В період шлюбу, 17.10.2019 року проведено реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому власником транспортного засобу зазначена ОСОБА_1 . При цьому, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, датою першої реєстрації зазначеного транспортного засобу в України зазначено 24.10.2017 року (а.с.12-14). Сторони та їх неповнолітній син зареєстровані в спірному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.97). 03.03.2022 року ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином внаслідок розпочатої 24.02.2022 року військової агресії рф проти України, виїхала за кордон, де перебуває до теперішнього часу. Спірний транспортний засіб залишився на території України та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , що сторонами не оспорюється. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям. Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначав, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. За загальним правилом застосування презумпції згідно з ст. 60 СК України майно, одержане одним з подружжя як набувачем за договором купівлі-продажу, що укладений під час спільного проживання набувача у зареєстрованому шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той з подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести ті обставини, які її спростовують. Зокрема, за ч. 3 ст. 61 СК України - довести, що майно придбавалося за власні кошти, або хоча і за сімейні, проте справжньою метою укладення договору купівлі-продажу були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані з сімейними. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Положеннями ст. 57 СК України визначено підстави визнання особистою приватною власністю дружини та чоловіка, а саме:1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. На спростування презумпції спільної сумісної власності відповідач за першим позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_2 посилався на договір дарування грошей від 05.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Одерієм А.С. (т. 1 а.с.- 100-101), згідно якого він отримав у дар 125000, доларів США. (т. 1 а.с.- 100-101), додаткову угоду №2 до договору від 24.10.2017 року до договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на оренду індивідуального (банківського) сейфу № 06/Д4-В21/174, (т.1 а.с.208), довідку АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2024 про відкриття на ім`я ОСОБА_2 депозитних рахунків, сума вкладів на яких становила 30000,00 доларів США, (з 03.11.2016 року по 04.05.2017 року, з 11.05.2017 року по 12.11.2027 року, з 13.11.2017 року по 14.02.2018 року), а з 14.02.2018 року сума вкладу зменшилась до 5000,00 доларів США (т.1 а.с.99). Позивачкою ОСОБА_1 в свою чергу не спростовано ці докази, та не наведено доказів, що спірне майно придбано за інші - спільні кошти їх як подружжя та з яких джерел вони отримані. Відповідно до ч.2 ст. 78 та ст. ст. 79. 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи наведене, суду першої інстанції мав підстави вважати доведеним спростування позивачем за зустрічним позовом презумпції спільної сумісної власності на спірне майно, придбане під час шлюбу між сторонами та про те, що придбане майно є особистою приватною власністю позивача. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за позивачкою. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кіщак Анни Андріївни залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року. Головуючий Судді