Ухвала КАС ВС № 420/17889/25

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 24 лютого 2026 року м. Київ справа №420/17889/25 адміністративне провадження №К/990/5955/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №420/17889/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просила: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження з 01.01.2025 розміру моєї пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1); зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області відновити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №540/4095/20 із розрахунку 90% від суми заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, згідно довідки прокуратури Херсонської області від 20.10.2020 №21-370вих-20, без обмеження при її виплаті граничним максимальним розміром, та без застосування коефіцієнтів, визначених Постановою №1, у щомісячному розмірі 51646,14грн, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.08.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026, позов задовольнив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Всупереч вказаній нормі скаржником не додано до касаційної скарги документ, який підтверджує сплату судового збору. Скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складав 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Як видно з оскаржуваних судових рішень позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру. Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у цій справі становила 1211,20 грн. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 1937,92 грн. Проте ГУ ПФ України в Херсонській області до матеріалів касаційної скарги не долучено докази сплати судового збору за подання цієї скарги в сумі 1 937,92 грн. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 1937,92 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частини першої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частини четвертої статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. Скаржник в касаційній скарзі посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування питання норм матеріального права у подібних правовідносинах. Однак, скаржник не вказує, щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник не зазначає, які норми матеріального права застосовано судами не правильно і яким чином ці норми слід застосовувати. Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тобто, скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідач не вказав на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно. Натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства. Скаржник покликається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, від 29.06.2023 у справі №140/2530/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 19.12.2023 у справі №340/1053/21, від 28.02.2024 у справі №240/20830/21, від 12.03.2024 у справі №420/20965/22, від 09.12.2024 у справі №580/5503/20, однак не визначає, які саме норми матеріального права неправильно застосували суди або щодо якої норми права не враховані висновки Верховного Суду. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Верховний Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов`язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. До того ж, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Також у касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, не зазначає від яких висновків Верховного Суду наведених у постановах необхідно відступити та не наводить змістовних обґрунтувань своєї позиції. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Варто зазначити, що вказана справа розглядалася у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Однак, скаржник у касаційній скарзі абстрактно посилається на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду, на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: - надати документ про сплату судового збору у розмірі 1937 грн 92 коп; - конкретизувати підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням. Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №420/17889/25 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя Я.О. Берназюк Суддя О.П. Стародуб