Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23045/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23045/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Поповим В.Ф. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) із вимогами: - визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 року пенсії по втраті годувальника максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 року без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат. Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що малолітня донька Позивача ОСОБА_2 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII). На виконання судового рішення № 420/26789/23 Відповідачем здійснено перерахунок пенсії по втраті годувальника, внаслідок чого розмір пенсії склав 63 000 грн.. Проте, з січня 2025 року Відповідачем проведено розрахунок пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі Постанова № 1), внаслідок чого розмір пенсії обмежено максимальним її розміром із застосуванням до загального розміру пенсії понижуючих коефіцієнтів, що становить 32 743, 20 грн., замість 63 000 грн.. В свою чергу, такі дії Позивач вважає протиправними, що не відповідають нормам Конституції України та порушують право на належний рівень пенсійного забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 року пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; - зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум; - стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968, 96 грн.. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона зазначає, що на виконання вимог статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», Кабінетом Міністрів України ухвалено Постанову № 1, яка розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат та є обов`язковою для виконання органами Пенсійного фонду України. Постановою № 1 Кабінет Міністрів України визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Апелянт послався на те, що постанова № 1 є чинною, а тому правомірно застосована пенсійним органом. Відтак, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому відсутні підстави для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року по справі № 492/937/15-а, яка 04.10.2015 року набрала законної сили, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, починаючи з 22.10.2014 року, на підставі та у розмірах, визначених ст. 37 Закону № 3723-XII, виходячи із заробітної плати померлого судді ОСОБА_3 , з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до ст. 129 Закону № 1402-VIII. На виконання зазначеного рішення, пенсійним органом з 22.10.2014 року призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-XII. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 25.02.2020 року по справі № 492/937/15-а, яка 30.04.2020 року набрала законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 12.03.2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-3153/18 від 02.11.2018 року, яка видана ТУ ДСА України в Одеській області та надана разом з заявою за № 1521 від 12.03.2019 року без обмеження її максимального розміру; здійснити з 07.06.2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату № 5-1630/19 від 07.06.2019 року, яка була видана ТУ ДСА України в Одеській області та надана разом з заявою за № 3090 від 07.06.2019 року без обмеження її максимального розміру. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року по справі № 420/16659/21, яке 26.07.2023 року набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.03.2021 року, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату № 5-889/21 від 22.02.2021 року, виданої ТУ ДСА України в Одеській області. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року по справі № 420/26789/23, яке 29.04.2024 року набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.03.2021 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату № 5-889/21 від 22.02.2021 року, яка була видана ТУ ДСА України в Одеській області, без обмеження її максимального розміру. На виконання судового рішення № 420/26789/23, 13.06.2024 року Відповідачем проведено ОСОБА_2 з 01.03.2021 року перерахунок пенсії по втраті годувальника, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату № 5-889/21 від 22.02.2021 року, яка була видана ТУ ДСА України в Одеській області, без обмеження її максимального розміру, розмір якої становив 63 000 грн.. Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.01.2025 року № 1 Відповідач з 01.01.2025 року провів перерахунок пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника і здійснив її виплату в значно меншому розмірі, що слугувало підставою для звернення Позивачем до Відповідача із заявою про надання відомостей про розмір отримуваною ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, а також надання інформації про причини зменшення цієї пенсії. У відповідь на звернення, Відповідач повідомив, що з січня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника розрахований з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (Постанова № 1), внаслідок чого до загального розміру пенсії були застосовані понижуючі коефіцієнти та до виплати розмір пенсії склав 32 743, 20 грн.. Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії своїй донці ОСОБА_2 максимальним її розміром із застосуванням до загального розміру пенсії понижуючих коефіцієнтів, ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої дитини звернулася до суду з даним позовом. Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно обмежено перерахований розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2025 року максимальним розміром із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 Постанови № 1 та наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.01.2025 року виплату пенсії ОСОБА_2 без застосування коефіцієнтів до суми перевищення його пенсії 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням сум індексації, передбаченої Постановою №

1. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України). Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. В свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Згідно частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права. Дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при обчисленні розміру пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 Постанови № 1, є протиправним. Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.2001 року № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац 5 пункту 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Отже, в даному випадку до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження розміру пенсії, оскільки такі звужують права особи. Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 вказує на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5- рп/2002). Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів. Відтак, обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб. У даному випадку, органи Пенсійного фонду при виконанні своїх повноважень повинні діяти відповідно до статті 19 Конституції України та, як це передбачено частиною 2 статті 2 КАС України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, Відповідач не довів правомірності свого рішення щодо зменшення розміру пенсії по втраті годувальника з 63 000 грн. до 32 743, 20 грн.. Як вже зазначалось вище, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). Частиною 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022, конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України не обмежуються. Як передбачено статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Постанови № 1 передбачено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; - до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1. Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження пенсії шляхом застосування коефіцієнтів до розміру пенсій, що прямо суперечить Конституції України та ряду рішень Конституційного Суду України. Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 року № 10-р/2020 вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України. Відтак, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 року по справі № 520/2098/19 вказала, що «відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України». З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що застосування при перерахунку пенсії, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1, є протиправним. Стосовно безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 року по справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій. У постановах від 16.12.2021 року по справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 року по справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 року по справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 року по справі № 440/994/20, від 17.03.2023 року по справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій норми закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним. Отже, Відповідач зобов`язаний виплачувати ОСОБА_2 пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №

1. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що такі дії Відповідача щодо застосування до пенсії Позивача обмеження максимальним розміром та відповідно до Постанови № 1 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при перерахунку пенсії Позивача з 01.01.2025 року є протиправними. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У пункті 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року зазначено, що статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька