Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 536/2231/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 р.Справа № 536/2231/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Колотієвський О.О., вул. Цюрупи, 31, м. Кременчук, Полтавська, 39600, по справі №536/2231/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5665035, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі; стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2025 адміністративний позов задоволено. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за постановою серії ЕНА № 5665035 від 07.09.25 року закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) Код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 5000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що в оскаржуваній постанові як місцем вчинення правопорушення, так і місцем розгляду справи, вказано 207 км автомобільної дороги державного значення М-03 «Київ Харків - Довжанський». Таким чином, на думку апелянта, сукупність вищевказаних фактів дає достатні підстави вважати, що факт порушення було вчинено поза межами населеного пункту. Вважає, що вимога про стягнення на користь позивача судових витрат з оплати професійної правничої допомоги є завищеною та не може підлягати задоволенню. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно постанови серії ЕНА № 5665035 від 07.09.25 року, винесеною поліцейським 2 взводу 2 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП сержантом поліції Гаращенком Антоном Руслановичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Зазначена постанова мотивована тим, що 07.09.25 року о 09 год 37 хв а/д Київ-Харків-Довжанський м-03 207 км, водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306. Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно вимог п. 9.8 ПДР України на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Частиною 2 ст. 122 КУпАП України визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови серії ЕНА №5665035, 07.09.2025 року о 09 год. 37 хв. на 207 км. а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2 , рухалась без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Факт керування позивачем 07.09.2025 транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2 в ході судового розгляду не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, позивач, як на підставу для скасування постанови посилався на те, що правопорушення не вчиняв, оскільки рухався в межах населеного пункту. Відповідачем на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, до відзиву на позовну заяву надано відеозапис поліції, який досліджено судом апеляційної інстанції. Апеляційним судом встановлено, що з дослідженого відеозапису не вбачається доказів того, що зупинку транспортного засобу Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 здійснено працівниками поліції за межами населеного пункту, на що звертав увагу позивач. Інших належних та допустимих доказів, згідно ст.ст. 73 - 74 КАС України, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП сторонами не надано, матеріали справи не таких не містять. Приведені обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що правопорушення було вчинено позивачем за межами населеного пункту. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5665035 від 07.09.2025 є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Зазначення судом першої інстанції у абзаці другому резолютивної частини судового рішення відомостей відносно ОСОБА_2 , замість вірного ОСОБА_1 , колегія суддів вважає технічною опискою, однак не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви і не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції у своєму рішенні та підлягає виправленню, відповідно до вимог 253 КАС України. Щодо задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., судова колегія зазначає наступне. Згідно з частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуючи правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16. Судовим розглядом встановлено, що, зокрема, договором № 08 про надання правової допомоги від 08.09.2025, актом виконання робіт за договором № 08 про надання правової допомоги від 08.09.2025, квитанцією від 16.09.2025 про оплату гонорару у сумі 5000 грн. адвокату Губиній А.Ю. підтверджується, що під час підготовки позовних матеріалів та розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача був адвокат - Губина Анна Юріївна. Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту виконання робіт за договором № 08 про надання правової допомоги від 08.09.2025, сторони підтвердили надання адвокатом позивачеві послуг, а саме: співбесіди з обставин звернення клієнта, надання усних консультацій з правничих питань стосовно звернення клієнта; ознайомлення з матеріалами, документами тощо, наданими клієнтом для ведення справи, з`ясування та розробка правничої позиції з підготовки матеріалів зі складання позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5665035 від 07.09.25 року; розробка проекту позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5665035 від 07.09.25 року; підготовка документів до позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N5665035 від 07.09.25 року (в тому числі друк копій заяви (з додатками); надсилання позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N9 5665035 від 07.09.25 року (з додатками) до суду. Так, у відзиві на позов відповідач заперечував проти розміру розрахованого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., посилаючись на невідповідність його критерію реальності, розумності розміру та неспівмірність зі складністю справи. Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Предметом спору даної справи є постанова серії ЕНА N5665035 від 07.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої, накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн., котра скасована судом. Надаючи оцінку документам, що надані з метою обґрунтування розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, колегія суддів зазначає, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, колегія суддів приходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2000,00 грн. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги позивача є частково обґрунтованими. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни судового рішення та викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в іншій редакції. Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2025 по справі №536/2231/25 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) Код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.». В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2025 у справі №536/2231/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич